Серед географічних назв України чимало таких, що відображають глибинну суть явищ і подій, пов'язаних із даною місцевістю. Таким є містечко Радомишль на Житомирщині – одне з найстаріших в Україні, як стверджують археологи, люди тут жили близько 30 тис. років тому. Згадується воно і в Іпатіївському літописі 1150 р., з XVI ст. – Радомисль, 1946 р. – Радомишль.
У давнину
У 1612 р. монахи Києво-Печерської лаври під керівництвом архімандрита Єлисея Плетенецького заснували в Радомислі першу в центральній Україні фабрику з виготовлення паперу – папірню, яка використовувала енергію води. Вона слугувала й оборонною спорудою. Товщина стін сягала 1,5 м, з усіх боків її оточувала вода, всередині било підземне джерело, а природний фундамент у вигляді гранітної плити, що сягала вглиб на кілька кілометрів, унеможливлював підкоп.
Місцевий папір, виготовлений з кропиви та льону з додаванням лушпиння цибулі й часнику, був міцним і довговічним. Річкою Микою, на якій і стоїть споруда, потім Тетеревом і далі Дніпром цей папір доставляли в друкарню Києво-Печерської Лаври. У другій половині XVII ст., під час козацьких повстань, папірню було зруйновано. Наприкінці XIX ст. на руїнах фабрики-фортеці спорудили млин із червоної цегли. Він працював з перервами близько 90 років, поки зовсім не зупинився і занепав.
У наш час
У 2007 р. рештки папірні-млина викупило подружжя українських меценатів і колекціонерів Шереметьєвих-Богомолець (Ольга Богомолець є відомим лікарем у п'ятому коліні, громадським діячем, бардом тощо). За три роки було виконано колосальний обсяг робіт: вивезено 60(!) КаМАЗів сміття, замінено перекриття, дах і вікна, добудовано вежу, створено систему каналів з містками, штучний острів у формі серця (розгледіти його можна з верхніх поверхів вежі), насаджено парк, встановлено скульптури і т.п. – створено історико-культурний комплекс "Замок Радомисль". Нині замок є величавою архітектурною спорудою площею 2500 кв.м. з інтер'єрами XVIІ-XІX ст. За словами господарів, всі необхідні для реставрації елементи створювалися вручну за старовинними технологіями. Шпилі вінчають прапори з гербом Богомольців, які впродовж століть мешкали на Поліссі. Молодята, які нині беруть шлюб у замку, на острові-серці висаджують своє дерево, за яким потім доглядають.
У замку розташували Музей домашньої ікони (з колекції господарів), концертну залу з каміном на 150 місць, трапезну, готельні номери. До речі, про залу: коли в технічному приміщенні висотою 6 м розібрали перекриття, виявилося, що воно має унікальну акустику – тепер тут влаштовують камерні концерти. Коли ж намагалися видалити частину гранітної брили, на якій зведено споруду, у куточку почало бити джерело. Там живе жабка Гертруда. Мабуть, це єдиний концертний зал з джерелом. Під дахом вежі, куди ведуть близько 200 спіральних сходів, влаштовано оглядовий майданчик і висить дзвін, його металевим голосом кожен, хто дістався гори, може поділитися своєю радістю з небом і людьми. Незабаром запрацює і папірня, де за старими рецептами з тих же складових відвідувачі зможуть самостійно виготовити папір.
Сьогодення
Унікальність комплексу не лише в обсягах виконаних робіт та успішному пристосуванні покинутої споруди. Унікальним є й Музей української домашньої ікони, аналогів якому немає у світі. У колекції представлено кілька сотень ікон XVIІ-XX ст. майже з усіх регіонів країни.
Домашні ікони створювалися і перебували в родинах. Їх писали народні майстри, які часто не володіли церковними канонами іконопису. Зображені лики виражали живі емоції, часто скидалися на домочадців. Як розповідають екскурсоводи, українці не боялися Бога, а любили його. Одна справа – не грішити з остраху на Божу кару, зовсім інша – жити в праведності з любові до Нього. Ікони часто прикрашали мальованими квітами, а іноді й святковими шатами. Є в музеї зображення, вирізьблені на камені або дереві, написані на дереві або склі, викарбувані на металі. Є ікони вінчальні, козацькі ковчеги, ті, з якими подорожували, на яких повитуха перерізала пуповину немовляті та багато інших.
"Замок "Радомисль", разом із об'єктами Львова, Луцька, Рівного і Києва, включено до туристичного маршруту "Великий культурний шлях Ради Європи". Гарно тут у будь-яку пору року. Тож якщо вибираєте, чому присвятити вихідний, згадайте про Радомишль – місце, де відпочиває і радіє душа.