Кітнер Ієронім Севастянович (1839, Санкт-Петербург - 1929, Лейпциг) - російський архітектор, педагог, громадський діяч. В 1853 - 1859 роках навчався в Петербурзькому Будівельному училищі, на початку 60-х років працював у А. Штакеншнейдера на спорудженні Миколаївського палацу.
В 1863 - 1867 pоках продовжив навчання та роботу за кордоном Російської імперії. Після повернення працював помічником архітектора А.І. Резанова на спорудженні палацу великого князя Володимира Олександровича на Палацовій набережній, будинок 26 (1867-1872 роки).
Професор Будівельного училища - Інституту цивільних інженерів та Інституту інженерів шляхів сполучення. Один із засновників і редактор журналу Зодчий.
В 1867 році отримав звання академіка архітектури за проект хутора, з 1911 році - почесний член Академії мистецтв РІ. Голова Петербурзького товариства архітекторів (1905-1917).
Обирався гласним Санкт-Петербурзької міської думи. Мав чин таємного радника. Був членом ради міністерства шляхів сполучення.
У 1918 році емігрував до Німеччини.
Ієронім Кітнер працював у стильових формах неоренесансу, необароко, розробляв і впроваджував так званий цегляний стиль.
Багато будував в Петербурзі - сільськогосподарський музей в Соляному містечку, критий ринок на Сінній площі, Інститут цивільних інженерів, Міський будинок, корпуси Олександрівської лікарні, житлові будинки Зигеля, Резанова, Штрауса та інші, в Москві - Інженерне училище, Верхні торгові ряди тощо.
Виконав низку робіт для України.
За конкурсним проектом Кітнера катеринославський архітектор Ф. Гаген збудував каплицю на станції Лозова (1890 p.). Спроектував фасад будинку Павлова в Катеринославі, також споруджений Ф. Гагеном.
Переміг на конкурсі проектів на комплекс Київського політехнічного інституту (реалізований в 1899-1900 pоках під керівництвом О. Кобелєва),
У Києві за проектом Кітнера також збудований Олексіївський притулок для дітей військових (1901 - 1902 pp.).
Неодноразово виступав у пресі з питань розвитку архітектури XIX ст., наприклад: Кирпичная архитектура // Зодчий. - 1882. - № 8.