Тестом на українськість можна назвати завдання цьогорічної олімпіади з рідної мови, яка проходить у КПІ в день вшанування пам'яті Нестора-Літописця. Не всі учасники (а їх було більше сотні) впоралися з пропонованими завданнями, що ілюстрували навички володіння нормами сучасної української мови. Найкращими в цих лінгвістичних перегонах стали: Вікторія Волик (ФЛ, гр.ЛФ-02) – 1-ше місце; Михайло Бегерський (ФПМ, гр.КП-11) – 2-ге місце; Антон Адамів (ФПМ, гр.КП-11), Олександр Ткачинський (ФСП, гр.АМ-11) та Поліна Добринчук (ІПСА, гр.КА-16) посіли почесне 3-тє місце.
Журі відзначило й молодих поетів та прозаїків, які взяли участь у творчому конкурсі. Надзвичайно зворушили суддів ліричні вірші Світлани Дударенко (ФММ, гр.УК-11), Анни Лугової (ФЛ, гр.ЛА-91), Надії Білявої (ФЛ, гр.ЛА-93); цікавими виявилися есе й оповідання Уляни Шуміліної (ФАКС, гр.ВЛ-12) та Мар'яни Логвиненко (ФЛ, гр.ЛА-91).
Вітали переможців урочисто. Книги в подарунок їм вручав відомий мовознавець, доктор філологічних наук, професор Інституту журналістики КНУ ім. Т.Шевченка О.Д.Пономарів. Олександр Данилович виступив з доповіддю про сучасні проблеми розвитку української мови, відповів на численні запитання аудиторії. Запам'яталося одне просте, дещо по-дитячому сформульоване студенткою питання:
– А як зробити, щоб усі говорили українською?
– Упевнений, Ви знаєте афоризм "Якщо хочеш бути щасливим – будь ним", тож, перефразовуючи, скажу: говори насамперед сам, розпочни з себе.
Отака, справді, проста “арифметика”.
Поетична колонка
Царівна Осінь
Царівно Осінь! Знову Ви прийшли…
Така прекрасна, в золотих нарядах.
Що Ви нам цього разу принесли?
Дощі? Кохання? Може, зорепади?
Заграйте тихо струнами дощу!
Ці нотки суму так проймають душу…
А я послухаю і мовчки посиджу,
Словами я цей вечір не порушу.
Дощ крапає мелодію свою
По вулицях зажуреного міста.
А я сиджу. Лиш слухаю. Мовчу.
Я слухаю цю милозвучну пісню.
Цей сірий вечір вкрав мою печаль.
Царівно Осінь, я Вам дуже вдячна!
Зніміть з обличчя лиш свою вуаль,
Вам не пасує (так собі й зазначте).
Царівно Осінь! Вам пора вже йти?
Шкода. Мені Вас буде бракувати.
Тож перед тим, як вдалечінь піти,
Я Вас попрошу іще раз заграти…
Я не можу зігріти душі…
Я не можу зігріти душі…
Одягла за сезоном, та марно
У слова, у прогнози чужі,
У розмови закутала гарно.
Я ховати не хочу душі…
Та їй холодно. Що ще я можу?
Як розсипле зима вітражі,
Захворіє вона, не дай Боже!
Кострубаті виходять вірші…
Я не можу зігріти душі…