Наприкінці 2012 р. в Києві на Лук'янівському кладовищі відбулась урочиста церемонія з нагоди відкриття пам'ятника на могилі видатного київського математика, першого завідувача кафедри вищої математики КПІ професора В.П. Єрмакова.
Його життя є гідним прикладом наукового зростання. Після закінчення Київського університету св. Володимира (1868 р.) В.П. Єрмаков був залишений стипендіатом "для подготовления к профессорскому званию". Слухав лекції в Берліні та Парижі. У 1873 р. у Петербурзькому університеті захистив магістерську дисертацію "Общая теория интегрирования линейных дифференциальных уравнений высших порядков частными производными и проч." У 1877 р. отримав ступінь доктора за дисертацію "Интегрирование дифференциальных уравнений механики". Працював у Київському університеті (доцент, екстраординарний професор, ординарний професор). Був членом-кореспондентом Петербурзької академії наук (1884).
В.П. Єрмаков – один з організаторів Київського фізико-математичного товариства (1899) і засновників Вищих жіночих курсів (1889). У 1884 році він заснував "Журнал элементарной математики" – науково-популярний математичний журнал, на якому виросло багато гідних талановитих математиків.
Основними напрямами його наукової діяльності були: теорія рядів, теорія диференціальних рівнянь, варіаційне числення, теорія спеціальних функцій. Він є автором монографії "Теория абелевых функций" (1897).
В.П. Єрмаков уперше в Києві почав читати студентам нові курси: теорію аналітичних функцій, математичний аналіз, диференціальні рівняння. Вчений опублікував низку курсів та посібників з тих дисциплін, які читав: "Теорія ймовірностей" (1879), "Нелінійні диференціальні рівняння з частинними похідними" (1884), "Диференціальні рівняння першого порядку з двома змінними" (1886), "Метод найменших квадратів" (1887), "Теорія векторів на площині" (1887), "Аналітична геометрія" (1899, 1900), "Аналіз нескінченно малих величин" (1907, 1908, 1919), "Аналітична геометрія" (1918, 1920).
Багато із запроваджених ним математичних курсів були включені як обов'язкові до вузівських освітянських програм майже півстоліття потому. Він виховав плеяду талановитих учнів, серед яких всесвітньо відомі математики Д.О.Граве, Г.В.Пфейфер, М.П.Кравчук.
Помер В.П. Єрмаков 16 березня 1922 року. Він похований на Лук'янівському кладовищі. Багато років на його могилі була лише вицвіла табличка з нерозбірливим написом.
Член правління Київського математичного товариства, співробітник Національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова кандидат фізико-математичних наук Галина Миколаївна Сита, яка раніше працювала в Інституті математики НАН України, привернула увагу математичної громади Києва до необхідності спорудження на могилі видатного київського науковця пам'ятника.
Київське математичне товариство (КМТ) на чолі з президентом доктором фізико-математичних наук Сергієм Колядою підтримало пропозицію пані Галини й оголосило збір коштів на пам'ятник. Значних зусиль для втілення в життя цієї благородної справи доклав і секретар КМТ кандидат фізико-математичних наук, науковий співробітник відділу фрактального аналізу Інституту математики НАН України Олександр Барановський. Кошти на пам'ятник збирали громадою. Активну участь у цій благородній справі взяли й співробітники провідних київських університетів, в яких свого часу працював В.П.Єрмаков, у тому числі – НТУУ "КПІ", зокрема доктор фізико-математичних наук, професор, академік АН ВШ України Н.О.Вірченко, співробітники Державного політехнічного музею при НТУУ "КПІ" та кафедри математичного аналізу та теорії ймовірностей фізико-математичного факультету. Спільними зусиллями зібрали кошти й обговорили проект пам'ятника. У жовтні 2012 р. працівники Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника за розробленим проектом виготовили і встановили пам'ятник на могилі В.П.Єрмакова (ділянка № 21, ряд 11, місце 11). 6 листопада 2012 р. пам'ятник було відкрито.
У церемонії взяли участь співробітники й випускники Київського національного університету імені Тараса Шевченка, НТУУ "КПІ", Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, Інституту математики НАН України, члени Київського математичного товариства, працівники Педагогічного музею і Державного політехнічного музею при НТУУ "КПІ", журналісти.
З промовою про життєвий шлях видатного вченого виступив доктор фізико-математичних наук, професор В'ячеслав Олексійович Добровольський, автор двох книг про В.П.Єрмакова. Доповідач наголосив, що діяльність ученого, який мав здатність зазирнути в майбутнє, багато в чому випередила час. І сьогодні його називають першим щодо багатьох напрямків розвитку української математики.
"Він був дуже відомий учений і мав великий авторитет", – так завершив свою розповідь В'ячеслав Олексійович.
Потім виступали інші промовці, які теж говорили про В.П. Єрмакова та видатних київських математиків.
Пам'ять про наших видатних учених житиме!