4 січня 2013 р. виповнилося 370 років з дня народження Ісаака Ньютона – основоположника класичної фізики. Його наукові досягнення в галузі математики, теоретичної механіки, оптики, астрономії загальновідомі, і розповідати про них ще раз було б зайвим. Тому, вшановуючи великого вченого, подаємо коротку розповідь про його діяльність на посаді доглядача Монетного двору Англії і його лист Френсису Астону.
Ці матеріали різко суперечать поширеним уявленням про Ньютона як кабінетного вченого. У листі до Астона 26-річний Ньютон висловлює поради, які і сьогодні можуть стати декому у пригоді. А у Монетному дворі Ньютон був не науковим консультантом, а інженером-дослідником, твердим адміністратором, і навіть... детективом.
Слід зазначити, що робота Ньютона у Монетному дворі належить до найменш вивчених сторін його діяльності – архівні документи, пов'язані з нею, вперше частково були опубліковані лише в 1950-х рр.
Всупереч досить поширеній думці, Ньютон одержав призначення на пост доглядача Монетного двору не тому, що мав впливових друзів, а тому, що там склалася критична ситуація.
...В останні десятиріччя XVII ст. однією з найгірших хвороб економіки Англії було псування срібних монет, які тоді складали основну частину грошової готівки. До 1662 р. монети виготовляли вручну, їхні форма і розміри мали значні відхилення від стандарту, до того ж, на них не було звичного для нас ребристого обідка. Зловмисники обрізали монети по обідках і на цьому добре наживалися.
У 1662 р. для карбування монет на Монетному дворі Англії почали застосовувати штампувальну машину, куплену у Франції. Монети виходили правильної форми, а обідок (гурт) мав візерунок або напис. Обрізання монет стало неможливим. Але старі і нові монети мали однаковий номінал, тому кожен намагався розплатитися старими, неповноцінними монетами, а нові підприємливі люди пускали в переплавку, ховали в скринях, переправляли за кордон. Щоб поліпшити становище, потрібно було у стислий термін замінити всю грошову готівку країни.
У 1689 р. почалася війна з Францією. Ціни і державний борг стрімко зростали, а економіка занепадала. Особливо критичною ситуація стала в 1694-95 рр. У країні почалися масові банкрутства.
У 1694 р. канцлером казначейства (тобто міністром фінансів Англії) став друг Ньютона, колишній студент Трініті-коледжу Чарльз Монтегю – на той час президент Королівського товариства. Він рішуче взявся за подолання фінансової кризи. Спочатку провів консультації з політиками, фінансистами, вченими. Серед останніх були члени Королівського товариства Джон Локк, Крістофер Рен, Джон Валліс, Ісаак Ньютон. Після цього Монтегю затвердив у парламенті рішення про здійснення примусового перекарбування всієї срібної монети в країні (те, що увійшло в історію під назвою Велике перекарбування). Наприкінці 1694 р. був підписаний королівський указ, згідно з яким до червня 1695 р. старі неповноцінні гроші обмінювалися на нові за номіналом. Після цього терміну гроші обмінювалися за вагою, тобто реальною вартістю. Кошти на проведення реформи уряд взяв у борг у крупних банкірів і купців, а також у Нідерландів.
Успіх реформи значною мірою залежав від того, чи встигне Монетний двір у стислі терміни виготовити нові монети. Але там не встигали. На початку 1696 р. доглядач Монетного двору Евертон став членом Палати общин – можливо тому, що вирішив уникнути справи, яка йому видалася безнадійною.
19 березня 1696 р. лорд Галіфакс написав Ньютону в Кембридж листа з пропозицією стати доглядачем Монетного двору, 25 березня Ньютон приїхав у Лондон, а 29 березня отримав офіційне призначення.
Йому довелося зіткнутися з безліччю проблем. У Дворі було триста працівників, п'ятдесят коней, десять плавильних печей і десять пресів для карбування монет. Дисципліна була низькою: пияцтво, бійки і розкрадання, в тому числі розкрадання карбівок, які потім самі працівники продавали фальшивомонетникам.
