19 серпня 2020 року пішов з життя видатний український науковець, людина-легенда академік Борис Євгенович Патон…
Його доля пов’язана з Київським політехнічним інститутом з перших днів його життя. Стародавній рід Патонів відомий настільки, що існує навіть напрям досліджень – патонознавство. Чисельні представники роду Патонів обіймали чільні посади на військовій та цивільній службах Російської імперії.
Борис Євгенович народився в професорській квартирі вченого-мостобудівника Євгена Патона і Наталії Патон, на території КПІ, був охрещений в інститутській церкві Святої Марії Магдаліни, провів своє дитинство в науковому інститутському середовищі.
„Вступаючи до Київського політехнічного, я немов би повертався додому. Мені дуже пощастило. Я навчався в КПІ, коли там викладала ціла плеяда вчених. Це математики Кравчук, Смогоржевський, Зморович, механіки Штаєрман, Белянкін, Кільчевський.”
Борис Євгенович закінчив електротехнічний факультет КПІ в суворі червневі дні 1941 року.
«22 червня 1941 року нас, рабів божих, відправили на захист дипломів. І ми пішки – я з вулиці Михайла Коцюбинського – пішли до КПІ. На площі Перемоги (тоді Євбаз) потрапили під бомбардування. Німці бомбили 43-й авіазавод, який знаходився за «Більшовиком». Ми виявилися настільки необізнаними, що побігли ховатися від бомб в підворіття. Хоча за всіма військовими канонами треба тікати на відкритий простір. Слава Богу, все обійшлося.
Бомбардування пройшло, і ми дісталися в КПІ. Моя робота була повністю готовою. Я вдало її захистив. Навіть з відзнакою.
В роки Другої світової війни молодий інженер-електрик Борис Патон допоміг створити унікальні автоматичні установки, що дозволяли зварювати під флюсом броню і інші елементи танка Т-34, головними перевагами якого були швидкість роботи, висока якість зварювального шву, простота в управлінні. Варити панцири радянських танків могли навіть діти. Борис працював зі своїм батьком легендарним вченим Євгеном Патоном, який вперше у світі розробив досконалу технологію для автоматичного зварювання броні.
Незабаром потрапив на «Уралвагонзавод», де був Інститут електрозварювання. Євген Оскарович мене змусив проходити всі сходинки.
Там мене Євген Оскарович привчив до того, що треба працювати. І я досі працюю і з вдячністю згадую свого батька, який, незважаючи на те, що я його син, не робив поблажок: «Давай іди, працюй!» Так і має бути.
У 1945 році Борис Євгенович Патон захистив в КПІ кандидатську дисертацію „Аналіз роботи зварювальних головок та спосіб їх живлення при зварюванні під флюсом” як результат вже впровадженого практичного досвіду.
В 1948 році в КПІ було створено зварювальний факультет, який став унікальною школою підготовки інженерів, що базувалася на загальнонауковому фундаменті математики, механіки, фізики, металургії, матеріалознавства і електротехніки. За 72 роки зварювальний факультет КПІ став справжнім центром підготовки і перепідготовки висококваліфікованих інженерів-зварювальників. З його лав вийшли понад 6500 інженерів- зварювальників, 55 випускників факультету стали докторами наук, 160 кандидатами наук, 7 академіками Національної академії наук України.
В 1950 році Борис Євгенович став заступником директора Інституту електрозварювання. У 1951 році в КПІ він успішно захистив докторську дисертацію на тему “Дослідження умов стійкості горіння зварювальної дуги та її регулювання”. В 1953 році, після смерті Євгена Оскаровича, йому довірили очолити Інститут, заснований його батьком.
З 1962 року впродовж 58 років Борис Євгенович Патон безперервно був президентом спочатку Академії наук Української РСР, потім - Національної академії наук України – унікальний рекорд в історії науки і техніки.
Незважаючи на величезну завантаженість у справах розвитку національної науки та суспільно-політичного життя держави Борис Патон ніколи не втрачав зв’язків зі своєю Alma mater, яку з почуттям особливої гордості називав «Славетний КПІ».
