Пам'яті першого космонавта незалежної України

28 січня цього року виповнюється 70 років від дня народження першого космонавта (астронавта) незалежної України Леоніда Костянтиновича Каденюка. На жаль, він не дожив до свого ювілею – раптова смерть спіткала його 31 січня 2018-го. Ця втрата стала шоком  для всіх, хто його знав. Здавалося б, льотчик, космонавт, який має міцне здоров'я, а  не витримало серце. Серце, яке витримувало безліч фізичних навантажень, не завжди здатне перенести навантаження моральні. У кожного – своя доля…

28 січня 1951 року у стародавньому селі Клішківці Чернівецької області в родині сільських вчителів Костянтина Микитовича та Ніни Андріївни Каденюків народилося двоє хлопчиків-близнюків, яких батьки назвали Леонідом та Сергієм.

Родина Каденюків  мати з батьком, Леонід (ліворуч), брат-близнюк Сергій та старший брат Володимир

Старший на 15 хвилин Леонід невдовзі почав виявляти неабиякі здібності до навчання і в 1967 році закінчив середню школу зі срібною медаллю. У ті часи багато школярів мріяли про польоти в космос. Шлях до них тоді лежав через військову авіацію. Можливо, саме це спонукало медаліста Каденюка вибрати свій життєвий курс – і того ж року він став курсантом Чернігівського військового училища льотчиків. Бажання літати було настільки великим, що 16-річному Леоніду, щоб відповідати вступним вимогам, вдалося якимось чином виправити документ про народження, зробивши себе на рік старшим.

Л. Каденюк,льотчик-інструкторЗа чотири роки навчання Леонід опанував польоти на надзвукових літаках-винищувачах, і в 1971 році був призначений льотчиком-інструктором рідного училища. А стати наставником майбутніх пілотів усюди в світі пропонують лише наймайстернішим у льотній справі фахівцям. За п'ять років інструкторської роботи він навчив літати 15 курсантів.

У серпні 1976 року в його житті сталася неочікувана, але омріяна і щаслива подія. Після проведення ретельного відбору серед військових льотчиків СРСР Леоніда Каденюка зараховують до загону радянських космонавтів. Цю подію можна порівняти з відбором  1960 року, коли першим космонавтом Землі був обраний Юрій Гагарін!

Цей загін космонавтів виявився унікальним. За півроку до відбору до нього було прийнято урядове рішення про створення в Радянському Союзі багаторазової космічної системи, яка пізніше отримала назву "Енергія-Буран". Передбачалося створення "космічного літака", керувати яким повинні були "спеціальні пілоти". Одним із них і став Леонід Каденюк. Загін був суто військовим з особовим складом всього лише з 16 осіб.

Досвіду звичайного льотчика для такого загону не вистачало, і Леонід Каденюк, паралельно із заняттями у Центрі підготовки космонавтів, почав навчатися в школі льотчиків-випробувачів Державного НДІ Військово-Повітряних Сил. Менш ніж за рік він опанував польоти на різних літаках – від винищувачів кількох типів до бомбардувальників і пасажирських лайнерів. Після закінчення 30 січня 1979 року загальнокосмічної підготовки та отримання кваліфікації космонавта-випробувача Каденюк продовжив активну льотно-випробувальну роботу і 25 січня 1982 року був призначений на посаду космонавта-випробувача багаторазових космічних систем Державного НДІ ВПС у м. Ахтубінськ (Астраханська область Російської Федерації). Здавалося, ось воно – здійснення мрії, до космосу вже зовсім близько! Та раптом у березні 1983 року його відраховують з елітного загону космонавтів через проблеми в особистому житті. Такі тоді були часи – біографія космонавта повинна була бути бездоганною…

Це був перший важкий життєвий удар, і Леонід Каденюк його з честю витримав. Він продовжив звичайну льотно-випробувальну роботу, освоював нові типи літаків, долав аварійні ситуації в польотах, які  могли коштувати йому життя.

 Леонід Костянтинович наполегливо прагне повернутися на космічний шлях.  Щоб отримати необхідні для космонавта професійні знання інженера-механіка, він знову навчається – у Московському авіаційному інституті на літакобудівному факультеті. Врешті-решт у жовтні 1988 року його знову зараховують до загону космонавтів-випробувачів НДІ ВПС, де він розпочинає індивідуальну підготовку за програмою "Буран" і готується до польотів на космічному кораблі "Союз-ТМ".

15 листопада 1988 року система "Енергія-Буран" здійснила перший випробувальний політ у безпілотному режимі. Передбачалося ще декілька польотів космічного літака, але за участю космонавтів лише в орбітальних операціях, у тому числі – виконання рятувальних робіт з використанням космічного корабля "Союз-ТМ". Леонід Каденюк був призначений в групу космонавтів-рятувальників. Його перший політ у космос мав відбутися в грудні 1991 року. Крім того, планувалося його призначення командиром одного з екіпажів першого пілотованого польоту "Бурана" у 1993 році… Але у грудні 1991 року Радянський Союз розпався, виконання програми "Енергія-Буран" припинилося, а загін космонавтів-випробувачів було розформовано. Це стало другим тяжким життєвим ударом для Леоніда Каденюка…

До 1996 року він продовжував свою службу льотчиком-випробувачем у Військово-Повітряних Силах Росії, потім звільнився за власним бажанням і прийняв українське громадянство.

