П.П.Орнатського (1917–1996) – д.т.н., завідувача кафедри вимірювальних пристроїв (1956–1984) – добре пам'ятають та згадують добрим словом колеги й учні, віддаючи шану його високому професіоналізму, авторитету науковця, мудрості розумної людини.
Народився Петро Павлович у Києві в родині викладача Київського політехнічного інституту. Змалку виявляв здібності до точних наук, у 1933 р. вступив до Київської політехніки, а в 1938 р. закінчив електротехнічний факультет, отримав диплом інженера-електрика з відзнакою. З листопада 1938 р. до лютого 1941 р. служив у армії. Під час Фінської кампанії молодий інженер був залучений до будівництва електрозагороджувальних споруд на Карельському перешийку.
У грудні 1939 р. його зарахували на короткострокові курси з підготовки командирів середнього офіцерського складу. Після прискореного випуску в березні наступного року молодий лейтенант дістав призначення на посаду командира електротехнічного взводу у складі 43-го Окремого саперного батальйону 8-ї особливої експедиційної бригади. Після демобілізації з лютого по червень 1941 р. П.П. Орнатський працював інженером-конструктором на заводі "Точелектроприлад" у м. Києві.
Велику Вітчизняну війну Петро Павлович пройшов від першого дня до останнього. Досвід будівництва інженерних споруд знадобився йому в 1941 році під Києвом, коли гітлерівська авіація знищувала першу і другу лінії оборони міста. Відтоді у складі 9-го Окремого батальйону 4-го полку повітряного спостереження, сповіщення та зв'язку майбутній вчений вирушив шляхами війни, яку він закінчив у званні капітана на посаді заступника начальника штабу полку, який входив до складу 1-го Українського фронту. Участь П.П.Орнатського у боях відзначена 10 бойовими нагородами, серед яких ордени Червоної Зірки та Вітчизняної війни 1-го ступеня. До 40-річчя Перемоги в 1985 р. П.П. Орнатський отримав Подяку від міністра вищої та середньої освіти України за участь у захисті Вітчизни за воєнних років і активну участь у подальшому навчанні й вихованні молоді.
Після демобілізації з листопада 1945 р. до 1949 р. він навчався в аспірантурі Київського політехнічного інституту. У червні 1949 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Исследование различных схем электронно-ламповых ваттметров и детекторных фазометров". Працював доцентом кафедри вимірювальних устаткувань, а з вересня 1956 р. очолив цю кафедру, яка згодом стала кафедрою інформаційно-вимірювальної техніки. Становлення та розвиток П.П.Орнатського як вченого та педагога були пов'язані з розвитком кафедри інформаційно-вимірювальної техніки в КПІ, приладобудування в Києві та в Україні взагалі. У 1956 р. П.П.Орнатський отримав вчене звання професора, а в 1967-му захистив дисертацію і отримав вчений ступінь доктора технічних наук.
За час роботи в інституті професор П.П.Орнатський багато сил і енергії віддав створенню і розвитку навчальних і наукових напрямів кафедри і спеціальності, формуванню вітчизняної школи метрологів і приладобудівників, одним з керівників якої він був. Його наукові праці в галузі електровимірювальної техніки були впроваджені в засобах вимірювальної техніки, які серійно випускались вітчизняною промисловістю. На основі наукових робіт професора П.П.Орнатського і його учнів у співпраці з низкою приладобудівних заводів Києва, Житомира, Таллінна, Омська було впроваджено в серійне виробництво більше десяти типів цифрових і аналогових вимірювальних приладів і перетворювачів.
