На початку ми грудня вирішили відвідати фабрику ялинкових іграшок у Лубянці, там наближення Нового року відчувається найбільше. Кульок з веселими написами накупити усім друзям-знайомим та гарний настрій собі забезпечити. Адже це одна з двох фабрик, що працюють під Києвом і виготовляють якісні, ручної роботи, скляні ялинкові прикраси. Кажуть, хто рано встає,тому бог дає. Аж ні. Приїхали близько десятої і вперлися у глухі замкнені ворота.
Виявилося, що без попередньої домовленості потрапити на територію фабрики досить проблематично. Нова огорожа і металеві ворота надійно оберігають подвір'я. Ритуальні танці перед входом, спочатку несміливе, а дедалі гучніше гепання у хвіртку теж не мали наслідків, хоча ті барабанні вправи чув увесь сільський куток. Двадцятихвилинні перемовини з вівчаркою, що вільно бігала у дворі, теж не дали результату – доброзичливо помахуючи хвостом, вона не поспішала сповістити господарів, але шкірилася при нашому намаганні дотягтися до засувів. Акробатичні вправи на прилеглих деревах і пеньках, щоб привернути увагу когось із співробітників надійно схованої від стороннього ока будівлі, теж не мали успіху. Зате подорожні співчутливо зупинялися і радили чи то гучніше гупати, чи вище дертися на дерева.
Нарешті доля змилостивилася і послала сина господаря, який спочатку не міг второпати: що за дивні люди приїхали зрання за якимось десятком прикрас? Та вже за кілька хвилин потрапляємо до крамниці. У просторій кімнаті вздовж стін стоять коробки, заповнені кульками усіх розмірів (80-100-120 мм), кольорів та малюнків. Усе це різнобарв'я тішиться-виблискує й аж проситься до рук. Тут і цьогорічні ноу-хау – розписи "під хохлому" та "під гжель", і традиційні ангели, Сніговики й Снігурки, усілякі казкові звірята, квіти, зимові пейзажі, і звичайно ж – Дракоші, які, за східним календарем, нібито впливатимуть на перебіг подій наступного року. Очі розбігаються, пакети наче самі собою наповнюються святковим скляним крамом. Хоча, варто зазначити, рівень малюнків трохи поступався тим, які ми бачили років три тому, відвідавши фабрику вперше. (Мабуть, тому, що в цеху розфарбовування працюють переважно учні.)
Коли вже підписували свої покупки (за 1 грн тут роблять вітальні написи на кульках), повалили екскурсанти. Саме повалили,бо майже одночасно під'їхали 6 автобусів зі школярами. З широко розкритими оченятами вони очікували побачення з Дивом: як із звичайної скляної трубки народжується кулька, одягається в срібло та фарбу і нарешті отримує неповторний ручний розпис на своїх боках. Як учителькам та співробітникам фабрики вдавалося давати раду такій масі непосидючого народу – залишається загадкою, але виходили всі відвідувачі зі щасливими посмішками і пакетиками, з яких визирали симпатичні Дракончики – символ 2012 року.