Ньютон вникав в усі аспекти роботи Монетного двору. Працював методично: кожну нову справу починав зі складання плану, який потім неухильно виконував. Він з'являвся у Монетному дворі о четвертій ранку, працював по 16 годин на добу.
Ньютон вивчив історію Монетного двору, зібрав копії усіх положень, що стосувалися Монетного двору більш ніж за 200 років, а також довідки за тридцять років про кількість виготовлених монет (золотих і срібних) за вагою і за номіналом. Він запровадив систему досьє, з яких про події столітньої давнини можна було б дізнатися так само точно і докладно, ніби вони відбулися вчора.
Але насамперед Ньютон досконально вивчив усі процеси виготовлення золотих і срібних монет і згодом на всі операції запровадив чіткий регламент. Він встановив, скільки разів можна використовувати тигель для плавлення золота, поки він не розіб'ється чи не розтріскається. В одному з його рукописів є запис: "Я дослідним шляхом виявив, що фунт (454 г) золотих заготовок для монет номіналом півкрони втрачає при обробці три з половиною грана" (0,23 г). Він запропонував низку технологічних удосконалень, зокрема, вивчивши прес для карбування срібних монет, зумів зменшити цикл з двадцяти секунд до однієї.
Упродовж першого півріччя стан справ з перекарбуванням монет був близьким до критичного. Відомий англійський письменник Джон Івлін записував у своєму щоденнику: "13 травня 1696. ... грошей все ще дуже мало. Ніхто нікому нічого не платить, ніхто нічого не отримує… Червень 1696: "...необхідна розмінна монета, щоб задовольняти найпростіші потреби, наприклад, щоденно купувати на ринках провізію… Великих нових партій грошей не карбується, йде лише поточне карбування. Це викликає таку нестачу у грошах, що кожен день бояться заворушень".
Тим часом, завдяки заходам, які запровадив Ньютон, випуск монет зріс спочатку в чотири рази, а потім ще в два. Влітку 1696 р. Монетний двір став випускати 100 тисяч фунтів за місяць, до кінця року виробив 2,5 мільйона. На повну потужність запрацювали і філіали Монетного двору у провінціях. Один з них очолював друг Ньютона Едмунд Галлей.
Вже у жовтні гостра фаза кризи закінчилася. Парламент оголосив, що девальвації не буде. До 1698 р. Монетний двір випустив грошей на 6,8 мільйона фунтів стерлінгів – у два рази більше, ніж за попередні тридцять років.
Фінансове становище Англії стабілізувалося. Експорт англійських товарів став зростати. І у тому, що Англія згодом стала найбагатшою країною світу, значна заслуга І.Ньютона.
Доглядач Монетного двору Ньютон також займався викриттям фальшивомонетників. Він отримав дозвіл на створення при Монетному дворі власної в'язниці і поліції, що розслідувала всілякі фінансові злочини і порушення по всій країні. Ньютон розробив систему розшуку свідків, організував велику групу інформаторів, що тинялися по ринках, пиячили у тавернах або сиділи у в'язницях. Ньютон особисто провів розслідування проти кількох десятків фальшивомонетників. Під його керівництвом близько ста з них вистежили і покарали. Декількох стратили, інших вислали на плантації в Америку.
Поряд з карбуванням нової монети ця діяльність Ньютона зіграла величезну роль у стабілізації економіки Англії в один з найскладніших періодів її історії.
Слід зазначити, що до призначення доглядачем Монетного двору Ньютон ніколи не займав керівних посад. Отже, своїм успіхом він завдячував своєму вмінню аналізувати складні системи і визначати основні закони їх функціонування, яке до того блискуче виявив у "Математичних началах натуральної філософії".
В.Миколаєнко
За матеріалами:
Карцев В.П. Ньютон. – М.: Мол. гвардия, 1987;
Менцин Ю.Л. Монетный двор и Вселенная (Ньютон у истоков английского "экономического чуда") // Вопросы истории естествознания и техники. 1997 г. №4
З листа Ісаака Ньютона Френсісу Астону 18 травня 1669 р.
