Микола Корнилович Пимоненко / Корнелійович (09.03.1862, Київ — 26.03.1912, Київ, похований на Лук'янівському цвинтарі) - завідувач кафедри нарисної геометрії (1900-1912), академік живопису Петербурзької Академії художеств (1904), Член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури (1909). В 1881 закінчив Київську рисувальну школу. Учень видатних українських художників М.І. Мурашка, Й.К.Будкевича, академіка Х.П. Платонова.
Рішенням Ради Петербурзької Академії художеств від 3 грудня 1881 надано право викладати малювання. У 1882-1884 навчався в Академії художеств. Викладав у Київській рисувальній школі (1884-1906) та у Київському політехнічному інституті (1900-1912).
За заслуги у розвитку мистецтва в 1891 присвоєно звання почесного вільного общника Академії художеств.
Видатний український художник-жанрист, з іменем якого пов'язане піднесення в українському образотворчому мистецтві другої половини XIX ст. У його творах знайшли відображення різні сторони життя і побуту народу України, чарівність української природи, образи трудівників українського села. Зробив значний внесок у створення національного реалістичного мистецтва живопису, створивши ряд провідних полотен (картин) з повсякденного життя українського села. Активний учасник Товариства пересувних художніх виставок.
Нагороджений двома малими та однією великою срібними медалями Петербурзької Академії художеств, орденом Св. Анни II і III ст.
Автор 180 картин, близько 400 етюдів і більше 100 малюнків. Основні з них: «Святочне ворожіння» (1888), «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1892), «Ворожіння» (1893), «Жнива» (1896), «На річці» (1897), «З лісу» (1900), «Орач», «Брід» (1901), «Продавщиця полотна» (1902).
