Ви є тут

Наша мета – найвищий рівень освіти



Шановні колеги та гості наших зборів! Дозвольте привітати вас з 15-ою річницею незалежності нашої країни і з новим навчальним роком, який ми розпочинаємо через декілька днів.

Рік, що минув, був насичений значними подіями як у житті країни, так і нашого університету. Це був рік великих соціальних перетворень, досягнень і невиповнених сподівань. І наш університет повною мірою відчув цю строкатість і багатозначність нового етапу розвитку країни.

На жаль, в Україні за роки незалежності склалися несприятливі умови для розвитку вищої освіти. Багато суперечностей періоду становлення ринкової економіки не стимулюють її розвиток. Освіта вимагає нових реформ, що обумовлені як потребами суспільства, так і євроінтеграційними тенденціями.

Однією з головних є суперечність між сферою вищої освіти і ринком праці. Якщо на початку 90-х років минулого століття студенти були зацікавлені отримати різноманітні базові знання, щоб бути затребуваними на ринку праці, коли промисловість випускала високотехнологічну продукцію, то сьогодні ситуація інша. Інтелектуально місткі сектори вітчизняної економіки суттєво деградували. На ринку праці стали затребувані переважно працівники сфери послуг, де не потрібні фундаментальні природничі та інженерні знання. Об’єктивно у студентів знизився стимул до набуття таких знань, до якісної, передової освіти.

Існують і внутрішні суперечності в системі вищої освіти.

По-перше, якість підготовки молоді в загальноосвітній школі суттєво знизилася, особливо з циклу природничих дисциплін – математики, фізики, хімії, біології. Сьогодні вона явно не відповідає вимогам вищої школи. Нове студентське поповнення важко сприймає складні природничі та міждисциплінарні знання.

По-друге, вища школа в нашій країні суттєво “відрізана” від передової науки. Пересічний викладач перестав керувати науковою тематикою чи науковим напрямком. Все більше проявляється відхід від математики, моделювання, новітніх інформаційних технологій у викладанні багатьох дисциплін, лекції не містять передових ідей, вони стають поверхневими, без глибокого наукового підґрунтя.

По-третє, сьогодні можна говорити про формування “нової ментальності” в освіті, суть якої полягає у відході від таких фундаментальних принципів, як: “навчання – це важка, повсякденна праця” та “оцінювання знань не можне ґрунтуватися на подвійних стандартах”.

У студентів і частини викладачів почав формуватися стійкий стереотип: “навчання не повинно передбачати якихось інтелектуальних зусиль над собою, воно має бути комфортним процесом”, а його оцінювання не обов’язково повинно бути об’єктивним, оскільки ця об’єктивність далі не вимагається ринком праці і суспільством.

Насправді, оволодіння новими, конкурентоспроможними знаннями неможливе без важкої повсякденної роботи, а критерії оцінювання знань напрацьовувалися десятиліттями як у нашому суспільстві, так і у світі, і їх дотримання є важливою складовою кодексу честі викладача. Так було завжди. Так має бути і нині.

По-четверте, суттєво знизилася якість викладацького складу вищої школи та погіршився характер взаємовідносин між студентами і викладачами. За час економічних і суспільних реформ корпус викладачів і вчителів в Україні набув принизливого соціального статусу в матеріальному відношенні та у ставленні до нього з боку інших прошарків суспільства. Ці умови сприяли швидкому “вимиванню” з викладацького середовища молодих, талановитих, творчих особистостей. Прояви зневаги до викладачів все частіше з’являються і в студентському середовищі. Все це сприяло появі у стосунках між викладачами і студентами таких ганебних явищ, як хабарництво, конфліктне протистояння й прихована боротьба, замість кооперації, взаємної поваги і партнерства.

Для нас принципово важливо, якою мірою ці негативні явища виявляються в нашому університеті? На жаль, соціологічні дослідження, відгуки батьків свідчать, що певною мірою вони мають місце і в КПІ. Сподіваюся, що міцний фундамент академічних цінностей, закладений нашими попередниками, дух демократизму, професійної гідності стане запорукою того, що КПІ подолає названі труднощі.

По-п’яте, загострюються суперечності між ринком освітніх послуг і якістю навчання, між масовою та елітною підготовкою фахівців. Усім відомо, що за останні 15 років кількість студентів у нашій країні подвоїлася і вже складає 2 мільйони 700 тисяч осіб (що, безумовно, добре), але переважна більшість з них навчається в закладах, де відсутні наукові школи, студенти не залучаються до передових наукових досліджень. Тобто сьогодні більшість українських вищих навчальних закладів на досить низькому рівні забезпечують надання масової вищої освіти, що, з одного боку, розширює доступ до освіти і є важливим соціальним завданням, але з іншого – не забезпечує глибину викладання і надання складних, конкурентоспроможних знань. У той же час, випускники всіх вищих навчальних закладів отримують дипломи державного зразка, що ще більше дезорієнтує ринок праці і не сприяє підняттю престижу вищої школи України.

Ця тенденція є суттєвим викликом для Київської політехніки, оскільки КПІ формувався видатними вченими Кирпичовим, Менделєєвим, Жуковським, Тимирязєвим, Євгеном Патоном як елітарний інженерний навчальний заклад і саме в такій ролі завоював велике визнання у світі. Виникає питання, як нам бути тепер? Піти менш складним шляхом, приєднатися до більшості ВНЗ та забезпечувати масову вищу освіту, відмовившись від високих вимог до якості навчання? Чи зберегти традиції елітарного інженерного навчального закладу, навчаючи студентів на основі передової науки за моделлю дослідницького університету (що значно складніше)? Я переконаний, що КПІ мусить продовжувати йти саме шляхом елітарного університету, що надає престижну інженерну освіту.

Підтвердженням правильності цього шляху може бути Декларація про освіту для інноваційних суспільств у 21-му столітті, яку прийняли світові лідери – країни “великої вісімки” 16 липня цього року в Санкт-Петербурзі. Процитую деякі важливі положення з цієї Декларації: “Освіта є серцевиною прогресу людства. Економічне та соціальне процвітання у 21-му столітті залежить від здатності націй навчати всіх членів своїх суспільств бути готовими до успішної діяльності у світі, що швидко змінюється. Інноваційне суспільство готує своїх громадян до сприйняття цих змін. Ми будемо сприяти розширенню глобального інноваційного суспільства шляхом розвитку та інтегрування трьох елементів “трикутника знань” (освіта, дослідження та інновації), здійснюючи повне інвестування в людей, їх знання і дослідження та підтримуючи модернізацію систем освіти, щоб вона більшою мірою відповідала потребам глобальної економіки, заснованої на знаннях. Будемо сприяти високим стандартам освіти, особливо в галузі математики, природничих наук, технології та іноземних мов на всіх рівнях освіти та підтримувати залучення висококваліфікованих викладачів до цих критичних галузей”.