П.П. Орнатський разом зі своїм учителем чл.-кор. АН України, проф. А.Д. Нестеренком видали навчальний посібник "Детали и узлы приборов", який у 1958–1966 рр. чотири рази перевидавався російською і один раз естонською мовами. Його протягом 10 років використовували для підготовки інженерів-конструкторів вимірювальної техніки. Структурний підхід до створення вимірювальних приладів був узагальнений у книзі П.П.Орнатського "Автоматические измерения и приборы аналоговые и цифровые", яка виходила друком у 1965, 1971 і 1973 рр. та двічі – угорською мовою. У 1973 р. за створення цього підручника П.П.Орнатський отримав Державну премію УРСР. У книзі "Автоматические измерения и приборы аналоговые и цифровые" був проведений аналіз розвитку структур аналогових і цифрових вимірювальних приладів, відображена роль вітчизняних учених у розвитку приладобудування. Книга відрізнялась єдиним підходом до аналізу аналогових і цифрових вимірювальних приладів. На той час це був перший підручник з цифрових вимірювальних приладів, у якому найбільш повно було подано аналіз сучасних на той час засобів вимірювальної техніки.
У 1983 р. вийшов друком підручник П.П.Орнатського "Теоретические основы информационно-измерительной техники", у якому було систематизовано основні поняття інформаційно-вимірювальної техніки і за яким багато років навчалися студенти спеціальностей, пов'язаних з інформаційно-вимірювальною технікою, і спеціалісти, діяльність яких була пов'язана з вимірюваннями.
Професор П.П.Орнатський створив наукову школу теоретичної та експериментальної інформатики. Автор понад 200 наукових праць. Серед його вихованців – 6 докторів та 85 кандидатів наук. Під його керівництвом були здійснені та впроваджені численні науково-дослідні розробки, рівень яких визнавався як світовий. Молодість, проведена на війні, загартувала Петра Павловича. Коли виникали труднощі в роботі чи складні побутові моменти, він любив повторювати: "Я старий солдат".
Учений брав активну участь у багатьох науково-технічних форумах різного рівня, з 1967 р. був членом підкомітету з вищої освіти в галузі вимірювальної техніки Міжнародного конгресу з вимірювань (ІМЕКО). Головував на засіданнях Технічного комітету IMEKO з вищої освіти. Відомі його доповіді з фундаментальних визначень з метрології й особливостей підготовки спеціалістів з метрології та вимірювальної техніки.
Багато років Петро Павлович очолював авторський колектив, який працював над створенням Української енциклопедії вимірювання і контролю, а також російсько-українського словника метрологічної термінології. Підготовка цих видань супроводжувалась своєрідним синтезом мовної, термінологічної та методологічної єдності підходів до основних понять метрології, які виробились за чверть століття в галузі вимірювань. Основні положення цих підходів, а також основні зв'язки вимірювань з методами пізнання та експериментальною інформатикою Петро Павлович виклав у навчальному посібнику "Вступ до методології науки про вимірювання" (1994 р.).
Після здобуття Україною незалежності було розпочато роботу зі створення Державних стандартів України в різних галузях науки і техніки. П.П.Орнатський очолив авторський колектив зі створення Державного стандарту України "Метрологія. Терміни та визначення", роботу над яким було завершено у 1994 р. і який набув чинності з 01.09.1995 року під номером ДСТУ 2681-94. Після цього було розпочато роботу зі створення Державного стандарту України "Електронні засоби вимірювальної техніки для електричних та магнітних величин. Терміни їх визначення". До останніх днів Петро Павлович продовжував працювати над цим стандартом, але в січні 1996 р. його не стало. Учні Петра Павловича закінчили цю роботу, і стандарт набув чинності з 01.01.1998 р. під номером ДСТУ 3540-97.
Наукова діяльність професора П.П.Орнатського відзначена кількома урядовими нагородами, зокрема орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора.
Петро Павлович був чуйною, доброзичливою людиною, з ним було приємно працювати. До молоді ставився з увагою і повагою, попри свій високий авторитет. До нього завжди йшли за порадою, випускники згадують, що ставився до них "по-батьківськи". І ми згадуємо П.П.Орнатського з вдячністю за допомогу і настанови, які знадобились нам у подальшому, як мудрого вчителя, який є для нас прикладом відданої праці і постійного самовдосконалення.