Головну увагу Борис Євгенович приділяв підготовці фахівців всіх рівнів в галузі зварювання і споріднених процесів: робітників-зварювальників, інженерів, кандидатів і докторів наук. Він заснував Координаційну раду із зварювання і очолив секцію підготовки кадрів. Це була системна робота в масштабах Радянського Союзу.
За ініціативи Бориса Євгеновича Патона були напрацьовані і втілені в життя новітні наукові дослідження, програми з підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, подальшого підвищення якості підготовки фахівців зварювальників.
У 1965 році Борис Євгенович став ініціатором спорудження нового корпусу зварювального факультету КПІ і його оснащення сучасним обладнанням. У 1977 році інститут отримав цей корпус, особливістю якого були унікальні дослідницькі лабораторії.
В 1999 р. у складі Навчального центру зварювання була створена кафедра цільової підготовки спеціалістів в галузі зварювання.
У 2008 р. зварювальний факультет НТУУ «КПІ» отримав акредитацію у Міжнародному інституті зварювання як Національний навчальний заклад з підготовки міжнародних інженерів зварювальників та міжнародних технологів зварювальників. На факультеті діють прямі договори про співпрацю з 12-ма університетами світу. Зокрема стали популярними програми подвійного диплому з університетами: Отто-Фон-Герике (Німеччина), Федеральним університетом м. Уберландії (Бразилія). Факультет заснував Раду завідувачів кафедр зварювання та споріднених процесів, до складу якої входить 22 кафедри, і таким чином узяв на себе координацію підготовки і перепідготовки фахівців зі зварювання в Україні.
14 лютого 1995 року в КПІ за участю Б. Є. Патона було створено фізико-технічний факультет подвійного підпорядкування МОН України та НАН України, з серпня 1999 р. – Фізико-технічний інститут.
1 червня 1998 року Борис Євгенович Патон став першим почесним доктором НТУУ «КПІ».
В липні 2019 року за ініціативи Бориса Євгеновича Патона зварювальний та інженерно-фізичний факультети, наукові основи яких на початку минулого віку були сформовані його батьком, об’єдналися в потужний Інститут матеріалознавства і електрозварювання КПІ, якому присвоєно ім’я Євгена Оскаровича Патона. Партнерами для новоствореного інституту стали 3 наукові установи Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України та 2 великі високотехнологічні підприємства. Створений науково-технічний кластер відкриває нові обрії для наукових досліджень та підготовки нового покоління фахівців.
Борис Євгенович Патон також дбав і про збереження історичної памʼяті для наступних поколінь науковців та інженерів. Так, відкритий 14 вересня 1998 року – в рік сторіччя КПІ – Державний політехнічний музей є своєрідною візитною карткою університету, багато в чому завдячує Борису Євгеновичу Патону та інститутам Академії наук України. За 22 роки своєї роботи музей прийняв близько 350 тисяч відвідувачів з України і світу, серед них – делегації майже з 80 країн.
За підтримки Президента НАН України Б. Є. Патона та Вченої ради університету на базі Державного політехнічного музею з 25 жовтня 2001 р. розпочато цикл Наукових читань «Видатні конструктори України». Метою цих наукових читань є збереження історичної пам’яті, створення цілісної історичної картини розвитку науки і техніки в Україні, виховання студентської молоді на прикладах високих досягнень попередніх поколінь інженерів та науковців. Загалом, станом на 2019 рік, було проведено 57 наукових читань, за матеріалами яких видано унікальне друковане 8-томне видання з бібліографією про кожну видатну особистість.
Борис Євгенович Патон брав активну участь у багатьох заходах, що їх проводив університет – традиційних зустрічах випускників 1941-1942 років, відкритті пам’ятників видатним діячам науки і техніки на території кампусу, чисельних візитах науковців і державних діячів України і світу.
Життя видатного українського науковця було яскравим і насиченим і завжди буде чудовим прикладом наслідування для всіх науковців.