Віталій Борисович Максименко - доктор медичних наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор, закінчив з відзнакою Київський медичний інститут ім. акад. О.О.Богомольця у 1975 р. Є учнем і послідовником академіка М.М.Амосова.
З 2009 р. виконує обов’язки декана Міжуніверситетського медико-інженерного факультету Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” (нині Факультет біомедичної інженерії). Декан ФБМІ.
Трудову діяльність розпочав у 1975 р. з посади молодшого наукового співробітника відділення набутих вад серця клініки серцево-судинної хірургії Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії ім. Ф.Г. Яновського МОЗ України. (в теперішній час – Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова АМН України). З 1977 по 1983 рр. – лікар-анестезіолог лабораторії рентгенхірургічних методів дослідження; 1983-1983 рр. – завідувач лабораторії штучного кровообігу; 1983-1985 рр. – старший науковий співробітник відділення реанімації і інтенсивної терапії; 1985-1993 рр. – завідувач наукової лабораторії штучного кровообігу; з 1993 р. – заступник директора з наукової роботи Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова АМН України. На цій посаді працює по теперішній час. В.Б.Максименко безпосередньо відповідає за виконання наукової тематики Інституту серцево-судинної хірургїї ім. М.М.Амосова АМН України, яка охоплює науково-дослідні роботи за напрямами теоретичної і прикладної медицини в галузі діагностики, профілактики і лікування набутих та вроджених вад і захворювань серця, кардіоанестезіології, інтенсивної терапії, штучного кровообігу, біомедичної кібернетики і інженерії.
Починаючи з 1975 р. займався штучним кровообігом, розвитком і впровадженням пов’язаних з ним технологій, під керівництвом акад. М.М.Амосова.
З 1977 р. фактично очолював лабораторію штучного кровообігу. Особисто виконав понад 3,5 тисячі процедур штучного кровообігу із повною тимчасовою заміною функцій серця і легенів під час операцій з приводу вроджених, набутих вад та ішемічної хвороби серця.
З 1991 р. – член Міжнародного науково-організаційного комітету Фонду Європейських конгресів з технологій штучного кровообігу (приймав особисту участь в організації і проведенні 13-ти європейських конгресів за участю України). Був президентом 12 Європейського конгресу з технологій штучного кровообігу, організованого і проведеного ним в Україні в 2007 р.
З 1993 р.- очолює науковий комітет щорічних наукових конференцій Асоціації серцево-судинних хірургів України.
З 1994 р. - співпрацює в системі контролю якості медичної техніки МОЗ України. В теперішній час член Ради Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення
З 1996 р. – голова Проблемної комісії МОЗ та АМН України за напрямом “Хірургічне лікування серця та судин”, член Асоціації серцево-судинних хірургів України та Російської асоціації з екстракорпоральних технологій.
З 1999 р. – член Комітету з біоетики при Президії НАН України.
У 2002 р. відзначений Американською академією кардіохірургічних перфузіологів як фахівець, що зробив особистий внесок світового рівня у розвиток штучного кровообігу за підсумками 2001 р.
У 2004 р. створив і очолив першу в Україні кафедру біомедичної інженерії Міжуніверситетського медико-інженерного факультету Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”.
У 2005 р. відзначений грамотою Верховної Ради України.
У 2005 р. нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки.
У 2007 р. лауреат міжнародного академічного рейтингу України «Золота фортуна». Нагороджений медаллю Св. Георгія 4 ступня.
У 2008 р. присвоєне почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України.
У 2009 р. обраний членом редакційної колегії журналу Чеського технічного університету в Празі «Acta Polytechnica».
Має 167 друкованих робіт (в т.ч. 29 за кордоном), 3 монографії, 6 авторських свідоцтв на винахід.
