1794 року в Парижі розпочала роботу перша державна технічна школа – Центральна школа громадських робіт (згодом перейменована на Ecole polytechnique – Політехнічну школу). Одним із засновників та організаторів школи був відомий французький вчений Ґаспар Монж, який вважав, що головним завданням навчального закладу є підготовка кваліфікованих інженерів. Підручників з більшості дисциплін не існувало. Лекції записувались з голосу викладача і переписувалися в багатьох примірниках.
Наприкінці XVIII ст. було винайдено літографування – спосіб розмноження рисунків, креслень і текстів, при якому зображення наносилося на літографський камінь. а з нього робилися відбитки. У середині ХІХ ст. літографування готових рукописних текстів набуло широкого поширення для тиражування навчальних посібників.
Ініціатором та спонсором видання часто міг бути або сам викладач, або група студентів чи окремий студент. Для деяких професорів було справою честі видати підручник власним коштом. Підготовка видання була досить складною справою: отримання дозволу викладача на запис лекцій; запрошення стенографіста (інколи самі студенти виконували стенографічні роботи або використовували рукопис викладача); перегляд і редагування тексту автором; передача перевірених аркушів до літографічної майстерні.
Через невеликий наклад такі видання збереглися інколи в одному примірнику і мають сьогодні неабияку історичну і наукову цінність. Такі літографовані посібники зазвичай не потрапляли до книготорговельної мережі: їх розкуповували самі студенти, і книги ставали приватною власністю (про що свідчать власницькі написи на сторінках видань). Часто після іспитів використані посібники передавались молодшим студентам (тому на примірниках може бути декілька власницьких написів) або в дар бібліотеці навчального закладу, чи потрапляли до інших книгозбірень. До лекційних курсів нерідко припліталися програми та питання до іспитів.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. студентські товариства і каси взаємодопомоги видавали велику кількість літографованих видань, і така практика зберігалась усю першу третину ХХ ст. – поки не було налагоджено централізовану державну систему книговидавництва і цензурний контроль. Потреба в курсах лекцій виникала ще і тому, що не завжди була можливість уважно слухати викладача. Ось спогади одного студента 1919–1921 рр.: "Саме слухання лекцій завжди було уважним. Слухачі старалися записувати виклади, але це не завжди було можливим […]. З огляду на це, для кожного предмету утворювалася спеціальна група слухачів, що вміли добре записувати або знали стенографію, й ті провадили запис, поміщаючися звичайно за столом поруч з кафедрою. Час від часу вони звіряли свої записи, установлювали спільний темат, який потім переглядався викладачем і переписувався слухачами. Деякі з цих курсів були відбиті на машинці, переведені на камінь і розмножені. Але загалом видання лекцій не було дуже поширеним" (Наріжний С. Полтавський університет. 1930).
У Київському політехнічному інституті традиція літографування підручників склалася від початку існування закладу. Викладачі розробляли різні види навчальної літератури і намагалися оперативно забезпечити студентів необхідним навчальним матеріалом. У щорічних звітах про діяльність інституту зустрічається інформація стосовно літографованих навчальних посібників: "…Проф. Тимофеев продолжал издание литографированного курса лекций по физико-химии… Проф. Нечаев А.В. издал литографированный курс лекций по кристаллографии и минералогии… Проф. Жуков И.Д. – составил и отлитографировал программу для занятий студентов на свеклосахарных заводах"… Проф. Де-Метц Г.Г. издал: литографированное издание в пособие студентам "Объяснение физических измерений"; Физическая оптика. Литографированные лекции для студентов; Акустика. Литографированные лекции для студентов… Проф. Фармаковский В.В. напечатал "Курс подвижного состава и тяги по программе Инженерного отделения. 2-е изд. (литографированное)…" і т.д.
У фонді рідкісних і цінних видань нашої бібліотеки нараховується кілька десятків літографованих навчальних посібників. Це рукописні та машинописні тексти: курси лекцій окремих професорів і викладачів, практичні посібники, довідкові видання, посібники до екзаменів, альбоми креслень тощо. Всі вони в різні часи потрапили до фонду, і більшість з них подарована бібліотеці.
Серед літографованих навчальних посібників є унікальні примірники творів викладачів Київської політехніки: В. Л. Кирпичова, Г. Де-Метца, Б. Букрєєва, С. Кудашева, І. Белянкіна, П. Зілова. Не менш цінними для нас є твори й інших видатних учених: "Курс подъемных машин" І. Вишеградського, "Аналитическая геометрия" видатного українського математика Г. Вороного, "Теоретическая механика" основоположника сучасної гідро- та аеромеханіки М. Жуковського, "Теория паровых машин" професора механіки Д. Зернова та інших.
На жаль, деякі книги з нашої колекції майже не мають вихідних даних: відсутнє місце або рік видання чи видавець. Але, загалом, географія літографованих видань представляє ті міста Російської імперії, де знаходились великі навчальні заклади: С.-Петербург, Москва, Київ, Харків, Варшава, Томськ.
З літографованими навчальними посібниками можна ознайомитися в залі № 2.