Зважаючи на ці обставини, нам залишається підтримувати і розвивати “проривні острівки” інженерної освіти, доповнювати її новими позитивними елементами. Цими “острівками” є науково-педагогічні колективи ряду інститутів, факультетів та кафедр нашого університету, які ще продовжують демонструвати результати світового рівня в науці та підготовці кадрів для “проривного” розвитку економіки нашої країни за пріоритетними напрямами. Вони стабільно забезпечують перемоги своїх студентів на світових університетських олімпіадах, роблять наукові відкриття, визнані у світі. Ми ще не втратили частину студентства, яка бачить своє майбутнє у здобутті якісних знань, у продовженні традицій кращих випускників нашого університету.

Особливе місце в цій стратегії повинно належати елітній підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації, які створюють “точки росту” нових наукових і освітніх напрямків. Працюючи на передніх рубежах науки, молоді дослідники легко сприймають прогресивні ідеї, швидко адаптуються до нових вимог часу і являють собою головну рушійну силу розвитку інноваційної освіти і науки.

Виходячи з цієї стратегії, КПІ напружено працював за низкою взаємопов’язаних напрямків.

У навчальній роботі основні зусилля були спрямовані на забезпечення якості підготовки фахівців. Розпочато впровадження комплексної системи підвищення якості навчання, яка охоплює п’ять головних складових:

1. Доуніверситетську підготовку, спрямовану на подолання розриву між рівнем знань випускників загальноосвітніх шкіл і вимогами КПІ та зорієнтовану на пошук і відбір кращих абітурієнтів для формування першого курсу університету;

2. Креативне навчання студентів з регулярним моніторингом якості їх залишкових знань та змісту навчальних планів і програм з погляду їх внутрішньої збалансованості й відповідності вимогам суспільства та ринку праці;

3. Поєднання навчального процесу та наукових досліджень в цілісну систему інженерної підготовки за формулою: “сучасна технічна освіта – це синтез фундаментальної науки та інженерного мистецтва”;

4. Повернення до регулярної (один раз на три-чотири роки) перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів;

5. Забезпечення післядипломної освіти та постійної співпраці з працедавцями, включаючи регулярний (один раз на рік) моніторинг професійних кондицій наших випускників на ринку праці.

Зрозуміло, що високої якості випускників університету неможливо досягти без набору здібних, добре підготовлених студентів, висококваліфікованих викладачів та відповідного матеріально-технічного та методичного забезпечення навчального процесу.

Стосовно поповнення на перший курс, варто зазначити, що хоча середній конкурс за заявами цього року склав 1,88, а на гуманітарних, економічних, економіко-управлінських та інформаційних спеціальностях він коливався від 4 до 7, ми вперше відчули на собі наслідки глибокої демографічної кризи та конкурентний характер ринку освітянських послуг, що почав реально діяти. Як наслідок, цілий ряд факультетів не зміг набрати студентів на виділені їм бюджетні місця. Зокрема, ФЕЛ не добрав 33 студенти, ЗФ – 32, ФМФ – 27, ХТФ – 25, ФАКС – 24. В цілому 14 факультетів втратили 223 місця за держзамовленням. У результаті на перший курс було зараховано 4421 студента на бюджетну форму навчання та понад 500 – на контрактну. З них 3261 (73%) – це випускники системи доуніверситетської підготовки та 1092 – медалісти. В цьому році ми врахували і результати зовнішнього тестування, яке проводив Український центр оцінювання якості освіти. Всього до нас було подано 213 сертифікатів, після перерахування яких за критеріями КПІ було зараховано 84 студенти.

Як нам ставитися до явища недобору студентів у КПІ? Якою має бути наша реакція? Оцінюючи цю ситуацію можемо вказати на наявність об’єктивних та суб’єктивних факторів. Об’єктивні пов’язані з тим, що в 2006 році кількість випускників загальноосвітніх шкіл зменшилася на 40 тисяч порівняно з 2005 і становила 474 тисячі. А це, природно, призвело до зменшення кількості поданих абітурієнтами заяв до КПІ з 9568 у 2005 році до 8246 у 2006 році. З них витримали вступні випробування за вимогами КПІ лише 53%, тобто 4421 студент. На жаль, така тенденція буде підсилюватися. За даними Міністерства освіти і науки, школи України в цьому році прийняли вдвічі менше першокласників, ніж п’ять років тому.

До суб’єктивних факторів відносяться: нечутливість значної кількості кафедр, факультетів та інститутів до кардинальних змін, що відбуваються в суспільстві, відірваність цих колективів від реального ринку праці та передових рубежів науки у своїй професійній сфері, небажання зробити зусилля над собою в питаннях профорієнтаційної роботи зі школами, неготовність до вдосконалень навчальних планів та номенклатури спеціальностей і спеціалізацій.

Враховуючи першу і другу групи факторів, можна зробити висновок, що в найближчі роки КПІ зможе утримуватися на ринку освітянських послуг лише за рахунок високої якості і конкурентоспроможності знань та компетенції своїх випускників. А це унеможливлює зниження рівня вимог при відборі абітурієнтів, що не виключає подальшого скорочення контингенту студентів. Можливість та масштаби такого скорочення залежать тільки від нашої спроможності трансформуватися до елітного, престижного технічного університету.

Виходячи з названої тенденції, надзвичайної актуальності набуває системна робота з загальноосвітніми школами в рамках доуніверситетської підготовки. Талановиті діти народжуються не лише в м. Києві. Вони з’являються в різних географічних куточках України, в сім’ях з різним соціальним статусом та достатком. Розширити доступність цим дітям до навчання в КПІ, вдосконалити пошук та відбір студентів ми, в першу чергу, зможемо шляхом розвитку системи доуніверситетської підготовки. Сьогодні як ніколи виправдовуються слова Михайла Васильовича Ломоносова: “Університет без гімназій, як рілля без насіння”.

За глибоке розуміння цих реалій і самовіддану роботу хочу висловити подяку директору Інституту доуніверситетської підготовки та профорієнтації Василю Васильовичу Ясинському та директору Центру тестування та моніторингу знань Валерію Сергійовичу Мельнику. Окрім навчання та тестування абітурієнтів, ці підрозділи створили і впровадили дуже досконалу систему моніторингу якості навчання. Результати цієї роботи висвітлені в газеті “Київський політехнік” від 29 серпня 2006 р., №24.

