Хільчевський Володимир Васильович (17.01.1925, Бахмач – 11.06.2019, Київ) - видатний український радянський науковець в галузі технології машинобудування, заслужений працівник освіти України, доктор технічних наук, професор КПІ ім.Ігоря Сікорського.
Володимир Хільчевський народився 17 січня 1925 року в містечку Бахмач (Чернігівська область, Україна). У 1941 році закінчив 9 клас у Конотопі. Подальшому навчанню завадила війна. Володимир Васильович влаштувався працювати на паровозоремонтне підприємство, звідки добровольцем пішов до Червоної армії. Одразу потрапив у піхоту, що форсувала Дніпро на Лютізькому плацдармі північніше Києва. Поблизу села Ясногородка прийняв перший бій та отримав перше поранення й контузію. Вдруге був тяжко поранений в лютому 1945 року поблизу міста Бреслау, що в Німеччині. У січні 1946 року демобілізувався через важке поранення й повернувся в Бахмач.
Після повернення Володимир Хільчевський закінчив 10 клас та вступив до Київського політехнічного інституту на механічний факультет (спеціальність «Автомобілі та трактори»), який у 1951 році закінчив із відзнакою. До аспірантури його запросив майбутній академік Георгій Писаренко. Так Володимир Васильович і пов’язав своє життя з Київською політехнікою.
Два роки завідував кафедрою опору матеріалів (1960–1962). У 1973 році отримав звання доктора технічних наук та став завідувачем підготовчого відділення, яке очолював понад тридцять років. Також завідував кафедрою матеріалознавства і технології конструкційних матеріалів упродовж вісімнадцяти років (1973–1991). Понад п’ятнадцять років був Головою методичних комісій з опору матеріалів та технології металів при Міністерстві вищої освіти УРСР, був серед організаторів філіалів Київської політехніки в Чернігові та Житомирі, брав участь у роботі багатьох кваліфікаційних рад, читав лекції за кордоном. Заслужений працівник народної освіти (1991), професор кафедри лазерної техніки та фізико-технічних технологій (2003). Підготував шістьох кандидатів і одного доктора наук. Двічі лауреат премії Київського політехнічного інституту, нагороджений почесними грамотами й дипломами Міністерства вищої освіти СРСР та УРСР, ВДНГ УРСР. Мав вісімнадцять державних нагород, почесні відзнаки та звання «Заслужений працівник народної освіти УРСР», «Заслужений професор НТУУ “КПІ”», лауреат декількох премій. Автор понад 300 наукових праць, серед яких п’ять монографій, два підручники, науково-популярні книги; уклав російсько-український технічний словник із машинознавства та загального машинобудування.
Володимир Хільчевський — фахівець у галузі дослідження дисипації енергії при складних коливаннях стрижневих систем та оболонок. Йому належить розробка нового прогресивного методу плазмового розмірного формування та зміцнення різальних кромок робочих органів ґрунтообробних та шляхових машин.
Окрім науки Володимир Хільчевський захоплювався малюванням, багатьом відома його копія картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», про яку писала газета «Київський політехнік» № 39 (2006).
У нього навчалися, з ним працювали і його поважали покоління київських політехніків. До останніх днів свого життя Володимир Васильович любив заходити до рідної Київської політехніки, спілкуватися з колегами та молодшими друзями.
Помер 11 червня 2019 року на 95 році життя. Похований на Берковецькому кладовищі. Життя й наукова спадщина Володимира Васильовича Хільчевського — це частина історії університету, яку важливо знати, вивчати й примножувати.