Друг, оскільки в листі Вашому Ви дозволяєте мені висловити моє судження про те, що може бути для Вас корисним у подорожі, я зроблю це значно вільніше, ніж було б пристойно в іншому випадку. Я викладу спочатку деякі загальні правила, з яких багато чого, думаю, Вам вже відомо, але якщо хоча б деякі з них були для Вас нові, то вони спокутують інше; якщо ж виявиться відомим все, то буду покараний більше я, що писав лист, ніж Ви, що його читаєте.
Коли Ви будете в новому для Вас суспільстві, то:
1) спостерігайте звичаї;
2) поводьтеся гідно, і Ваші стосунки будуть більш вільними і відвертими;
3) у розмовах ставте запитання і висловлюйте сумніви, не висуваючи рішучих тверджень і не починаючи суперечок; справа мандрівника вчитися, а не вчити. Крім того, це переконає Ваших знайомих у тому, що Ви маєте до них велику повагу, і налаштує до більшої відвертості щодо нового для Вас. Ніщо не призводить так швидко до забуття пристойності і до сварок, як рішучість тверджень. Ви виграєте мало або нічого не виграєте, якщо будете здаватися розумнішим або менш неосвіченим, ніж товариство, в якому Ви перебуваєте;
4) рідко засуджуйте речі, якими б поганими вони не були, або робіть це помірно з побоювання несподівано відмовитися неприємним чином від своєї думки. Безпечніше хвалити річ більше того, ніж вона заслуговує, ніж засуджувати її по заслугах, бо похвали нечасто зустрічають заперечення або принаймні не сприймаються хворобливо інакомислячими людьми як осуд; найлегше отримати прихильність людей удаваним схваленням і похвалою того, що їм подобається. Остерігайтеся тільки робити це шляхом порівнянь;
5) якщо Ви будете ображені, то в чужій стороні краще змовчати або обернути все на жарт, хоч би і трохи зніяковівши, ніж намагатися помститися, бо в першому випадку Ваша репутація не зіпсується, коли Ви повернетеся до Англії або потрапите в інше товариство, де не чули про Вашу сварку. У другому випадку наслідки сварки залишаться з вами на все життя, якщо тільки взагалі ви вийдете з неї живим. Якщо ж становище буде безвихідним, то, вважаю, краще всього стримати свою пристрасть і мову в межах помірного тону, не дратуючи супротивника і його друзів і не доводячи справу до нових образ. Одним словом, якщо розум буде панувати над пристрастю, то він і настороженість стануть Вашими кращими захисниками. Візьміть до відома, що виправдання в такому роді, наприклад: "Він вів себе настільки зухвало, що я не міг стриматися", зрозумілі друзям, але не мають значення для сторонніх, виявляючи тільки слабкість мандрівника.
До цього я можу додати кілька загальних вказівок з приводу досліджень і спостережень, які зараз спали мені на думку. Наприклад: 1) треба стежити за політикою, добробутом і державними справами націй, наскільки це можливо для окремого мандрівника; 2) дізнатися про податки на різні групи населення, торгівлю і примітні товари; 3) закони і звичаї, оскільки вони відрізняються від наших; 4) торгівлю і мистецтво, наскільки вони вище або нижче, ніж у нас в Англії; 5) укріплення, які зустрінуться Вам на шляху, їх тип, переваги оборони та інші значні військові обставини; 6) силу і повагу, якими користуються дворяни і магістрат; 7) час може бути не марно витраченим на складання каталогу імен і діянь людей, найбільш визначних у кожній нації за розумом, вченістю або повагою; 9) спостерігайте природні продукти природи, особливо в рудниках, спосіб їх розробки, добування металів і мінералів і їх очищення; 10) ціни на харчі та інші предмети; 11) головні продукти даної країни.
Ці загальні вказівки (які я міг зараз придумати) можуть, у всякому разі, стати у нагоді при складанні плану Вашої подорожі...
Іс. Ньютон
Варто зазначити, що лист написано 26-річним І.Ньютоном, який ніколи не був за кордоном, та й у Англії його поїздки обмежувалися Кембриджем, Лондоном і рідним Лінконширем. – Ред.