Що ж до думки роботодавців про наших випускників, то вона досить непогана, про що свідчить кількість запитів на них, яка в 1,5 разу перевищує наші можливості. Але переважна більшість роботодавців вказує на слабке володіння випускниками іноземними мовами та сучасними інформаційними технологіями. Це дуже прикро, бо можливості КПІ щодо навчання за обома зазначеними напрямками об’єктивно непогані, але через недостатню активність відповідних факультетів та кафедр, безвідповідальність їх керівників ми в основному випускаємо неконкурентоспроможних фахівців за цими дуже важливими складовими моделі підготовки сучасного інженера.

Як і в попередні роки, не зростає кількість запитів на випускників гуманітарних спеціальностей, що вимагає їх переорієнтації на потреби ринку праці, перегляд спеціалізацій, удосконалення навчальних планів, зменшення державного замовлення.

Наступною важливою складовою комплексної системи підготовки кадрів є формування якісного складу викладацького корпусу, який повною мірою визначає і якість наших випускників. Сьогодні в університеті 2200 штатних викладачів та 305 сумісників. Понад 65% – це професори та доценти, причому за рік кількість доцентів не змінилася, а кількість професорів зросла на 20 осіб. І хоча кількість молодих викладачів збільшилася на 8%, проблема старіння викладацького корпусу залишається актуальною.

Порівняно з минулим роком, середній вік викладачів зріс на один рік і складає 51,7 року. За незначним винятком “постарішали” практично всі факультети і кафедри. Ми маємо розуміти, що науково-педагогічні колективи, в яких зберігається стійка тенденція до зростання середнього віку викладачів, наближаються до системної кризи, якщо не буде вжито термінових заходів щодо залучення молоді до викладацької та наукової роботи. Тим більше, що можливості для цього сьогодні достатньо хороші.

У минулому році 26 випускників аспірантури (з 34-х) були прийняті на посади асистентів, і тільки 15 з 754-х магістрів залучені до викладацької роботи.

Цього явно недостатньо. Для зміни тенденції на протилежну нам потрібно щорічно омолоджувати викладацький склад не менше ніж на 15% в цілому по університету, а на деяких кафедрах до 20 – 25%. Ми будемо змушені цей показник вважати одним з головних при конкурсному обранні завідуючих кафедрами.

Старіння викладацького складу тягне за собою і ряд інших проблем. Багато викладачів фактично припинили наукову роботу, обмежуючись лише проведенням занять з використанням застарілих методів репродуктивного навчання, вони не оновлюють зміст навчання, методичне забезпечення, не використовують передові досягнення науки та новітні інформаційні технології, оскільки значною мірою не володіють ними й самі. Разом із цим фактично не діє система підвищення кваліфікації викладачів, а їх стажування здійснюється, як правило, формально.

Така ситуація вимагає невідкладних заходів для її виправлення. Насамперед, цьому повинно сприяти поліпшення матеріального забезпечення викладачів та умов їх роботи. Динаміка зростання посадових окладів показує, що в КПІ вони значно вищі, ніж в інших ВНЗ, але, звичайно, ще занадто низькі для достойної винагороди важкої викладацької праці. Тим не менше, враховуючи стійку тенденцію до покращення матеріального та соціального забезпечення викладачів, конкурс на викладацькі посади має стати результативнішим.

Підвищення вимог до викладачів та завідувачів кафедр стосується обов’язкової наукової роботи, підготовки конспектів лекцій, використання інформаційних технологій у навчанні та новітніх методичних матеріалів, впровадження кредитно-модульної системи.

Суттєвим кроком до вдосконалення навчання є отримання університетом Генеральної ліцензії, в якій зазначається загальний ліцензійний обсяг підготовки спеціалістів і магістрів з наданням права КПІ самостійно розподіляти його між освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста та магістра залежно від потреб ринку, можливостей кафедр та бажань студентів.

Це вимагає від кафедр активної роботи щодо переходу, починаючи з 2007/2008 навчального року, до двоциклової підготовки за системою: бакалавр-магістр. На другий цикл будемо набирати за конкурсом кращих бакалаврів з КПІ та інших університетів країни.

Шановні колеги! Важливим елементом комплексної системи підвищення якості навчання є щосеместровий моніторинг залишкових знань студентів старших курсів за результатами ректорського контролю, атестацій, екзаменаційних сесій та попиту роботодавців. За методикою, яка була застосована протягом останніх двох семестрів, розраховувався індекс якості підготовки фахівців для всіх технічних і природничих спеціальностей університету. За рішенням адміністративної і Вченої рад КПІ, 20 спеціальностей з найвищим рейтингом отримують заохочення для покращення навчально-лабораторної бази, методичного забезпечення і матеріального становища викладачів. Робота аутсайдерів цього списку буде також уважно аналізуватися методичною радою та ректоратом університету за всіма складовими навчально-наукової діяльності. Якщо за результатами декількох етапів моніторингу по тих чи інших спеціальностях виявиться стійка тенденція до низької якості залишкових знань студентів, буде звертатися увага на компетентність відповідних керівників.

Уже за підсумками двох етапів моніторингу можемо зробити попередні висновки:

1. Для значної групи традиційних інженерних спеціальностей, які тимчасово є не досить популярними, але конче потрібними Україні, якість навчання є низькою. Вони переважно тяжіють до нижньої частини рейтингової таблиці. У групі цих спеціальностей страждає фундаментальна підготовка, має місце значна невідповідність між залишковими знаннями з фундаментальних та професійно-орієнтованих і спеціальних дисциплін, в навчальних планах очевидними стають слабкі міждисциплінарні зв’язки, а самі навчальні плани є погано збалансованими та перенасиченими великою кількістю вузьких, слабо пов’язаних між собою дисциплін.

2. Нас має турбувати і загальний досить низький рівень підготовки студентів університету в галузі іноземних мов, особливо англійської, та інформаційних технологій для непрофільних спеціальностей. Стає очевидним, що ми мало уваги приділяємо цим важливим складовим моделі підготовки сучасних фахівців. У навчальних планах цим дисциплінам відводиться недостатня кількість годин, страждає методичне та кадрове забезпечення їх викладання.

Кожен завідувач кафедри, декан факультету та директор інституту мають постійно аналізувати всі складові моделі підготовки їх студентів. І якщо виявиться, що якась з цих складових не відповідає сучасним вимогам, саме керівник підрозділу повинен першим ставити про це питання на всіх рівнях і домагатися виправлення небажаної тенденції.

Що ж до незадовільного викладання іноземних мов у КПІ, то ця хвороба стала вже хронічною. Проблема повинна бути предметом пильної уваги методичної ради, навчального департаменту університету, факультету лінгвістики і кожної випускової кафедри. Саме ці кафедри повинні докорінно змінити своє ставлення до якості навчання з іноземних мов своїх студентів, створюючи у себе лінгафонні кабінети, необхідне методичне і дидактичне забезпечення, аналізуючи професійний рівень викладання силами факультету лінгвістики, та за необхідності ставлячи питання про підвищення цього рівня та заміну викладачів.

