Сьогоднішнім фантастам не позаздриш. Це колись вигадували про космос і підземні царства. Нині, завдяки досягненням науки і техніки, можна  зазирнути в будь-які куточки планети. Та й анімація розширила можливості для фантазерів. Тим цікавішими і загадковішими є природні несподіванки, доступні пересічним туристам.

Ось витрішкуватий прибулець з бозна-яких віків. Удень і вночі, взимку і влітку спостерігає за нами своїми лупатими очима, наводячи містичний трепет на подорожніх. Узимку, коли над водою піднімається пара, можна вигадати усіляких химер, що повільно пливуть над водою; влітку – медитувати, занурившись поглядом у прозору глибочінь.

Це явище – гідрологічну пам'ятку природи "Оконські джерела" – спостерігають на Волині в селі Оконськ Маневичського району. Лінзи на поверхні – це карстові джерела, які б'ють з глибини 3-х метрів, утворюючи незвичайну картину на поверхні маленького озера. Вони під великим тиском викидають близько 200 літрів води за секунду. Не замерзають навіть узимку – тому, власне, Оконськ – вікна. Вода дуже смачна, поруч знаходиться форелеве господарство. І найцікавіше, що воду з цього озера неможливо загазувати. Вважається, вона має лікувальні властивості, але дослідженнями ніхто не займався. Як не встигли ще влаштувати і черговий розлив у пляшки чи екскурсійні тури з Луцька для любителів екстремальних купань. Температура в озері цілий рік +7–9 °С. Узимку на деревах і кущах іній утворює казкові пейзажі. Воістину, нерукотворний шедевр природи.

Іноді дивуєшся, як вдається природі, незважаючи на згубну для неї діяльність людей, зберігати оазиси чистоти і свіжості. Особливо це стосується питної води. І не з якоїсь там артезіанської свердловини чи льодовика Гренландії, а просто тут, на поверхні, під ногами, вона доступна усім бажаючим.

 Як і належить туристичній атракції, приїжджим розповідають про неї казки і легенди. Зокрема, що з джерел утамовували спрагу повстанці Северина Наливайка і козаки Богдана Хмельницького. А ще про підземні русла, що з'єднують озеро з віддаленими водоймами. Говорять, що випущених в озерце окільцьованих щук спіймали чи то в озері Світязь, чи то в озері Білому Рівненської області. Також повідають про третє джерело, яке нібито вирувало прямо посеред села. Було воно настільки потужним, що сягало верхівок найвищих дерев. Селяни злякалися підтоплення й загатили фонтан мішками з борошном, яких знадобилося не менше сотні. Пізніше, під час меліоративних робіт в затоні річки були виявлені зруби будинків, в яких збереглося незайманим домашнє начиння, немов мешканці покинули їх так швидко, що не встигли зібрати свої пожитки.

Вірити цим історіям чи ні – кожен вирішує сам, але подібні оповідки лише додають колориту і загадковості цьому дивному місцю.