При згадуванні Великої Вітчизняної війни у кожного виникають свої асоціації. У когось це зруйновані міста й випалені села, у когось – постійний голод і нестатки, у когось – втрата рідних і близьких. Але є асоціації, спільні для всіх, незалежно від віку. Це знамениті "тридцятьчетвірка", "катюша", "літаючий танк" – штурмовик Іл-2, 76,2- мм дивізіонна гармата ЗІС-3, пістолет-кулемет ППШ і, звичайно ж, ордени Слави й "Перемога", традиційно відтворені на численних святкових листівках і плакатах. Недарма зображення ордена "Перемога" розміщено ще на одній нагороді (випадок неординарний) – ювілейній медалі "60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945".
...Вищий військовий орден Союзу Радянських Соціалістичних Республік – орден "Перемога" – було засновано Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 р.
Відповідно до статуту ордена ним нагороджувалися особи вищого командного складу Червоної Армії за успішне проведення таких бойових операцій у масштабі декількох або одного фронту, у результаті яких докорінно було змінено обстановку на користь Червоної Армії.
...1943 року, після історичного перелому в ході Великої Вітчизняної війни, керівництво країни ухвалило рішення про необхідність заснування вищого військового ордена, до якого можна було представляти особливо видатних полководців. Роботу над ескізом цієї нагороди доручили відразу декільком художникам-медальєрам.
Один з перших проектів ордена під назвою "За вірність Батьківщині" у липні 1943 року був виконаний офіцером штабу управління тилу Червоної Армії полковником Н.С.Неєловим. Однак його проект підтримки не одержав. Серед півтора десятка різних варіантів ордена перевага була віддана ескізу головного художника технічного комітету Головного інтендантського управління тилу А.І.Кузнєцова – автора заснованого на той час ордена Вітчизняної війни. Первісний зразок нового ордена був представлений Й.В.Сталіну 25 жовтня 1943 року. За задумом А.І.Кузнєцова орден являв собою п'ятикутну зірку з центральним круглим медальйоном, на якому були розміщені погрудні профільні барельєфи Сталіна й Леніна (як і у відхиленому проекті Неєлова). Однак Сталін цей варіант не схвалив, запропонувавши в центрі медальйона помістити зображення Спаської вежі Кремля. Через чотири дні Кузнєцов представив декілька нових ескізів, з яких Сталін вибрав один – з написом "Победа". Крім того, художникові було запропоновано трохи скорегувати зовнішній вигляд ордена: укрупнити розміри Спаської вежі й фрагмента Кремлівської стіни, тло зробити блакитним, а також змінити розміри розбіжних променів між вершинами червоної зірки (так звані штрали). При цьому Сталін поставив умову: знаки ордена мають виготовлятися тільки з вітчизняних природних матеріалів (що й було виконано; лише алмази були взяті із царської скарбниці). І вже 5 листопада 1943 року був готовий пробний екземпляр знака ордена.
Оскільки для виготовлення знаків ордена були потрібні дорогоцінні метали й камені: платина, золото, срібло, діаманти й рубіни, то виконання замовлення на виробництво знаків ордена було доручено майстрам Московської ювелірно-годинникової фабрики (всі інші вітчизняні ордени виготовлялися на Монетному дворі). Передбачалося виготовити 30 екземплярів ордена. З урахуванням можливого браку, а також особливостей технології для виготовлення кожного знака ордена було потрібно 180 діамантів і 300 грамів платини, тому за розпорядженням Ради народних комісарів Головювелірторгу було відпущено 5400 діамантів і 9 кілограмів чистої платини. У процесі виготовлення знаків ордена ювеліри стикнулися із серйозною проблемою: виявилося, що підібрати навіть для одного екземпляра знака природні рубіни однакового відтінку було неможливим. І тоді було ухвалено рішення використовувати штучні рубіни.
Майстер вищої кваліфікації Московської ювелірно-годинникової фабрики І.Ф.Казеннов згадував: "З мене власне й починалося виготовлення ордена. Я робив заготовки. Спочатку з листової платини треба було вирізати основну зірку й ту, з якої потім виходили штрали. Маленьким ручним саморобним дрилем висвердлював і потім відбивав гнізда під діаманти й рубіни. Далі заготовка попадала на шліфування. Під кожний камінь шліфувальник готовив місце, робив "дзеркало". От такі "дзеркала" шліфував Я.І.Батин під діаманти до "Перемоги". Потім зірки надходили в закріпку, де працювали майстри А.О.Государевий, П.М.Максимов, М.І.Філінов. Цілими днями корпіли вони над верстатами, ніби вживляючи в метал сотні й сотні камінців. В останню чергу закріпщики наносили на контури зірки й штралів "гризант" – прикраси із дрібних поперечних бугорків і поглиблень".
Знак ордена "Перемога" являє собою опуклу п'ятикутну рубінову зірку, облямовану діамантами.