Ще одним елементом комплексної системи підвищення якості навчання є перепідготовка кадрів та підвищення кваліфікації як для представників народного господарства, так і для викладачів КПІ. Сьогодні цю роботу координує Міжгалузевий інститут післядипломної та другої освіти, в якому зараз навчається понад 1000 слухачів за 10-ма напрямами та 15-ма спеціальностями. І хоч обсяги перепідготовки за рік зросли у 1,5 разу, вони не можуть нас задовольняти. За прикладами кращих технічних університетів світу, які навчають за інноваційними освітніми проектами, обсяги перепідготовки мають складати біля чверті від обсягів базової підготовки.

На жаль, не всі факультети активно розвивають систему другої та післядипломної освіти, що свідчить або про нерозуміння їх керівниками важливості цієї роботи, або про неспроможність відповідних кафедр навчати за інноваційними освітніми програмами. Маємо розуміти, що розвиток післядипломної освіти – важливий критерій визнання спеціальності відповідної кафедри на ринку праці.

З цього року ми повинні повернутися до практики підвищення кваліфікації викладачів (один раз на три-чотири роки) і врахування цієї форми професійного вдосконалення при черговому конкурсному обранні. Думаю, що для більшості викладачів було б корисно розпочати таку перепідготовку з вивчення сучасних інформаційних технологій та можливостей їх застосування в навчальному процесі і наукових дослідженнях. Організація цієї роботи буде доручена Міжгалузевому інституту післядипломної та другої освіти і Українському інституту інформаційних технологій в освіті.

У зв’язку з цим окремо хочу зупинитися на особливостях університетського навчання в інформаційному суспільстві. За нових умов книговидання, яке протягом багатьох сторіч було головним рушієм науки й освіти, починає поступатися своїми позиціями новим формам зберігання та передачі знань – електронним. Сьогодні на друковані видання припадає лише декілька відсотків від усієї існуючої інформації, понад 90% якої знаходиться в комп’ютерних мережах. У цій ситуації слово “знання” починає використовуватися менше, а слово “інформація” – частіше. Хоча значення цих слів близьке, воно все ж таки різне. Здатність до оволодіння знаннями має лише людина, тоді як інформація не обов’язково може бути розташована в її голові.

В інформаційному суспільстві змінюється і сам процес навчання, і роль у ньому викладача і студента. Якщо раніше викладач передавав студенту свої знання та допомагав йому доповнювати їх з книг, то сьогодні роль викладача стає іншою. Після формулювання аксіоматичної бази, цілей та предмету дисципліни, викладач повинен уміти зорієнтувати студента в безмежному океані інформації, навчити бачити в ній певні закономірності, аналізувати й осмислювати її, перетворюючи на знання, тобто стати якоюсь мірою цілеспрямовувачем, навігатором процесу навчання з використанням нових, потужних інструментів. Акцент все більше переноситься на самостійну роботу студентів, на оволодіння методами самоосвіти з використанням порад викладача і нових можливостей, що надає інформаційне суспільство. Звичайно, якщо викладач не володіє новим арсеналом підходів та інструментів, то жертвами стають студенти, повз яких пройдуть, можливо, найважливіші наукові факти й останні досягнення дисципліни, що вивчається.

Виходячи з нових можливостей, які надає інформаційне суспільство, надзвичайно важливим напрямком удосконалення освітньої діяльності в КПІ є широке впровадження в навчання сучасних інформаційних технологій, у тому числі дистанційних, методів моделювання та системних досліджень. Це завдання для Інституту інформаційних технологій в освіті, для методичної ради, для кожної кафедри університету. Особлива відповідальність на цьому етапі покладається на методичну раду університету щодо питань реформування освіти, розроблення нових навчальних планів, впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, вдосконалення методичного забезпечення.

Шановні колеги! Невід’ємною складовою діяльності КПІ є наукова робота. Її методологія також набуває суттєвих змін. Нині глобалізація світу привела до синтезу наук і до суттєвого підвищення ролі фундаментальних досліджень. Якщо до цього наука розвивалася аналітично, шляхом диференціації наукових дисциплін, то зараз все більш актуальним є всеохоплюючий, цілісний погляд на складні явища різної природи, що пов’язані між собою. Саме на стику наук сьогодні робляться найважливіші відкриття і очікуються наступні прориви до нових знань. У цій ситуації важливим є нове стратегічне бачення КПІ, який в силу своєї полідисциплінарності має особливі можливості для проведення комплексних, міждисциплінарних наукових досліджень. Важливо, щоб ми спрямовували свої зусилля не на локалізацію своїх наукових розробок, прирікаючи їх на досить скромну перспективу, а на створення поліфакультетських і полікафедральних дослідницьких колективів, здатних виконувати комплексні, міждисциплінарні програми, затребувані суспільством.

У минулому навчальному році наукова робота виконувалася за чотирма головними напрямами:

– проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та розробок;

– підготовка докторів і кандидатів наук;

– інтеграція навчального процесу і наукової діяльності;

– інноваційна діяльність і впровадження в практику новітніх технологій, приладів і систем.

Роботу довелося проводити в складних економічних умовах. Практично були заблоковані норми законів, які мали б стимулювати інноваційну діяльність, університетська наука була поза увагою держави. Та все ж КПІ напружено працював. Зокрема, наш досвід у впровадженні інноваційних технологій, в інтеграції науки і освіти визнано Кабінетом Міністрів України, Колегією Міністерства освіти і науки як передовий і вартий для розповсюдження.

В цілому обсяг наукових робіт з усіх джерел фінансування в минулому навчальному році досяг 24 мільйонів 200 тисяч гривень, з них за рахунок держбюджету виконувалось 143 науково-дослідні роботи, загальним обсягом 9 мільйонів 500 тисяч гривень, кількість госпдоговірних робіт становила 279 обсягом 14 мільйонів 700 тисяч гривень. Також виконувалось 11 угод із закордонними фірмами, загальний обсяг яких склав 664 тисячі гривень. Для підприємств міста Києва виконувалось 198 госпдоговірних робіт. Упродовж останніх 7 років частка держбюджету в загальному обсязі науки в середньому складала 36 відсотків.

Розуміючи, що найслабшою ланкою діяльності університету є підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації, КПІ робив зусилля щодо розширення прийому до аспірантури. В минулому році було зараховано 127 аспірантів, серед яких 88% – випускники нашого університету, більше третини молодих аспірантів уже мають наукові публікації. Всього ж сьогодні у нас навчаються 346 аспірантів. Для порівняння, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, який удвічі менший за КПІ, має понад 1000 аспірантів, Магдебурзький технічний університет – понад 3000.

