Сьогодні гість редакції – п’ятикурсник ФТІ Олексій Карбачевський. За успіхи в навчанні та наукові здобутки його відзначено іменною стипендією Президента України. Юнак серйозно ставиться до навчання, є учасником та переможцем олімпіад різних рівнів із програмування, фізики, математики. Результати його досліджень, що стосуються ударних хвиль у сонячному вітрі та грід-систем дослідження Землі, доповідалися на науково-практичних конференціях “Людина та космос”, ввійшли до збірників тез та фахових публікацій. Про себе Олексій розповідає вичерпно й охоче.
Мої захоплення. Зазвичай вільний час проводжу вдома, з родиною. Люблю дивитися кіноновинки, хоча отримую задоволення і від класики. Слухаю переважно рок, зокрема маловідомі українські гурти. Із захоплень варто назвати боулінг і лижі. Почав кататися порівняно недавно і поки що не можу похвалитися своєю вправністю.
Я в майбутньому. Ким буду років через 10? Не знаю. І не тому, що не задумувався над цим питанням. Задумувався, але не знайшов відповіді. Проте знаю, що почну працювати відразу після закінчення КПІ. Найімовірніше, в комерційній структурі.
Політех і я. Київська політехніка – ВНЗ з поважною історією, надійними, перевіреними роками навчальною базою і професорсько-викладацьким складом. Вступаючи сюди, я розумів, що диплом КПІ буде вагомим і через 10, і через 20 років. Випускники ВНЗ такого рівня утворюють ніби “касту”: для роботодавців часто не принципово, який саме фах отримав той чи інший студент, якщо він є випускником одного з найбільших і найвідоміших навчальних закладів країни. Знання, отримані в НТУУ “КПІ”, є запорукою затребуваності фахівця за широким спектром професій.
Ще зі школи мене приваблювали суворі закони фізики, математичні рівняння, можливість за допомогою формул і міркувань передбачити наслідки певної послідовності дій. Тож вибір ФТІ став цілком закономірним. Досвідчені педагоги, яким я уклінно дякую, допомогли оволодіти фундаментальною базою, спеціальними дисциплінами та практичними навичками – створили молодого фахівця.
Молодшим колегам. Ще будучи студентом, я встиг попрацювати як у комерційній структурі, так і в інституті НАН України. І ніде не нарікали, що я чогось не знаю, що мене чогось не навчили, що я щось не вмію. Скрізь відзначали високий рівень підготовки. Якщо мене запитають, чи варто йти навчатися до КПІ, відповім: “Звичайно, варто!” І не лише заради диплома, а заради знань.
На цій оптимістичній ноті ми і закінчили розмову, побажавши Олексієві усіляких гараздів та подальших успіхів.