У проміжках між кінцями зірки розташовуються розбіжні промені, засіяні діамантами.
Середина зірки являє собою коло, вкрите блакитною емаллю та облямоване лавро-дубовим вінком. У центрі кола платинове зображення кремлівської стіни з Мавзолеєм Леніна й Спаською вежею в центрі. Над зображенням напис білими емалевими буквами "СССР".
У нижній частині кола на червоній емалевій стрічечці напис білими емалевими буквами "ПОБЕДА".
Знак ордена "Перемога" має досить складну конструкцію і є унікальним витвором ювелірного мистецтва.
Основу зірки й розбіжних променів виконано з платини. Центральний округлий медальйон виконано зі срібла й покрито емаллю. Накладне зображення Спаської вежі, Мавзолею Леніна й лавро-дубовий вінок виконано із золота. Також у кожному знаку ордена використані п'ять штучних рубінів у променях зірки й 174 діаманти.
У центрі реверса знака розташовано округлу срібну пластину, у центрі якої розташовано срібний нарізний штифт. По краю пластини розташовано п'ять заклепок (на 1, 4, 6, 8 і 11 годин за циферблатом). Притискна гайка округлої форми, діаметром близько 16 мм, виконана зі срібла. До гайки припаяно два кілечка для полегшення її закручування. На відміну від більшості радянських орденів, на реверсі ордена "Перемога" відсутнє клеймо підприємства-виробника (для інших орденів – Монетного двору) і порядковий номер ордена (номер вказувався тільки в нагородних документах).
Розмір зірки між протилежними вершинами 72 мм. Діаметр кола із зображенням Спаської вежі – 31 мм. Загальна маса ордена – 78 г (у тому числі платина – 47 г, золото – 2 г, срібло – 19 г, рубіни – 25 каратів, діаманти – 16 каратів).
На відміну від усіх інших радянських орденів зі штифтовим кріпленням, орден "Перемога" носився на лівій, а не на правій стороні грудей, і розташовувався нижче від усіх інших орденів і медалей. При цьому штифтове кріплення властиве орденам, що вручалися в 1944-1945 роках; орден же, вручений Л.І.Брежнєву 1978 року, мав шпилькове кріплення.
Опис стрічки до ордена "Перемога" затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1944 року. Стрічка ордена шовкова муарова завширшки 46 мм (для всіх радянських орденів і медалей ширина стрічки становить 24 мм). Посередині стрічки червона смуга завширшки 15 мм. З боків, ближче до країв, розділені білими півміліметровими проміжками смужки зеленого, синього, бордового й світло-блакитного кольорів. Облямовано стрічку жовтогарячими й чорними смужками.
Кольори стрічки ордена "Перемога" обрані не випадково: вони символізують основні кольори стрічок шести інших радянських орденів:
- червоний – орден Леніна;
- зелений – орден Суворова;
- синій – орден Кутузова;
- бордовий – орден Олександра Невського;
- світло-блакитний – орден Богдана Хмельницького;
- жовтогарячий із чорним посередині – орден Слави.
Планка зі стрічкою ордена "Перемога" носилася на лівій стороні грудей на 1 см вище за планки зі стрічками інших нагород.
За весь час існування ордена 20 екземплярів його знака були вручені 17 кавалерам (троє нагороджувалися двічі, один позбавлений нагороди посмертно):
1. Маршал Радянського Союзу Г.К.Жуков (10 квітня 1944 р. за звільнення правобережної України).
2. Маршал Радянського Союзу О.М.Василевський (10 квітня 1944 р. за звільнення правобережної України).
3. Маршал Радянського Союзу І.В.Сталін (10 квітня 1944 р. за звільнення правобережної України).
4. Маршал Радянського Союзу І.С.Конєв (30 березня 1945 року за звільнення Польщі й форсування Одеру).
5. Маршал Радянського Союзу К.К.Рокосовський (30 березня 1945 року за звільнення Польщі).
6. Маршал Радянського Союзу О.М.Василевський (19 квітня 1945 року за взяття Кенігсберга й звільнення Східної Пруссії).
7. Маршал Радянського Союзу Р.Я.Малиновський (26 квітня 1945 року за звільнення території Австрії й Угорщини).
8. Маршал Радянського Союзу Ф.І.Толбухін (26 квітня 1945 року за звільнення території Австрії й Угорщини).
9. Маршал Радянського Союзу Л.О.Говоров (31 травня 1945 року за звільнення Естонії).
10. Маршал Радянського Союзу Г.К.Жуков (31 травня 1945 року за взяття Берліна).
11. Маршал Радянського Союзу С.К.Тимошенко (4 червня 1945 року за планування бойових операцій і координацію дій фронтів).
12. Генерал армії О.І.Антонов (4 червня 1945 року за планування бойових операцій і координацію дій фронтів) – єдиний генерал серед вітчизняних кавалерів ордена.