Дуже слабкою є результативність нашої аспірантури і докторантури. Минулого року аспірантуру закінчили 76 осіб, шестеро з яких захистили дисертації і 26 випускників представили дисертації до захисту. Всього ж аспірантами, здобувачами та співробітниками університету захищено 73 кандидатські та 12 докторських дисертацій.

За цими показниками ми майже втричі поступаємося університету ім. Шевченка.

Звичайно ми маємо окремі колективи, які постійно готують фахівців вищої кваліфікації. Їх очолюють професори: Бобир Микола Іванович, Равська Наталія Сергіївна, Гомеля Микола Дмитрович, Недін Ігор Валентинович, Новіков Олексій Миколайович, Сидоренко Сергій Іванович, Чернега Дмитро Федорович, Широков Сергій Васильович, Яловий Гаррі Кирилович, Панкратова Наталія Дмитрівна та інші. Але в цілому серед 200 професорів це дуже мала частина.

Багато професорів за останні п’ять-шість років не підготували жодного кандидата наук, а взагалі жодного захисту дисертації не відбулося на 28 кафедрах, що є свідченням слабкої роботи їх керівників. Нас турбує зменшення кількості наукових керівників аспірантів, кількості кандидатів наук, які мають продовжити наукове зростання в докторантурі. Тому конкурсне обрання професорів, завідувачів кафедр, деканів факультетів та директорів інститутів ми змушені тепер розглядати в першу чергу через призму підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації.

Окрім того, Вченою радою університету введено нову номінацію викладачів. Це викладачі-дослідники, які активно займаються передовою наукою і навчають студентів на основі найновіших наукових досягнень, активно готують кандидатів і докторів наук. На сьогодні напрацьовано систему критеріїв для відбору викладачів-дослідників, а у вересні-жовтні Вчена рада затвердить їх персональний склад. Список буде надруковано в газеті “Київський політехнік”. Вони будуть мати більш високий соціальний статус в КПІ і більш високу оплату праці, порівняно з іншими викладачами, які відійшли від науки.

Ще однією важливою проблемою КПІ є інтеграція науки і освіти, яка пов’язана із залученням студентів до наукових досліджень, використанням результатів цих досліджень для оновлення навчальних дисциплін.

Важливо зазначити, що в минулому навчальному році до дослідницької роботи залучалось майже 2000 викладачів і понад 2700 студентів. Більшість кваліфікаційних робіт студентів виконано з використанням результатів наукових досліджень. У 2005/2006 навчальному році виконано 709 таких магістерських робіт (збільшення на 34%), 958 дипломних робіт спеціаліста (збільшення на 23,5%), 630 бакалаврських дипломних робіт (зменшення на 15% порівняно з минулим роком).

Загалом у минулому році результати науково-дослідних робіт знайшли відображення в оновленні 137 дисциплін (збільшення на 67%), в опублікуванні 164 навчальних посібників і 29 підручників. Загальна кількість згаданих видань за останній рік зросла до 193 проти 187 у 2004/2005 навчальному році.

У подальшому, починаючи з молодших курсів має бути суттєво активізована система науково-дослідної роботи студентів, освоєння програмних продуктів, методів досліджень та участь у конструкторсько-технологічних розробках. Опублікованих за рік 678 студентських наукових праць замало для масштабів КПІ.

Більш активну роль у підготовці та проведенні конференцій, семінарів та інших заходів повинні відігравати Наукове товариство студентів та аспірантів і Студентська рада НТУУ “КПІ”. Сьогодні на багатьох факультетах університету діє понад 100 студентських наукових клубів, які потребують кращої координації та допомоги з боку ректорату, НТСА та Студентської ради.

Класичною формою інтеграції науки і освіти є співпраця з установами Національної академії наук України. Нині в університеті працюють десять академіків і членів-кореспондентів НАН України, п’ять з яких очолюють кафедри. Університет співпрацює з 35-ма установами академії – створено спільні лабораторії, відділи, філії кафедр університету, навчально-наукові комплекси тощо. Але на сучасному етапі ця співпраця потребує значного якісного вдосконалення. Має суттєво зрости інтеграція науки і освіти за фізтехівскою моделлю, що передбачає спільну підготовку кадрів на основі передової науки і спільне виконання наукових досліджень з обов’язковою участю викладачів і студентів.

Досягнення наших учених у минулому році оцінені державою. Державні премії в галузі науки і техніки отримали 2 наших колективи.

Це Валерій Сергійович Мельник і Олексій Миколайович Новіков за цикл монографій, присвячених розв’язанню надскладних обчислювальних задач, та Василь Миколайович Винославський, Володимир Васильович Прокопенко, Лариса Іванівна Несен за підручник з електропостачання.

Почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки” присвоєно професорам Ніні Опанасівні Вірченко та Федору Федоровичу Дубровці. Почесними грамотами НАН України, Міністерства освіти і науки України нагороджені 6 наших колег, ще 16 відомих науковців та викладачів нагороджені орденами і дипломами інших країн та різних міжнародних організацій, 7 професорів стали переможцями щорічного конкурсу університету на кращий підручник. Дозвольте привітати нових лауреатів і побажати їм міцного здоров’я і нових творчих звершень.

У сучасних умовах перед КПІ постає нове завдання – розвиток інноваційної діяльності. Саме університетське середовище, у зв’язку з постійним його поповненням молодими, ініціативними дослідниками стає для цього найбільш сприятливим. Зрозуміло, що університетські викладачі й науковці, які проводять дослідження, лише в поодиноких випадках здатні оцінити можливість комерціалізації своїх наукових результатів. Тим більше провести весь комплекс робіт інноваційного циклу, що включає пошук, експертизу і конкурсний відбір перспективних наукових ідей, їх патентування, доведення результатів досліджень до конкурентоспроможної продукції, її комерційну реалізацію на ринку. Для цього має ефективно діяти університетська інноваційна інфраструктура. В нашому випадку це Технополіс “Київська політехніка”, що включає в себе центр трансферу технологій, науково-технологічний парк, бізнес-інкубатор “Політехцентр” та інші необхідні підрозділи, в яких працює нове покоління професіоналів інноваційного бізнесу.

Ще однією умовою, необхідною для досягнення успіху інноваційної діяльності, є створення чіткого законодавства у цій сфері. Воно має гарантувати права інтелектуальної власності її автору та дозволяти отримувати прибуток в результаті комерціалізації продукту наукової діяльності як університету, так і вченому. КПІ виступає піонером в напрацюванні необхідного законодавства.

