Бенціон Моісейович Вул (22.05.1903—09.04.1985) - видатний радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1939), Герой Соціалістичної Праці (1969). Закінчив Київський політехнічний інститут у 1928 році.
З 1932 працював у Фізичному інституті АН СРСР ім. П. Н. Лебедєва, з 1933 керує організованою ним лабораторією фізики діелектриків (нині лабораторія фізики напівпровідників).
Основні праці з фізики діелектриків і напівпровідників. Вул встановив природу крайового ефекту при пробої твердих діелектриків та особливості пробою стислих газів в різко неоднорідних полях; розвинув основи теорії фільтрації аерозолів (1937). Відкрив (1944) новий сегнетоелектрик - титанат барію BaTiO3 (Державна премія СРСР, 1946), що поклало початок багатьом науковим роботам та практичним застосуванням в області сегнетоелектрики. Ряд робіт присвячено дослідженням р-n-переходів в напівпровідниках та основам теорії напівпровідникових приладів.
Починаючи з 1948 року поряд з продовженням робіт з сегнето-електрики Б.М. Вулом і співробітниками його лабораторії була розгорнута робота з фізики напівпровідників, включаючи і напрямки, що служать основою напівпроводникової електроніки. У ході цих досліджень вперше в СРСР були вирощені монокристали германію та досліджені нерівноважні електронні процеси в цьому матеріалі, що є основою дії кристаліних діодів і тріодів. Під керівництвом і за активної участі Б.М. Вула були створені вперше в Радянському Союзі лабораторні напівпровідникові діоди і тріоди, досвід виготовлення та результати вивчення яких були швидко використані промисловістю. Була розгорнута дослідницька робота в галузі фотоелектричних явищ в германії і кремнії, яка призвела до створення кремнієвих фотоелементів. Б. М. Вулом був запропонований новий принцип використання напівпровідникових приладів, що призвів до створення параметричних напівпроводникових підсилювачів.
Наприкінці 1962 групою співробітників лабораторії, очолюваної Б.М. Вулом, спільно з співробітниками лабораторії квантової радіофізики був створений перший в СРСР напівпровідниковий квантовий генератор.
Досліджуючи ударну іонізацію в напівпровідниках, коли напівпровідник практично стає діелектриком, Б. М. Вул вперше показав, що пробивні напруги можна знизити до кількох мілівольт і безпосередньо вимірювати потенціал іонізації домішкових атомів в напівпровідниках. На основі цих досліджень Б. М. Вул запропонував використовувати низькотемпературний пробій домішкових напівпровідників для створення захисних розрядників на низькі напруги до декількох мілівольт. Останні роботи Б. М. Вула присвячені вивченню перехідних явищ у напівпровідниках.
Б.М. Вулом опубліковано більше 100 наукових робіт. Лабораторія фізики напівпровідників стала великим центром підготовки наукових кадрів.
Б.М. Вул брав активну участь у науково-організаційній роботі. Протягом багатьох років був вченим секретарем та заступником директора Фізичного інституту ім. П.Н. Лебедєва АН СРСР. З 1951 р Б.М. Вул був членом Головної редакції Великої радянської енциклопедії і одним з головних редакторів останнього видання «Фізичного енциклопедичного словника».