Ще з 1990 року, коли в Україні почали впевнено проростати паростки незалежності, виникла ідея відправити на орбітальну станцію "Мир" повністю український екіпаж. Його командиром планувалося призначити саме Каденюка. Цього не сталося, проте на єдиного космонавта-українця звернуло увагу керівництво молодої незалежної держави.

З 1992 року Україна позиціонує себе у світі як космічна держава, адже у спадок від Радянського Союзу їй дістався великий ракетно-космічний потенціал, але без власної пілотованої космонавтики. На той час готувати та відправляти людей у космос могли лише США та Російська Федерація. З Росією домовитися не вдалося, а після перемовин зі Сполученими Штатами у 1994 році було прийнято рішення про можливість польоту українця на американському "Шаттлі". Передбачалося, що в польоті він виконуватиме роль астронавта-дослідника – фахівця з корисного навантаження.

До 1996 року Національне космічне агентство та Академія наук України вирішували організаційні питання та готували наукову програму польоту.

Серед 28 кандидатів на політ були відібрані четверо, серед них і Леонід Каденюк. Саме йому фахівці NASA віддали перевагу, оскільки він повністю пройшов космічну підготовку, а "Шаттл" і "Буран" за своїми технічними можливостями були дуже схожими. НАН України узгодила з NASA програму космічних експериментів у галузі ботаніки.

І льотчик-випробувач 1-го класу, полковник запасу Леонід Каденюк призначається молодшим науковим співробітником Інституту ботаніки НАНУ. Якщо це був і не життєвий удар, то безумовно переломний момент у житті, єдиний шанс здійснити свою космічну місію. Хоча і не командиром корабля, а лише фахівцем-ботаніком…

Наприкінці 1996 р. Леонід Каденюк разом із дублером Ярославом Пустовим прибув до Космічного центру ім. Ліндона Джонсона у м. Х'юстон (США) для безпосередньої підготовки до космічного польоту.

Екіпаж космічного корабля  Колумбія

Старт системи "Спейс Шаттл" (місія STS-87) відбувся 19 листопада 1997 року. У складі екіпажу – 6 осіб: четверо американців, японець та українець. Політ тривав майже 16 діб. Каденюк виконав усі заплановані експерименти з рослинами, крім того – продемонстрував у космосі державні символи нової України – прапор та гімн. На Землю "космічний човник" повернувся 5 грудня 1997 року. Це був не лише успіх держави, але й особистий успіх нового космонавта, що потребувало відповідної винагороди. Для початку відомий модельєр за домовленістю з НКАУ пошив Каденюку гарний костюм, адже сам він, хоч і космонавт, – грошей на це не мав…

На той час він обіймав посаду старшого наукового співробітника Інституту космічних досліджень НАНУ, і тільки в січні 1998 року його було призначено начальником управління авіації Сил Протиповітряної оборони України. 20 січня 1998 року Каденюк стає генерал-майором. Пізніше він став заступником генерального військового інспектора при Президентові України, який ще поклав на нього обов'язки свого позаштатного помічника з питань авіації та космонавтки. Звання Героя України Леонід Каденюк отримав лише 3 грудня 1999 року. Йому було вручено орден "Золота Зірка" за номером 4.

У травні 2002 року Каденюка обирають депутатом Верховної Ради України від Чернівецької області. Політичне життя його захоплювало, він працював над проблемами своїх виборців, а на посаді заступника голови Комітету з національної безпеки та оборони ініціював ідею створення в Україні власного загону космонавтів. Планувалася підготовка до тривалої експедиції українського космонавта на Міжнародну космічну станцію у 2006-2008 роках. Але для цього були потрібні чималі державні кошти, яких не знайшлося…

Л. Каденюк презентує свою книгу Місія – космосКаденція народного депутата закінчилася 2006 року. Леонід Каденюк продовжив працювати в комісії з питань космічної діяльності при Президентові України, а з 2011 року став радником Прем'єр-міністра України з питань авіації і космонавтики. Проте обов'язок "помічника" або "радника" пропонувати, але нічого не вирішувати. А в Державному космічному агентстві України для нього посади не знайшлося…

Діяльність Леоніда Костянтиновича продовжилась на громадських засадах – член правління Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання "Сузір'я", з 2015 року – президент Аерокосмічного товариства України. Це були громадські організації, які майже не мали впливу на державну космічну політику. Скільки життєвих ударів він витримав за останні 20 років життя – важко порахувати, спитати можна було б лише у нього…

У КПІ ім. Ігоря Сікорського його не лише глибоко шанували як першого космонавта незалежної України, але й справедливо вважали колегою і другом: він був заступником голови Наглядової ради університету, радником ректора і почесним доктором факультету авіаційних і космічних систем, неодноразово брав участь у Наукових читаннях у Державному політехнічному музеї та в заходах, присвячених історичним космічним подіям. Він мріяв про новий космічний політ. Але не судилося. 31 січня 2018 року під час ранкової пробіжки серце його зупинилося….

Погруддя Л. Каденюка4 квітня 2020 року у першому корпусі університету було встановлено барельєф з портретом Леоніда Костянтиновича Каденюка. А у відділі історії авіації і космонавтики Державного політехнічного музею експонується бронзове погруддя Леоніда Каденюка роботи скульптора, народного художника України Валентина Івановича Зноби, створене ним після тріумфальної української космічної місії. 28 січня, в день народження українського  космонавта, біля нього завжди квіти…

Сергій Грачов, завідувач відділу історії авіації та космонавтики
ДПМ при КПІ ім. Ігоря Сікорського