Шановні колеги! Освіта і наука в КПІ нероздільні з вихованням. Виховна місія, що природно доповнює освітянську, є складною і багатогранною. Найбільша складність полягає в тому, що молоде покоління, яке ми виховуємо, об’єктивно має відрізнятися від нас, їх нинішніх учителів. Нашою поширеною помилкою є намагання виховувати студентів за своєю, як ми вважаємо, хорошою копією. Щоб зробити щось нове, молоді потрібно йти далі, підніматися над стереотипами і визначати майбутнє.

Але, з іншого боку, інформаційний вибух, глобалізована культура, яка набуває все більш масового характеру, швидка зміна моди, стилів, уподобань далеко не завжди безпечні й позитивні. Тобто, в такій ситуації для сучасної молоді виникає ризик не побачити головного, збитися зі шляху, втратити правильні орієнтири, забути норми моралі. За таких умов виховна місія університету має полягати в тому, щоб допомогти студентам не розгубитися, зберегти моральні закони в собі, прищепити їм почуття громадянської відповідальності та патріотизму.

І ми в переважній більшості випадків можемо пишатися нашими студентами, особливо переможцями міжнародних та всеукраїнських олімпіад. Тут, уже традиційно, попереду фізико-технічний інститут. Шістнадцять його студентів стали переможцями міжнародних олімпіад з математики, захисту інформації, програмування. Студент ФТІ Олександр Рибак вже втретє виборює “Гран-прі” на всесвітніх олімпіадах з математики. І в цьому році у нас є нагода з великим задоволенням привітати з перемогою на ХІІІ Міжнародній математичній олімпіаді команду студентів фізтеху у складі: Олександра Рибака (Гран-прі), Кирила Веденського, Бориса Байденка, Богдана Нагірняка (третє місце) та Федора Зубача. Окремо дозвольте висловити слова подяки науково-педагогічному колективу фізико-технічного інституту, що зберігає та примножує славетні традиції елітної підготовки фахівців у нашому університеті. Щира дяка директору ФТІ – Олексію Миколайовичу Новікову, який є натхненником та організатором блискучих досягнень своїх вихованців, безпосереднім викладачам і наставникам наших чемпіонів Роману Миколайовичу Кадоб’янському, Олені Валентинівні Остапенко та Галині Степанівні Шаталовій.

Минулий рік був урожайним для наших студентів і на перемоги на всеукраїнських олімпіадах. Це велика група студентів механіко-машинобудівного, видавничо-поліграфічного інститутів, інститутів прикладного системного аналізу та телекомунікаційних систем, радіотехнічного, зварювального та хіміко-технологічного факультетів, факультетів інформатики та обчислювальної техніки, соціології, прикладної математики. Прошу керівників підрозділів активніше стимулювати та заохочувати прагнення студентів до високих досягнень.

На це були спрямовані минулорічні студентські наукові заходи, що мали дуже позитивний резонанс у молодіжному середовищі. Так, на базі університету було проведено літню школу для обдарованих студентів і молодих учених, Відкриту міжнародну олімпіаду з програмування “КРІ – Open”, сім міжнародних науково-практичних конференцій студентів і аспірантів за участю понад 500 студентів з Росії, Білорусі, Польщі, Литви, Естонії. За успіхи в науці й навчанні 15 студентів університету отримали іменні стипендії Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України.

Але водночас нас хвилює, що 7 – 10% студентів КПІ демонструють практично незадовільну якість навчання, а соціологічні дослідження показують, що вони і не бажають нічого змінювати, утримуючись в лавах студентів виключно за рахунок встановлення специфічних відносин з викладачами. Нас хвилює і велика кількість правопорушень студентів. У переважній більшості випадків ці правопорушення здійснюють студенти, які навчаються незадовільно і погано.

Для гармонійного розвитку молоді у нас є прекрасні умови, які створені у спортивному центрі, центрі культури та мистецтв. Можна взяти участь у роботі студентської соціальної служби, студентському центрі праці та ін. Але випускові кафедри та органи студентського самоврядування ще не повною мірою спрямовують свої зусилля на допомогу студентам проходити школу зростання, виховання соціальної активності, ініціативи та відповідальності за свої дії, школу набуття навичок відповідального керівника та організатора.

Підвищенню престижу КПІ у світі сприяє міжнародна діяльність нашого університету, яка була інтенсивною і багатогранною. Вона включала підготовку фахівців для зарубіжних країн, міжнародні наукові зв’язки, обмін візитами із закордонними університетами, створення спільних підрозділів і багато інших напрямів.

У підготовці кадрів для зарубіжних країн є певні зміни порівняно з минулими роками. Сьогодні у нас навчається 1781 іноземний громадянин, що є найбільшим показником серед технічних університетів країни. Але вимоги при прийомі до КПІ цієї категорії громадян суттєво зросли через введення вступних випробувань з мови, математики і фізики. Кожний четвертий абітурієнт не витримав ці випробування, дехто навіть відмовився від участі у вступних іспитах. Тож ми набрали на третину менше іноземних студентів ніж у 2004/2005 навчальному році, але виграли в якості підготовки майбутніх випускників.

У той же час ми не використовуємо всіх можливостей університету, а окремі недоліки в нашій роботі не сприяють збільшенню контингенту студентів-іноземців. На жаль, більшість іноземних громадян не почуває себе в безпеці в гуртожитках, навчальні курси недостатньо забезпечені літературою, є випадки хабарництва в гуртожитках і на кафедрах, низька якість медичних послуг та інші.

Щоб усунути ці та інші недоліки, було створено міжнародний факультет. Проживання іноземних громадян у студмістечку з 1 вересня цього року буде здійснюватися за принципами готельного обслуговування, покращуватиметься робота служби безпеки в студмістечку та інше.

Наші міжнародні контакти мають сприяти розширенню контингенту іноземних студентів. До нас завітали міністри освіти Росії, Туреччини, відповідальні посли з США, Англії, Китаю, Швеції, Японії, Німеччини. Відбулися зустрічі керівництва університету та факультетів з послами Японії, США, Індонезії, Узбекистану, Туреччини, Фінляндії, Алжиру.

Делегації одинадцяти наших інститутів та факультетів відвідали Німеччину, Англію, Австрію, Швецію, Туреччину, Сербію, Францію, Голландію, Китай, Японію, Сингапур, Ірландію, що сприяло формуванню нових договорів та проектів. Зокрема, у травні поточного року розпочато виконання проекту «Українсько-японський центр» спільно з Японською агенцією міжнародного співробітництва.

