У Верховній Раді України під номером 3799 зареєстровано законопроєкт з довгою і не дуже зрозумілою для пересічного виборця назвою «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб'єктів індустрії інжинірингу та інженерної справи». Далі все відбуватиметься згідно з процедурами, виписаними в регламенті, аж до внесення проєкту закону в порядок денний сесії і розгляду його народними депутатами. Здавалося б, звичайний законопроєкт, а з-поміж інших вирізняється хіба тим, що готували його двадцять народних обранців з кількох фракцій і депутатських груп.
Але насправді на чотирьох з половиною сторінках документа написано про речі, які, у разі прийняття цього нормативно-правового акту, зможуть дати додатковий імпульс для розвитку національного інноваційного бізнесу. Про це чітко написано в Пояснювальній записці: «Україна має можливість збільшити експорт українських послуг за рахунок розвитку сфери інженерних та інжинірингових послуг за умови зміни нормативної бази та прояву зацікавленості держави в розвитку цього ринку».
Сутність новацій можна пояснити кількома рядками. Спеціалістам у галузі інжинірингу та інженерної справи, тобто фахівцям, які працюють в інжинірингових компаніях, пропонується, по-перше, знизити ставку податку на доходи фізичних осіб удвічі – з 18% до 9% і, по-друге, ставку єдиного соціального внеску зменшити більш ніж учетверо – з 22% до 5%. Оподаткування за такою шкалою для цих категорій найманих кваліфікованих працівників має діяти до 1 січня 2025 року.
Один із авторів законопроєкту народний депутат Андрій Ніколаєнко на своїй сторінці у Фейсбук пояснює, що подібні заходи податкового стимулювання діяльності компаній, які працюють у сфері розробки і просування інноваційних технологій, запроваджено в багатьох державах: «Так роблять усі країни, зацікавлені в розвитку інновацій та збільшенні експорту наукомісткої продукції. Українські інженери мають плідно працювати за фахом в Україні, а не шукати кращої долі за кордоном».
Дуже важливо те, що цей законопроєкт присвячено не просто підтримці інженерної діяльності як такої, а стимулюванню тієї її частини, яка невід’ємно пов’язана з використанням нових знань і створенням інноваційних технічних рішень.
«Співпраця з інжиніринговими структурами є дуже вигідною для високотехнологічних промислових підприємств, оскільки це дає їм змогу не утримувати власні великі конструкторські бюро та деякі інші підрозділи, а замовляти ті або інші роботи інжиніринговим фірмам, які виконують їх як субпідрядники. Це поширена практика у світі, – розповідає директор Механіко-машинобудівного інституту КПІ ім. Ігоря Сікорського член-кореспондент НАН України Микола Бобир. – Є такі компанії і в Україні, причому з деякими ми активно співпрацюємо. Яскравим прикладом є компанія «Прогрестех-Україна», що спеціалізується на виконанні замовлень авіаційних підприємств, причому основним їх партнером і замовником є корпорація «Boeing». До речі, спільно з компанією «Прогрестех-Україна» та Конструкторським центром «Boeing Україна» в нашому інституті навіть створено два спільних Науково-освітніх центри, випускники яких, здебільшого, йдуть на роботу саме в ці структури. Це дуже важливо як для цих компаній, так і для нашої країни: компанії отримують кваліфікованих співробітників, а підготовлені за сучасними стандартами інженери залишаються в Україні. Якщо ж буде ухвалено цей закон, то й зарплата цих фахівців зросте, що також створюватиме для наших студентів додаткову мотивацію для навчання».
У проєкті чітко визначено ознаки «суб’єкта індустрії інжинірингу та інженерної справи», який підпадатиме під дію цього закону. Головними з них є такі: не менше 70 відсотків доходів від усіх видів економічної діяльності такого суб’єкта має надходити від здійснення видів економічної діяльності, які відносяться до індустрії інжинірингу та інженерної справи; наявність співробітників-професіоналів у галузі інженерної справи у кількості не менше 100 осіб тощо. Крім того, тут також дано перелік видів економічної діяльності, які дають право на застосування до працівників компанії передбачених законопроєктом особливостей оподаткування.
«Що ж до нинішньої системи оподаткування інженерної праці в Україні, то вона призводить до того, що часом висококваліфіковані фахівці, щоб отримати більш-менш пристойну зарплату, навіть у високотехнологічних галузях змушені погоджуватися на роботу без угод і будь-якого оформлення», – зауважує директор Інституту аерокосмічних технологій КПІ ім. Ігоря Сікорського професор Іван Коробко. Але, на його думку, рішення про зменшення ставок оподаткування доходів фахівців, зайнятих в індустрії інжинірингу, має бути лише першим кроком у напрямку забезпечення правової підтримки вітчизняних високотехнологічних виробництв. При цьому він висловлює певні сумніви щодо однієї з ознак суб’єкта індустрії інжинірингу та інженерної справи, визначеної законопроєктом. «Одним із підводних каменів проєкту є те, що його дія поширюється лише на ті компанії, які налічують не менше 100 співробітників-професіоналів. Тобто, якщо в компанії менше таких фахівців, її працівники розраховувати на прихильність держави не зможуть. Це, на мій погляд, не зовсім правильно, адже позбавляє права на пільги невеликі колективи, які інколи мають дуже гарний інноваційний потенціал для вирішення складних інженерних проблем, – говорить Іван Коробко. – Як свідчить практика, такі колективи є в інженерному плані досить мобільними і можуть бути спроможними на дуже цікаві інноваційні рішення. Тож над цим законопроєктом ще варто попрацювати. Проте, в будь-якому разі, він може стати однією з цеглинок у створенні надійної системи підтримки вітчизняних інженерів і технічних галузей загалом». І, додамо, підвищення престижності інженерної праці та створення додаткової мотивації для тих молодих людей, які хотіли б присвятити своє життя науково-технічній творчості.
Тож хотілося б, щоб відповідь на винесене в заголовок запитання була ствердною…