Кирпичови: дивовижна родина

В історії відомо чимало родин, що подарували людству цілі династії вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток науки і техніки. Першими в їх переліку варто згадати, звісно, три покоління Патонів: академіка АН СРСР та АН УРСР Євгена Оскаровича Патона, багаторічного Президента НАН України Бориса Євгеновича Патона та члена-кореспондента НАН України Євгенію Борисівну Патон. Не можна також забути про Богомольців – академіка АН УРСР Олександра Богомольця, його сина члена-кореспондента АН УРСР Олега Богомольця, доньку – професорку Національного медичного університету ім. Богомольця Катерину Богомолець та онуку – також професорку, громадську діячку та співачку Ольгу Богомолець.  Список цей можна продовжити. Але мало кому відомо, що перший ректор КПІ Віктор Львович Кирпичов також був представником подібної родини.

Дід Віктора Кирпичова, Матвій Кирилович Кирпичов (1781-1868),  народився в сім'ї селянина з Вітебської губернії. Але сам він пройшов шлях від простого солдата до підполковника. Був учасником  Російсько-французької війні 1812 року, під час якої за заслуги в боях отримав офіцерський чин, а згодом став ад'ютантом відомого воєначальника – генерала Петра Коновніцина, з яким брав участь і в кількох кампаніях 1812 -1814 рр. Був нагороджений військовими орденами, в тому числі й дуже високим орденом Святого Володимира  4-го ступеня, який давав право на спадкове дворянство. Після виходу в 1832 році у  відставку придбав маєток у селі Бардіно на Псковщині.

Єдиний син Матвія Кириловича – Лев Матвійович (1808-1862)  успадкував військову професію батька. Утім, стройовим чи штабним офіцером не став. Закінчивши Головне інженерне училище в Санкт-Петербурзі, він був залишений там як викладач математики, пізніше обіймав посаду помічника інспектора цього училища та інших військових навчальних закладів. Саме з нього почалася династія педагогів і вчених, здобутки яких стали надбанням усієї вітчизняної освіти і науки. Лев Матвійович Кирпичов співпрацював з видатними математиками Михайлом Остроградським і Віктором Буняковським, причому з останнім підтримував дружні стосунки і навіть переклав і видав кілька  книжок з математики та… романів Оноре де Бальзака. Саме на честь Буняковського він назвав одного зі своїх синів Віктором. На жаль, через прогресуючу хворобу очей Лев Матвійович пішов у відставку порівняно рано, у 40 років, і з 1848 року осів у родинному маєтку. Тут виросли й усі його діти, вихованню яких він присвятив залишок свого життя.

Дітей було багато, однак четверо синів і одна донька померли ще в ранньому дитинстві. Залишилося семеро братів і одна сестричка: Матвій, Лев, Костянтин,  Віктор, Михайло,  Ніл,  Іван та Юлія. У сім'ї панував культ освіти. Майже з  усіх дисциплін до навчальних закладів дітей готувала мати Олена Костянтинівна (уроджена Брун). А з математики – сам Лев Матвійович. І готував так, що ані під час навчання, ані під час самостійної роботи жодних проблем з математикою ні в кого з них ніколи не виникало: він не лише дав їм необхідні знання, але й прищепив любов до предмету. А ще родина Кирпичових кохалася в книгах. У домі була першокласна бібліотека, яка постійно поповнювалася книжковими новинками. Читали й обговорювали прочитане усією родиною: Лев Матвійович вважав, що це приносить величезну користь для розвитку дітей.

Усі його сини закінчили Полоцький кадетський корпус. Подальші долі у них склалися по-різному, але в головному були схожими – всі вони стали військовими інженерами  (лише Віктор Львович після кількох років армійської служби вийшов у відставку, утім не зрадивши при цьому інженерного фаху) і науковцями, й п'ятеро з них досягли у своїй справі справжніх висот. Вікторові Львовичу  Кирпичову присвячено окремий матеріал, а от про його братів, які стали відомими науковцями, розповімо нижче. 

Лев Львович Кирпичов (1840-1890) – випускник Костянтинівського військового училища і Михайлівської артилерійської академії. Генерал-майор. Професор та інспектор класів Михайлівської артилерійської академії. Але лекції читав не лише в ній, але й в Миколаївській академії Генерального штабу. Автор відомих праць "Общие основания механики" (1870)  (удостоєний  Михайлівської премії); "Начала механики" (1871 и 1889); "Начала баллистики" (1889); літографованих курсів для   Михайлівської академії "Баллистика" та "Артиллерийские орудия", для Миколаївської академії Генштабу "Артиллерия" (1887) та багатьох інших. Написав велику кількість спеціальних та оглядових  статей для "Артиллерийского журнала", "Военного сборника", "Русского энциклопедического словаря" Березина, "Эницклопедии военных и морских наук" та інших видань. Вважався одним із кращих викладачів Михайлівської академії. Власної сім'ї не мав, присвятивши себе роботі та молодшим братам. Віктор Львович Кирпичов писав, що він був для них прикладом і замінив батька. 

