У розквіті садів і розмаїтті гаїв щороку приходить до нас велике і світле свято – День Перемоги. В ньому як барви на віковічному полотні історії та людського буття, переплелися радість і скорбота, гордість і гіркота, біль і надія.

Минає 66 років з того часу, як над Європою змовкли воєнні громи і світ було врятовано від коричневої чуми.

Час лікує рани війни. Фронтові дороги, переорані мінами і снарядами, наспіх зведені переправи, сирі окопи і бліндажі – заросли, затяглися. Але пам’ять про ту жорстоку війну, яка призвела до небачених люд­ських втрат, економічних, культурних, соціальних збитків, залишиться у нас і прийдешніх поколінь назавжди.

У цей славетний день ми згадуємо всіх, чиє життя забрала війна, низько вклоняємося та свідчимо глибоку шану вам, дорогі ветерани. Ви на своїх плечах винесли тягар війни, врятували Батьківщину від поневолення, підняли її з руїн у повоєнні роки, на новий рівень піднесли економіку, науку і культуру. Без ваших ратних і трудових звершень не було б України як держави.

Шановні ветерани! Бажаю вам міцного здоров’я. Залишайтесь і надалі у строю! Нам дуже потрібні ваші незламність, життєвий гарт, невичерпний оптимізм, ваша свята віра в Перемогу. Нехай доля відміряє кожному з вас ще багато-багато літ!

Світла і вічна пам’ять загиблим воїнам! Честь і слава живим героям!

Миру, добра та нових звершень усім заради процвітання незалежної України!

З повагою, М.З.Згуровський, ректор НТУУ “КПІ”

Дата події