13. Генерал армії США Дуайт Ейзенхауер (5 червня 1945 року за видатні успіхи в проведенні бойових операцій великого масштабу, у результаті яких була досягнута перемога Об'єднаних Націй над гітлерівською Німеччиною).
14. Фельдмаршал сер Бернард Монтгомері (5 червня 1945 року за видатні успіхи в проведенні бойових операцій великого масштабу, у результаті яких була досягнута перемога Об’єднаних Націй над гітлерівською Німеччиною).
15. Генералісимус Радянського Союзу Й.В.Сталін (26 червня 1945 року за перемогу над Німеччиною).
16. Король Румунії Міхай І Гогенцоллерн-Зигмаринген (6 липня 1945 року за мужній акт рішучого повороту політики Румунії у бік розриву з гітлерівською Німеччиною й союзу з Об'єднаними Націями в момент, коли ще не визначилася ясно поразка Німеччини. Зазначений акт полягав у тім, що король Румунії Міхай І 23 серпня 1944 року заарештував уряд Румунії, який співробітничав з гітлерівською Німеччиною).
17. Маршал Польщі Михал Роля-Жимерський (9 серпня 1945 року за видатні заслуги у справі організації збройних сил Польщі й за успішне проведення бойових операцій Війська Польського у вирішальних битвах проти загального ворога – гітлерівської Німеччини).
18. Маршал Радянського Союзу К.А.Мерецков (8 вересня 1945 року за успішне керівництво військами у війні проти Японії).
19. Маршал Югославії Йосип Броз Тіто (9 вересня 1945 року за видатні успіхи в проведенні бойових операцій великого масштабу, що сприяли досягненню перемоги Об'єднаних Націй над гітлерівською Німеччиною).
20. Генеральний секретар Центрального Комітету КПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСР, Голова Ради оборони СРСР, Маршал Радянського Союзу Л.І.Брежнєв (20 лютого 1978 року за великий внесок у перемогу радянського народу і його Збройних сил у Великій Вітчизняній війні, видатні заслуги у зміцненні обороноздатності країни, за розробку й послідовне здійснення зовнішньої політики миру Радянської держави, що надійно забезпечує розвиток країни в мирний час – у переддень 60-річчя Радянської армії й Військово-Морського флоту; 21 вересня 1989 року Голова Президії Верховної Ради СРСР М.С.Горбачов підписав Указ Президії Верховної Ради СРСР про скасування нагородження "як такого, що суперечить статуту ордена"). Цікаво, що Л.І.Брежнєв упродовж одинадцяти років був 13-м вітчизняним кавалером ордена "Перемога".
У Великому Кремлівському палаці встановлено меморіальну дошку з іменами всіх кавалерів ордена "Перемога", а в залі Полководців Центрального музею Великої Вітчизняної війни розміщені бронзові погруддя всіх радянських кавалерів ордена "Перемога" роботи скульптора Зураба Церетелі.
Орден "Перемога", безумовно, найкоштовніший, але аж ніяк не найрідкісніший радянський орден: Найрідкіснішим є орден "За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР" І ступеня (вміст золота 0,1911±0,032 г і срібла 49,859±2,313 г), кавалером якого стали всього 13 осіб.
...Сьогодні всі екземпляри знака цього унікального у всіх відношеннях ордена, вручені радянським воєначальникам, а також знак ордена Михал Роля-Жимерського, знаходяться в Російській Федерації: у Центральному музеї Збройних сил зберігаються 5 орденів "Перемога": по два Жукова й Василевського, а також один Малиновського (у залі Перемоги цього музею виставлені копії орденів, самі ж ордени знаходяться в запасниках). Інші екземпляри ордена "Перемога" зберігаються в Держсхові (ордени Рокосовського й Роля-Жимерського – в Алмазному фонді).
Знак ордена Йосипа Броз Тіто зберігається у фондах музею "25 травня" у Бєлграді, Бернарда Монтгомері – в Імперському військовому музеї в Лондоні, а Дуайта Ейзенхауера – у Меморіальній бібліотеці 34-го президента США в його рідному місті Абілін (штат Канзас). І лише знак ордена "Перемога" єдиного сьогодні живого кавалера – колишнього короля Румунії Міхая І – зберігається в приватній колекції (він неодноразово перепродувався, при цьому востаннє, за непідтвердженими даними, за 4 млн доларів США).
Цікава доля знака ордена Дуайта Ейзенхауера. Після Другої світової війни Ейзенхауер став відомим політиком, але перед балотуванням на президентський пост йому дали зрозуміти, що кандидатові в президенти негоже мати нагороду комуністичної держави. Знак ордена було оцінено в 100 000 доларів і передано до музею, при цьому американські експерти не змогли дати однозначну відповідь на питання про справжність закріплених на знаку рубінів.
...Звичайно, можна довго розмірковувати про вартість ордена "Перемога", але істинна його цінність полягає не в платині й діамантах, а в пам'яті вдячного людства, врятованого від коричневої чуми.