Видатний учений у галузі енергетики й теплотехніки, доктор технічних наук (1947), професор (1931), декан енергетичного (теплотехнічного) факультету Київського індустріального інституту, завідувач кафедри парових двигунів. Ректор КПІ (09.1955 –12.1955), ректор Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (1955–1969), академік Академії наук УРСР (1950), академік-секретар відділення фізико-технічних проблем енергетики АН УРСР (1970–1978), до вересня 1983 р. – завідувач відділу теплових процесів енергетичних пристроїв Інституту технічної теплофізики АН УРСР, депутат Верховної Ради УРСР (1967), заступник Голови Верховної Ради УРСР сьомого скликання (1967).
Народився на Хуторі Михайлівському Чернігівської губернії в селянській родині. Після закінчення в 1919 р. Сумського реального училища працював на залізниці: робітником, завідувачем мобілізаційного відділу станції Хутір Михайлівський. У січні 1921 р. пішов добровольцем до Червоної Армії. У вересні того ж року Губкомом Київщини відряджений для навчання до Київського політехнічного інституту (КПІ). Після закінчення в 1927 р. механічного факультету був залишений в аспірантурі КПІ. Водночас працював викладачем.
У 1929 р. захистив кандидатську дисертацію, отримав звання старшого наукового співробітника. Працював на посаді доцента кафедри теплотехніки КПІ. Під час реорганізацій і поділу Київського політехнічного інституту на галузеві інститути (1930) був деканом теплотехнічного факультету Індустріального інституту (Київ), енергетичного факультету Київського енергетичного інституту.
У 1939 р. став одним з ініціаторів створення в Києві філіалу Харківського інституту енергетики АН УРСР (пізніше – Інститут теплоенергетики АН УРСР) і був його директором по 1955 р.
У 1947 р. захистив докторську дисертацію. Основні наукові праці стосуються теорії, принципів роботи і конструкції теплових двигунів та енергетичних установок. Напрями наукової діяльності – створення теплових промислових установок; парових, газових турбін і реактивної техніки; теплосилового господарства підприємств; комплексне використання енергетичних ресурсів України. Зробив вагомий внесок у вирішення проблем теплообміну і охолодження елементів високотемпературних енергоустановок. Організатор процесу підготовки фахівців для народного господарства, створення підручників і навчальних посібників.
Нагороджений двома орденами "Знак Пошани" (1944, 1948), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1961, 1981), орденами Леніна (1967), Жовтневої Революції, медалями.