М.Ю.Терновий народився в 1979 році. У 2002 році закінчив НТУУ «КПІ» по спеціальності «Інформатика», отримав кваліфікацію «магістр прикладної математики». У 2007 році здобув науковий ступінь кандидата технічних наук. Зараз обіймає посаду доцента кафедри інформаційно-телекомунікаційних мереж ІТС. Молодий викладач-дослідник ділиться з читачами «Київського політехніка» результатами своєї наукової діяльності.
– Максиме Юрійовичу, розкажіть, будь ласка, докладніше про свої дослідження.
– Серед напрямів моєї наукової діяльності можна виділити такі: побудова інформаційних систем, обробка інформації в гетерогенному інформаційно-телекомунікаційному середовищі, нечіткі системи та м’які обчислення.
– Чи використовуються на практиці Ваші розробки?
– Безумовно, мої розробки і розробки нашої кафедри використовуються на практиці. Серед тих організацій, де були впроваджені результати моєї наукової роботи, можу виділити: Департамент ДАІ України, Головне управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради, Всеукраїнський науково-дослідний інститут цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру МНС України.
– Максиме Юрійовичу, а в якій родині Ви росли? Цікаво, хто зміг молоду людину направити на стежку технічної науки? Можливо, це сталось після якоїсь події у Вашому житті?
Ви знаєте, в моєму становленні як науковця в технічних науках можна виділити три основні періоди.
По-перше, це, безумовно, родина, в якій батько, науковець, та мати, лікар, з дитинства заклали в мені любов до нових знань. Коли я був малий, ми з батьком проводили різні цікаві досліди та він розповідав мені про свої розробки. І сьогодні, для мене дуже важлива думка моїх батьків щодо тих наукових досліджень, якими я займаюсь.
По-друге, це навчання у фізико-технічному інституті НТУУ «КПІ», де була створена дуже добра атмосфера для зростання моєї особистості як наукового діяча.
По-третє, це зустріч та моя подальша робота з професором Ларисою Сергіївною Глобою, під керівництвом якої я виконав та захистив кандидатську дисертацію і продовжую свої наукові дослідження.
– Чи займаються Ваші студенти певною науковою роботою чи дослідженнями на Вашій кафедрі? Чим Ви їх заохочуєте до цього?
Мої колеги та я особисто вважаємо, що наукова робота студентів є невід’ємною частиною їх становлення як фахівців. Тому вже з самого початку навчання ми орієнтуємо їх на те, що теоретичні знання слід підкріплювати практичними навичками. Розповідаємо про наукові дослідження, які проводяться на нашій кафедрі. Допомагаємо визначитись, що їм більше цікаво, та приєднатись до тієї наукової групи, яка займається роботою в цьому напрямку. Така співпраця допомагає нам бути ближчими до студентів, а студентам стати гідними членами технічної еліти України.
– Максиме Юрійовичу,ще цікаво було б почути Вашу думку з приводу розвитку сучасної вітчизняної науки та місця в ній студентів НТУУ «КПІ».
Це дуже складне питання. На мою думку, в українському суспільстві поки немає розуміння важливості науки в розвитку та становленні економіки країни. Через це наука відчуває брак фінансування та нестачу фахівців і, як наслідок, вітчизняні наукові розробки втрачають свої позиції у світі. Хоча слід зазначити, що в науці залишилися ще ентузіасти, які, незважаючи на всі негаразди, намагаються шукати шляхи для відродження вітчизняної науки. Серед факторів, які також негативно впливають на розвиток науки, є старіння співробітників вищої школи та науково-дослідних інститутів.
У НТУУ «КПІ» навчається багато розумних студентів, які займаються науковими дослідженнями, що підтверджується їх виступами на всеукраїнських та міжнародних конференціях і публікаціями в наукових фахових виданнях. Безумовно, вони могли б стати гідними продовжувачами наукових традицій НТУУ «КПІ». Однак і в цьому випадку головною проблемою є нестача фінансування. На жаль, заробітна плата викладачів і науковців суттєво менша, ніж зарплата фахівців в індустрії, особливо це стосується ІТ та телекомунікаційної галузі.
Тому я вважаю, що при створенні спеціальної державної програми підтримки молодих учених, яка буде впроваджуватись у життя, за декілька років можливо створити досить серйозну базу, в яку підуть як вітчизняні, так і іноземні інвестиції, та яка згодом може стати суттєвою прибутковою частиною державного бюджету.