Про високий авторитет КПІ свідчать численні міжнародні конференції, яких в минулому році ми провели 17. Важливо, що активізується міжнародна діяльність інститутів та факультетів, які зрозуміли, що цей напрям є конче необхідним для розвитку науково-педагогічних шкіл, для підвищення рівня викладачів та успішної підготовки до реформування вищої освіти в контексті євроінтеграційних процесів.

Шановні колеги! Без розв’язання соціальних питань викладачів та студентів, без ефективної роботи адміністративно-господарських служб усі наші здобутки неможливі.

Тому зусилля господарських служб були зосереджені на подальшому розвитку матеріально-технічної бази, створенні сприятливих побутових умов для студентів, викладачів та співробітників університету, утриманні в належному стані величезного господарства університету.

Головною метою наступного етапу розвитку матеріально-технічної бази КПІ є наближення стану його розгалуженої інфраструктури та території до стандартів кращих університетів Європи та світу. Звичайно, ми знаходимося ще дуже далеко від згаданих стандартів, але, в той же час, у нас не має іншої альтернативи, як наближатися до них. Це пов’язано з простою істиною, яка полягає в тому, що будь-який визнаний університет Європи та світу принципово не може мати нерозвинену інфраструктуру і занедбану територію.

Поставлене завдання вирішується шляхом послідовного виконання комплексної програми розвитку університету, яка складається з декількох масштабних взаємопов’язаних напрямків роботи, а саме:

1. Реконструкція та капітальне будівництво навчальних корпусів, гуртожитків, благоустрій території університету (виконується на постійній основі);

2. Капітальне будівництво та реконструкція баз відпочинку “Маяк” на Чорному морі, “Політехнік” на Київському морі, “Сосновий” у м. Українці та “Глобус 2” в Карпатах (роботи в повному обсязі будуть завершені не пізніше 2008 року);

3. Реконструкція парку КПІ, яка почала здійснюватися чотири роки тому і нині закінчується;

4. Створення музейного комплексу на базі 6-го корпусу та спорудження музейної площі з серією пам’ятників видатним політехнікам (роботи розпочато в 1996 році і буде закінчено до 110-ї річниці КПІ, яку ми відзначимо у 2008 році);

5. Створення малого спортивного ядра, яке буде розташовано між бібліотекою, 4-м корпусом та корпусом КБ “Шторм” (сьогодні здійснюється проектування цього комплексу, будівництво якого розпочнеться наступного року і завершиться орієнтовно у 2009 році);

6. Перетворення вулиці Політехнічної разом зі студентським сквером, що напроти 12-го корпусу, в пішохідну зону, яка повинна стати одним з центральних місць для прогулянок, відпочинку, різноманітних студентських заходів, щось на зразок свого “Арбату” (роботи розпочато в цьому році і має бути здійснено протягом ближчих 5 років);

7. Створення розвиненої інфраструктури студентського містечка, що включатиме серію спортивних майданчиків та споруд безпосередньо біля гуртожитків, розгалужену службу сервісу студентського містечка, пункти харчування, місця для дозвілля та відпочинку й інше (роботи розпочато три роки тому, вони будуть втілюватися поетапно; перший етап розрахований на ближчі 5 років);

8. Спорудження футбольного поля та серії відкритих спортивних об’єктів навколо 24-го корпусу (розпочато проектні роботи, весь комплекс робіт розрахований на 3 роки).

Розвиваючи та утримуючи матеріально-технічну базу університету, ми робимо багато, але й обсяги роботи за цим напрямком надзвичайно великі. Минулого року проведено реконструкцію частини корпусів № 6, 12, 13, центрального складу, відремонтовано 252 аудиторії й лабораторії, з них 7 потокових, 114 місць загального користування, багато коридорів та інших службових приміщень. Відремонтовано дахи тринадцяти навчальних корпусів (№ 1, 2, 6, 7, 18, 22, 23, 24, 28, 29, 31). Проведено значні відновлювальні роботи практично в усіх гуртожитках студмістечка, де сьогодні проживає понад 14 тисяч студентів. Відремонтовано дахи, опалення, каналізацію семи гуртожитків (№ 3, 8, 10, 12, 13, 18, 19), облаштовано спортивні кімнати в гуртожитках № 7 і 10, введено в експлуатацію додаткові житлові кімнати на 341 місце, виконано інші види ремонтно-відновлювальних робіт.

Щодо капітального будівництва, то на сьогодні здійснюється проектування нового навчального корпусу по вул. Борщагівській, житлово-навчального комплексу зі студентським гуртожитком по вул. Індустріальній, студентського гуртожитку по вулиці Виборзькій та добудови до навчального корпусу № 35 для розміщення Українсько-японського центру.

Щорічно поліпшуються умови для відпочинку та оздоровлення студентів і співробітників університету, особливо це стосується пансіонату “Маяк”, будівництво якого в цьому році практично закінчується. За три зміни в пансіонаті оздоровилось 1800 осіб, у тому числі понад 1000 студентів. Поступово відроджується робота студентського спортивно-оздоровчого табору “Політехнік” на березі Київського моря. Цього літа там відпочило понад 100 викладачів з родинами та 150 студентів. Продовжувались ремонтно-відновлювальні роботи в спортивному таборі “Сосновий” біля міста Українка. Функціонував також студентський оздоровчий табір “Глобус” в мальовничому місці Карпат. За минулий рік у ньому відпочили 300 студентів. Цьому табору час приділити особливу увагу, зокрема вирішити питання щодо відведення у постійне користування земельної ділянки, провести ремонт наявної матеріальної бази та розширити її.

Значну роботу з оздоровлення студентів і співробітників проводить постійно діючий університетський санаторій-профілакторій, який щорічно обслуговує до 4-х тисяч осіб за зміну у 24 дні. Він працює в контакті з нашою студентською поліклінікою, що робить його лікувально-оздоровчим центром. На часі створення пункту невідкладної медичної допомоги для студентів і співробітників.

Усі ці роботи стали можливими завдяки ритмічному і запланованому фінансуванню комплексної програми розвитку. Вже третій рік поспіль університет живе відповідно до бюджету КПІ, який на початку кожного календарного року ретельно розробляється департаментом економіки та фінансів разом з усіма підрозділами, затверджується на засіданнях Адміністративної та Вченої рад, і потім виконується під пильним контролем ректорату та громадськості університету.

У минулому році бюджет університету, за всіма джерелами фінансування, вдвічі перевищив бюджет 2004/2005 навчального року і склав 268 мільйонів гривень, з яких 66% – це загальний фонд, і 34% – спеціальний фонд державного бюджету.

Дворазове збільшення бюджету за один рік викликане підвищенням заробітної плати – у 2,35 разу. В 1,64 разу збільшилися стипендії студентам та аспірантам. Вперше за 10 років університет отримав кошти на придбання м’якого інвентарю для студмістечка, на закупівлю навчального та наукового обладнання та проведення капітального ремонту – загальним обсягом 725 тисяч гривень.

