Наприкінці минулого року до Державного політехнічного музею при КПІ ім. Ігоря Сікорського на тимчасове експонування було передано експонат, що однаково зацікавив і підлітків, і чоловіків – мопед "Верховина-3".

Сьогодні майже ніхто не задумується над терміном "мопед", а він має досить цікаве походження. Здається, що мопед – це той самий мотоцикл, тільки менший, із слабшим двигуном. Це досить близько до істини, але все ж не так. Термін "мопед" виник із поєднання двох слів: "мото" та "педаль". По суті це легкий мотоцикл із запуском двигуна за допомогою педального приводу. Звідси застаріле, нині смішне слово "мотопед", яке насправді теж має право на існування. Сьогодні подібні транспортні засоби, тільки з пуском двигуна за допомогою ножного важеля (кікстартер) теж називаються мопедами. Проте вже з 50-х років ХХ ст. такі засоби називаються мокік ("мото", "кікстартер"). Така, здавалося б, невелика різниця в конструкції, водночас, є надзвичайно важливою. На мопедах двигун був дещо меншої потужності, і тому під час руху вгору потребував допомоги педалей. Водночас, слабкий двигун можна було завести педалями, тобто почергово і правою, і лівою ногами. Потужніший двигун із більшим ступенем стиску та більшою компресією завести педалями було складно.

Львівський велосипедний завод, на якому вироблявся цей транспортний засіб, було створено наприкінці 40-х років. Тоді на підприємство, що до цього займалося виробництвом возів і сільськогосподарського знаряддя, прибули верстати з Харківського велосипедного заводу та обладнання для виробництва велосипедів з Німеччини (по репараціях). Основною продукцією підприємства стали велосипеди. З 1958 року на підприємстві було налагоджено виробництво мотовелосипедів, які від моделі до моделі наближалися до конструкції легких мотоциклів.

У 1970 році було запущено в серійне виробництво мопед МВ-048 "Верховина-3", що був третьою моделлю з двошвидкісним двигуном і першим із серії "Верховина". Мопед кардинально відрізнявся від попередніх зразків. Його особливості: хребтова рама з труби прямокутного перетину; місткий бак на 5 л; колеса 65х405 мм взаємозамінні; підвіска переднього колеса з пружинними телескопічними попередньо підтиснутими амортизаторами; фара в подовженому корпусі з покажчиком швидкості та пробігу з приводом від переднього колеса; низьке кермо із дзеркалом заднього виду; гальма барабанного типу; привід переднього гальма правим важелем на кермі, заднього – від педалей; підвіска заднього колеса маятникова на пружинних амортизаторах; сидіння з чохлом зі штучної шкіри та невеликий багажник. Двигун мопеда Ш-51К був радянською копією чеського двигуна "Ява-525": одноциліндровий, двотактний, бензиновий, об'ємом 49,8 см3 і потужністю 2 к.с. (для порівняння, перший мотоцикл Київського заводу К-1Б "Киевлянин", що випускався у 1946-1955 рр., мав потужність 2,3 к.с.). Коробка переміни передач – двошвидкісна. Перемикання манеткою (шифтером) важеля вимикання зчеплення. Максимальна швидкість до 50 км/год, витрата пального 2 л/100 км. Суха маса мопеда – 51 кг. Усі мопеди серії фарбувались у темно-червоний, "вишневий", колір.

Перед впровадженням у виробництво мопед вдало пройшов заводські випробування. Понад те, навесні 1970 року шість серійних мопедів "Верховина-3" здійснили пробіг зі Львова до Ульянівська. Машини проїхали 5310 км "без будь-яких поломок".

Про мопед "Верховина-3" мріяли більшість підлітків 70-рр. ХХ ст. Не маючи права до 16 років їздити на мотоциклах, вони із заздрістю поглядали на старших хлопців, проте могли освоїти мопеди. Однак спочатку мопед потребував реєстрації в Державній автоінспекції – саме тому на експонаті музею встановлено держномер. Пізніше до законодавства було внесено зміни, і транспортні засоби з об'ємом двигуна до 50 см3 реєстрації вже не потребували. Простий, дешевий, легкий, ремонтопридатний – він користувався попитом і в місті, і в селі.

В експлуатації часто-густо окрім заміни деталей відбувалися і певні модернізації мопеда. Найчастіше вони полягали у встановленні підніжок для пасажира, часом збільшувався багажник. Саме такі зміни конструкції має експонат музею. А проте, він має досить високий ступінь автентичності. Наш мопед відноситься до перших серій – його виготовлено у 1971 році.

Встановлено габарит застарілого зразка (як на перших моделях), болотні щитки без додаткового розфарбування жовтими смужками та наклейки ЛМЗ на передньому щитку. Цікаво, що заборонене в УРСР поєднання кольорів синього та жовтого використовувалося на мопедах до середини 70-х років. Лише пізніше кольорову гаму було змінено. Однак на цьому мопеді є й неавтентичні вузли – це двигун Ш-57 від наступної моделі "Верховина-4".

Сподіваємося, мопед "Верховина-3" донесе до відвідувача не лише дух часу, але й мрії та бажання підлітків 70-х років. А ще розповість про досвід інженерів та конструкторів тих часів і сприятиме цим кращому розумінню історії науки і техніки.

Григорій Лупаренко, завідувач відділу ДПМ