Костянтин Львович Кирпичов (1844-1910) – випускник 2-го військового Костянтинівського училища та Миколаївської інженерної академії. Інженер-генерал. Брав участь у Російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. Заслужений професор Миколаївської  інженерної академії, де викладав фортифікацію. Також  читав курс мостів у Петербурзькому технологічному інституті. Обіймав посаду помічника (тобто заступника) начальника Головного інженерного управління, згодом був постійним членом Інженерного комітету. Автор понад 200 спеціальних та оглядових статей в "Інженерному журналі".

Михайло Львович Кирпичов (1847-1875) – випускник Михайлівського артилерійського училища та Михайлівської артилерійської академії, яку закінчив першим на своєму курсі із занесенням його імені на мармурову дошку. Був залишений репетитором з хімії, невдовзі став лектором з цієї дисципліни. У "Журналі хімічного товариства" надрукував кілька статей, які зразу привернули до себе увагу фахівців. Співпрацював з Дмитром Івановичем Менделєєвим у дослідженнях пружності газів. Виклад його праці зроблено в книзі Д.І.Менделєєва "Пружність газів" (1875). Подавав величезні надії, але рання смерть не дозволила їм здійснитися…

Ніл Львович Кирпичов (1850-1927) – випускник Михайлівського артилерійського училища та Миколаївської інженерної академії. Інженер-генерал. Заслужений професор Миколаївської інженерної академії, професор низки інших військових навчальних закладів, перший голова Повітроплавного комітету при Головному інженерному управлінні. Паралельно з основною службою в Миколаївській інженерній академії викладав механіку в Санкт-Петербурзькому електротехнічному інституті (й завідував там кафедрою теоретичної механіки),  а також курси фортифікації і математики в кількох інших військових навчальних закладах. Розробив метод розрахунку визначення ефективності розривів нових типів артилерійських снарядів, сформулював норми розрахункових навантажень для різноманітних типів мостів, виступав як експерт при розробці проєктів і спорудженні низки  мостів. У 1880-1890-х роках брав участь у розгляді проєктів аеростатів та дирижаблів, узяв безпосередню участь у розробці першого російського військового дирижабля "Кречет", який у 1910 році було взято на озброєння. У Першу світову війну Ніл Кирпичов був постійним членом, а з січня 1917 року – керівником Головного технічного управління. У 1918-1920 роках виконував обов'язки керівника справами Інженерного управління при Головному військово-інженерному управлінні Червоної армії, згодом викладав у Військово-інженерній академії ім. В.В.Куйбишева.

Наймолодшою дитиною в сім'ї була Юлія Львівна Кирпичова (у заміжжі – Кракау (1861-1926). Вона здобула вищу освіту, закінчивши фізико-математичне відділення (перший випуск) Петербурзьких жіночих курсів. Працювала інженером-електриком, згодом – радіотехніком. Вийшла заміж за одного з фундаторів електрохімії в Російській імперії – професора Санкт-Петербурзького електротехнічного інституту Олександра Олександровича Кракау (1855-1909)…

Проте на цьому поколінні сімейна традиція присвячувати себе технічним наукам не перервалася.

Візьмемо лише нащадків Віктора Львовича Кирпичова. 

Його син, Михайло Вікторович Кирпичов (1879-1955), став видатним теплофізиком, першим в історії академіком АН СРСР теплотехніком. Займався багатьма проблемами теплотехніки, особливо в галузі конвективного теплообміну в трубах різного перетину, гідродинамічною теорією теплообміну в установках вентиляції в будівлях тощо. Зробив вагомий внесок у сучасну технічну науку, розвинувши ідеї батька в теорії подібності та теорії моделювання технічних систем. Автор (спільно з О.А.Гухманом) відомої теореми подібності (теорема Кирпичова-Гухмана), яка описує достатні умови подібності в фізичних процесах і є науковим підґрунтям моделювання фізичних явищ. Доля його складалася доволі  драматично: у 1930 році він навіть був заарештований у сфабрикованій органами ОДПУ "справі Промпартії", звинувачений у шкідництві й засуджений до 10 років виправно-трудових таборів. Утім невдовзі влада зрозуміла цінність цього фахівця і в 1932 році дозволила йому повернутися до професії, а в 1941 році він навіть отримав Сталінську премію за наукову працю "Моделирование тепловых устройств".

В.Л.Кирпичов з онуками. Зліва – Михайло  Леонтович – майбутній академік, справа – Віктор Радциг

Академіком АН СРСР став і один із онуків Віктора Львовича – син його доньки Віри (1877-1919) та професора Київського університету і Київського політехнічного інституту, відомого фізіолога і гістолога Олександра Васильовича Леонтовича – Михайло Олександрович Леонтович (1903-1981).  Михайло Леонтович був видатним фізиком, написав класичні праці з радіофізики та фізики високотемпературної плазми, став лауреатом Ленінської премії. А ще – відомим правозахисником, людиною, яку називали совістю Академії…