Минулого року розміри посадових окладів підвищувалися тричі: з 1 квітня – на 5,35%, з 1 липня – на 6,9%, з 1 вересня – на 15%. У цьому році зарплата підвищувалася вже двічі: з 1 січня – на 5,4%, з 1 липня – на 7,14% і планується з 1 грудня – на 6,6%.

Сьогодні середньомісячна заробітна плата по КПІ складає 1 тисячу 317 гривень, що на 94% вище минулорічної. Хоч ми і забезпечуємо постійне зростання заробітної плати, її рівень жодною мірою не може нас задовольняти, і ми повинні системно працювати над його підвищенням.

Шановні колеги, в останній частині доповіді хочу торкнутися головних завдань, які стоять перед нами в новому навчальному році.

У навчальній роботі ми маємо:

– зосередити зусилля колективу на забезпеченні високої якості освіти, престижу КПІ і його випускників відповідно до європейських критеріїв, забезпечивши подальший розвиток кафедр, факультетів та інститутів, продовжити вдосконалення змісту освіти, покращення кадрового, методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу;

– виходячи із завдань Болонських перетворень, забезпечити з нового навчального року повний перехід на двоциклове навчання за формулою: бакалавр – магістр, здійснити впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу зі студентами першого курсу всіх спеціальностей, адаптувати до неї навчальні плани і програми, ввести європейську систему залікових, кредитних одиниць;

– забезпечити функціонування університетської системи моніторингу якості вищої освіти, що має відповідати європейським аналогам, зокрема європейській мережі гарантування якості освіти – ENQA ;

– удосконалити систему підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, розширити мережу філій МІПО на факультетах, втілюючи принцип «навчання протягом усього життя», ввести в практику обов’язкове підвищення кваліфікації викладачів один раз на 3 – 4 роки;

– продовжити виконання програми «Кадри», залучаючи до педагогічної діяльності в першу чергу випускників аспірантури і магістрів та підвищивши вимоги до конкурсного обрання викладачів;

– поширити впровадження інформаційних технологій в навчання, включаючи дистанційну форму, завершити створення інформаційних сайтів кафедр і факультетів із забезпеченням можливостей широкого доступу до них студентів.

Наукову роботу маємо спрямувати на подальшу інтеграцію з навчальним процесом, на впровадження наукових розробок у виробництво, на залучення до виконання наукових досліджень всіх колективів кафедр університету. Нормою має стати залучення штатних науковців КПІ до викладацької роботи і стовідсоткове занурення студентів старших курсів, особливо майбутніх магістрів, у науково-дослідницьку діяльність.

Нам потрібно посилити інноваційну складову нашої науки, розгорнути роботу Технополісу “Київська політехніка” за зразками кращих технічних університетів світу.

Необхідно впровадити дієву систему захисту інтелектуальної власності науковців, яка б дозволила за умов ринкової економіки ефективно патентувати нові розробки, продавати ліцензії на кінцеві продукти наукової діяльності: винаходи, нові технології, промислові зразки, програми ЕОМ, бази даних тощо.

З метою підвищення ефективності підготовки кандидатів і докторів наук маємо підсилити мотивацію для наукової діяльності, розширити прийом до аспірантури та докторантури. Необхідно забезпечити підготовку кандидатів і докторів наук, проведення наукових досліджень усіма без винятку кафедрами університету, підвищити персональну відповідальність завідувачів кафедр, деканів факультетів, директорів інститутів за цей напрямок роботи.

У навчально-виховній роботі наші зусилля мають бути спрямовані на впровадження стимулів якісного навчання студентів, їх участі в науковій роботі, на профілактику правопорушень, на виховання у студентів загальнолюдських цінностей – суспільної активності, патріотизму, доброзичливості, чесності, порядності, поваги до колег і старших.

Ми маємо підвищувати роль молодіжного самоврядування, яке сприяє самостійній громадсько-професійній діяльності студентів у втіленні функцій керування навчальним закладом, виховання, взаємодопомоги в навчанні, в організації побуту і дозвілля.

Потрібно зробити більш масштабними і цікавими культурно-масові, спортивні та соціальні заходи, підтримати у цьому органи студентського самоврядування, студентську соціальну службу, студентський центр праці, Центр культури і мистецтв, картинну галерею та спортивний центр.

Міжнародна діяльність має бути зорієнтована на інтеграцію КПІ у європейську систему вищої освіти та науки, розширення контактів з університетами-партнерами та науковими центрами з усього світу. Залишаються актуальними завдання підвищення якості підготовки студентів-іноземців, створення для них належних умов проживання, безпеки, медичного обслуговування, розширення участі наших науковців у виконанні міжнародних наукових програм, організації та проведенні міжнародних конференцій з актуальних питань навчальної та наукової роботи.

У соціальній сфері та господарській діяльності ми повинні покращити умови навчання, роботи та відпочинку членів нашого колективу, організувати ефективне виконання комплексної програми розвитку університету, прискорити будівництво студентських гуртожитків та навчального корпусу по вул. Борщагівській, реконструювати бази відпочинку “Політехнік”, “Сосновий”, “Глобус”, спорудити мале спортивне ядро університету, спортивні майданчики у студмістечку, відновити спортивні та робочі кімнати, буфети, завершити намічену програму благоустрою території.

Шановні колеги! У вас може виникнути правомірне запитання: чи під силу нам окреслені завдання і плани, враховуючи сукупність розглянутих об’єктивних і суб’єктивних проблем? Відповідь дає сама сутність, головна риса нашого університету. Вона така: “КПІ – це єдність викладачів і студентів, науки, освіти і виховання, єдність різних сфер знань і наукових шкіл, традицій і новацій”. Єдність і цілісність цих рис протягом усієї історії КПІ визначали його унікальну роль: пізнавати істину, стверджувати справедливість, вирішувати нові, нестандартні проблеми. Побувавши в Києві на початку минулого сторіччя, видатний російський учений Василь Ключевський написав про КПІ: “Студенти цінували професорів, професори розуміли студентів, ті і інші пишалися своїм навчальним закладом, тих і інших поважало суспільство”. Можливість сказати те саме сьогодні, через 100 років, впевненість у тому, що це збережеться в майбутньому, ґрунтується саме на головній сутності КПІ.

Ще раз вітаю вас з новим навчальним роком, бажаю міцного здоров’я, творчого натхнення, виповнення всіх ваших намірів і мрій.

Дякую за увагу.

Доповідь ректора НТУУ “КПІ” академіка НАН України М.З. Згуровського на сесії професорсько-викладацького складу 29 серпня 2006 року

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій