У Київський політехнічний залюблені всі його студенти та співробітники – нинішні, колишні і, сподіваюся, майбутні. «Мені він щоночі сниться», – скаржиться ветеран університету, який пропрацював тут понад піввіку. «Мені заздрять усі знайомі з інших вишів», – хвалиться молода студентка. Вона ще не знає про славну історію та традиції інституту, але із завмиранням розглядає історичні будівлі, вдивляється в бронзові обличчя всесвітньо відомих учених, затамувавши подих спостерігає за живністю у парку та, задерши голову, до запаморочення вдивляється в небесну синь через розлогі лапи столітніх сосен.
За кількістю фотознімків, зроблених на території університету, він може посперечатися з найвідомішими туристичними об’єктами. Зимою і влітку, навесні й восени вабить Київська політехніка розмаїттям кольорів, образів і сюжетів. От і нещодавно у вестибюлі Науково-технічної бібліотеки НТУУ «КПІ» відкрилася фотовиставка під назвою «Краса КПІ». На ній представлено понад півсотні світлин з видами КПІ. Автор фото – провідний редактор газети «Київський політехнік» В.М.Ігнатович. Він – неодноразовий переможець і призер конкурсу «Таланти КПІ».
Людина геть не пафосна, щира і доброзичлива, Володимир Миколайович несхильний розповідати про свою творчість. Приміром, як кілька днів удосвіта «ловив» сонце над головним корпусом, чи брьохав свіжими заметами у парку, чи полював за відповідним нічним промінням від ліхтарів. І хоча більшість знімків зроблено з вікна кімнати, в якій працює, зафіксовані моменти не стають менш цікавими: студентські розваги, молодята, дітлахи, зміна пори року – це миттєвості твої, КПІ. Фотограф вважає, що при нинішньому розмаїтті та доступності фотоапаратури літописцем (фотописцем) історії університету може стати кожний. Потрібно лише трохи бажання, трохи уваги, і, звичайно, опинятися в потрібному місці в потрібну мить.