Київська політехніка – неймовірний молодіжний осередок, куди стікаються талановиті й амбітні особистості. Роки навчання сприяють їх мужнінню, професійному зростанню та втіленню найнесподіваніших мрій.
Дві чарівні випускниці НТУУ "КПІ" нині відомі всій мандрівній спільноті – Аня Морозова і Марія Хандусь понад чотири місяці подорожують автостопом навколо світу. Одне з останніх повідомлень від них: ми подолали шлях у понад 20000 км від рідного Києва, з якого виїхали 14 жовтня минулого року, перетнули Росію – Казахстан – Китай – Лаос – В'єтнам – Камбоджу – Таїланд – Малайзію. Зі спільного бюджету витрачено приблизно 700 $ на двох. На нашому рахунку понад 40 відвіданих міст, незліченна кількість людей і моментів, які так чи інакше посприяли перебігу нашої подорожі.
Як же дівчата відважилися на таку авантюру? Аня розповідає: "Дві речі я знала про себе з дитинства: хочу писати і подорожувати. З першою якось та складалося: була зіркою в написанні шкільних творів для себе, однокласників і на продаж гопникам з паралелі; виступала на олімпіадах і конкурсах, щось там періодично вигравала і збирала грамоти, як зірки на погони. З другою ж до 18 років був повний застій.
З одного боку, я робила все, щоб бути зразково-показовою дочкою, до якої не страшно заглянути в щоденник і похвалитися перед подругами (зараз у мене статус прокаженої і дисидента), з другого – зачитані до дір романи Жуля Верна, Стивенсона і Хаггарда заронили в юну душу бажання мандрувати. Я хотіла, щоб батьки пишалися мною і водночас не хотіла відповідати тому благопристойному образу, який вони собі намалювали.
Років у 17 я усвідомила: якщо і далі "слухатимуся тата і не засмучуватиму маму", то все так і закінчиться не розпочавшись. Поїхала до Києва та, давши слабинку, вступила на інженерно-фізичний у КПІ, а не на журналістику, якою марила ночами. Навчалася, виживала в общазі, підробляла де доведеться, не особливо замислювалася про день прийдешній, і була щаслива. Та ледь мені стукнуло 18, галопом помчала в ВВІР оформляти закордонний паспорт. Ніколи не забуду відчуття, коли вперше взяла його до рук, щастя і радість переповнювали мене по самі вінця.
А тут ще й татко пообіцяв відправити мене до Праги. Але, як завжди, з обмовкою. Я повинна була отримати п'ятірку по фізиці. Щоб ви собі уявляли "5" по фізиці з урахуванням жорстких реалій Болонської системи, то це загальна кількість балів від 133 до 140, набраних протягом року. Тож сачконути не можна було жодного разу, та і помилятися теж. Півроку я працювала як каторжанин, і в результаті якимсь дивом набрала 137 з 140, вирвавши єдину п'ятірку на потоці. Тато був гордий, Прага завойована.
Тільки-но ступила за межі "рідної неньки", опинившись у новому середовищі, серед інших людей, мови і культури, все в мені ожило і завирувало. Почала активно "кататися" по зарубіжних конференціях, освоювати автостопом Україну, згодом Білорусь з Росією, потім Європу. Батьки ж споглядали мої відмінні оцінки, стипендії, червоні дипломи і були спокійні".
За студентські роки Аня відвідала 24 країни, а закінчення університету ознаменувала самостійною поїздкою до Індії. Через рік у соціальних мережах з'явилося її оголошення про пошук товаришів для навколосвітньої подорожі. Було розроблено маршрут та кошторис, зароблено кошти. За місяць до "старту" з'ясувалося, що товариші з тих чи інших причин не їдуть. Чи не в останню мить зголосилася добра знайома Маша Хандусь, яка щойно закінчила навчання та мала в активі досвід роботи в BEST Kyiv (КПІ є одним з найпотужніших його осередків) і чимало подорожей Україною й світом.
Згодом Марія поділиться враженнями: "Кожен день подорожі – непередбачуваний. Іноді водії підбирали нас миттєво, а часом доводилося чекати на машину цілу ніч. Бувало, пригощали так, що стіл ломився від наїдків; але траплялося, що на вечерю мали лише черствий хліб та родзинки, які дали добрі люди. А люди таки добрі: дарували їжу, гроші, одяг, квитки на потяги та автобуси, платили за готелі. І де ми тільки не ночували: в шикарних будинках та на задвірках, у хатинках на палях та просто на скелях, у храмі під Буддою та в клубі на танцмайданчику. Довелося проїхатись як у раритетних легковиках, так і в шикарних джипах з масажними кріслами, у величезних фурах, спальних автобусах, у кузовах пікапів та на звичайних мопедах".
Тендітні юні створіння, мандруючи світом з наплічниками, понад усе берегли українські паспорти і були абсолютно певні, що попри всі пригоди повернуться до Києва. В одязі та спорядженні використовували жовто-блакитні кольори й українську символіку. Та повернемося до подорожі. Дівчата були вражені "нереальними масштабами безкрайої Росії, коли майже тиждень без зупину їхали її територію та не перетнули й половини". Степовий Казахстан з глибоким небом, неймовірними горами та озерами закохав у себе навіки. Багатолюдний Китай зустрів невідомим уйгурським краєм, провіз із заходу на схід, з півночі на південь, залишив сотні фото українок на телефонах своїх громадян та навчив проходити в платні місця безкоштовно. Прекрасний Лаос вразив первозданною красою гір та відвертим життям пересічних селян. Мандрівниці "вдало вписувалися на звані вечері крутого казино, граючи роль мажорних іноземців". У В'єтнамі дівчатам пощастило познайомитись та пограти в пінг-понг з живою легендою – першим і єдиним у країні космонавтом. Вдалось потрапити на церемонію перепоховання, сільське традиційне весілля та спробувати себе в ролі барменів на дорогому курорті.
Про свої пригоди мандрівниці розповідають у соцмережах та на сайтах, присвячених подорожам. Цікавляться подіями в Україні та світі, глибоко переживають протистояння на Майдані. У лютому їх репортаж про революцію в Таїланді, що збіглася в часі і за своєю суттю з українськими протестами, передрукували десятки видань. "...Світ потрясають дві революції: в Таїланді і в Україні. І там, і там йде запекле протистояння опозиції і влади, і там, і там є жертви. Наші події на Майдані – це пік, вершина айсберга, який видніється над каламутними водами океану корупції, брехні і несправедливості, що переповнили країну. Інша його частина не так помітна ззовні – це розмови на кухнях, це мільйони твітів і сотні тисяч постів у фейсбуці. В Україні майже не знайти людей, дійсно байдужих до подій, що відбуваються на головній площі країни. А ось Таїланд. Варто лише від'їхати від Бангкока – справжнє сонне царство. Стоїть вічна сієста. Тайська фантазія і кмітливість не знає меж у всьому, що стосується відпочинку та заробляння на туристах".
Далі наші мандрівниці планують відвідати Австралію й Південну Америку. До нових зустрічей.