Вічна пам'ять

Навесні 2018 р. пішов із життя Юрій Никонович Москаленко – вчений-металознавець, педагог.

24 квітня 2017 року на 86-му році життя перестало битися серце Сергія Павловича Фіщенка – директора однієї з кращих шахт Донбасу – "Краснолиманської", заступника начальника відділу важкої промисловості Кабінету Міністрів УРСР, лауреата Державної премії СРСР, випускника КПІ 1956 року.

Адміністрація і профспілкова організація КПІ ім. Ігоря Сікорського з глибокою скорботою сповіщають, що 22 серпня на 76 році після тривалої важкої хвороби пішов з життя голова Профкому співробітників університету, Заслужений працівник народної освіти України Віталій Іванович Молчанов.

Трагічна загибель Максима Шаповала сколихнула всю Україну. Проте ім’я це стало відомим співвітчизникам лише після його смерті внаслідок теракту 27 червня цього року. Інакше і бути не могло – людиною він був абсолютно непублічною.

Першого квітня 2016 року на 79-му році життя перестало битися серце Людини і Викладача з великої літери – Сергія Андрійовича Гавриша. Надзвичайно чуйна, працьовита, скромна, чесна і проста людина – він віддав 55 років свого життя і своє серце нашому КПІ.

16 квітня 2016 р. пішов з життя Павло Михайлович Бондар, к.т.н., доцент кафедри приладів і систем орієнтації і навігації ПБФ.

Кожний із нас, хто хоча б одного разу побував на кладовищі, міг помітити повну занедбаність деяких могил. Зазвичай люди дорікають родичам похованих, які не доглядають такі могили.

З глибоким сумом повідомляємо про загибель під час виконання бойового завдання на Сході України студента факультету соціології і права НТУУ «КПІ» 21 - річного бійця полку «Азов» Владислава Дюсова.

Ми щодня проходимо біля пам'ятника загиблим політехнікам, що стоїть поблизу станції метро. На пам'ятнику написи: "Мужнім. Самовідданим. Непереможним. Студентам, викладачам, працівникам Київського ордена Леніна політехнічного інституту, які віддали життя за Радянську Вітчизну в боях Великої Вітчизняної війни 1941–1945

Велике горе спіткало нашу сім'ю. 22 лютого в зоні АТО під Волновахою загинув мій рідний брат – Сергій Петрик. 25 лютого в с. Перемога Чернігівської області Ніжинського району ми поховали рідну людину – гарного сина, брата, чоловіка та батька двох малих діток.