Бурхливе життя навкруги залишає свій відбиток і на внутрішньому житті університету: студенти та викладачі цінують кожну хвилину і годину, не пропускають важливих зустрічей та заходів, вирішують термінові питання, проблеми і не відкладають їх на довгий термін.

Як свідчить досвід і відверті спогади колишніх студентів університету, такий стиль навчання дає можливість не тільки встигати за головними подіями, а й випереджати деякі з них з високим позитивним результатом. На прикладі навчального процесу це означає, що студент, який на перший план поставив процес отримання якісної освіти, не тільки виконує завдання навчального плану (лабораторні, контрольні роботи, колоквіуми), а й достроково отримує заліки і навіть оцінки з деяких іспитів. Такі здобутки дозволяють більш якісно підготуватися до решти іспитів і отримати високі оцінки.

Якісні оцінки впливають на кількісну величину призначеної стипендії. Розмір академічної стипендії у 125 – 150 гривень, на жаль, не дозволяє студенту закрити всі фінансові питання, але є передумовою отримання стипендії більш високого рівня – іменної. В університеті щосеместрово за підсумками сесій призначаються різного рівня іменні стипендії: від факультетського до загальнодержавного рівня.

На жаль, серед студентів існує думка, що краще працювати і паралельно у вільний від роботи час навчатися. Цей залишковий принцип отримання знань і взагалі вищої освіти має декілька суттєвих недоліків і лише один тимчасовий позитивний момент. Його так можна назвати тому, що він дозволяє лише тимчасово покращити фінансове становище студента і розвиває у нього ілюзорні риси фінансового благополуччя, які в перспективі не підкріплені ні освітою, ні навичками фахівця в конкретній галузі народного господарства, ні здатністю творити та досягати певних позитивних результатів у різних сферах життєдіяльності.

Вважаю за доцільне більш докладно зупинитися на аналізі цих недоліків тому, що вони лежать не на поверхні.

Отримання знань за залишковим принципом повністю змінює пріоритети у студента і головна мета вступу молодої особи до КПІ – отримання високого рівня освіти і кваліфікації з певної галузі народного господарства – відходить на другий план. І це є основною помилкою, оскільки всі наступні недоліки є похідними від неї.

Ця основна помилка пов’язана з тим, що на отримання системних знань з кожним днем у студента залишається все менше й менше часу, який він витрачає хаотично, безсистемно, аби “урвати” позитивну оцінку з дисциплін, які він навіть і не вивчає, а лише чує про них від встигаючих та відповідальних студентів. Якісні знання можливо отримати лише за умови систематичності вивчення всіх дисциплін. Цієї можливості у студента з другорядним принципом отримання знань немає. Тобто, про якісні знання у цьому випадку говорити не доводиться. Далі більше. Щоб не бути відрахованим за невиконання навчального плану, такий студент починає шукати та використовувати непридатні методи та засоби. Ідуть у хід обман (шпаргалки, “бомби” і т.ін.), фіктивні документи (медичні довідки, заяви про форсмажорні обставини), замовлення за гроші іншим студентам виконання курсових та лабораторних робіт, та й більш негативні методи (намагання заохотити незаконно викладача для отримання позитивної оцінки).

У результаті такий студент витрачає набагато більше зусиль, часу, нервового напруження і фінансів для отримання позитивної оцінки, ніж відповідальний студент. Більше того, отримана оцінка зовсім не відповідає рівню здобутих знань, бо цих знань у такого студента немає. Таким чином, у цьому випадку для студента із залишковим принципом отримання знань очевидними стають такі особливості імітації навчання:

  • відсутність систематизованих знань і навичок зі спеціальних та загальноосвітніх дисциплін;
  • витрачання значного часу, зусиль і коштів на псевдознання, які він насправді не отримав;
  • проблемність отримання перспективно високої посади в суспільстві у зв’язку з відсутністю кваліфікації певного рівня.

Аналіз першої та другої атестацій на першому – четвертому курсах дає можливість оцінити рівень підготовки студентів до складання заліків та іспитів у зимову сесію. Статистичні дані наведені у таблиці.

В осінньому семестрі 2005/2006 навчального року кількість студентів, які атестовані з усіх дисциплін у І та ІІ атестаціях, майже не змінилася і складає близько 50% від контингенту всіх чотирьох курсів.

Кількість неатестованих з усіх дисциплін в ІІ атестації (101 особа) значно скоротилася порівняно з І атестацією (147 осіб), за винятком І курсу – збільшення з 40 до 47 осіб.

Частка студентів, які були неатестовані з трьох і більше дисциплін, у середньому по КПІ знизилася у ІІ атестації на 3 % і склала 3125 осіб, за винятком кількох факультетів, які утримують рівень вимог до знань на високому рівні: ФЛ (було неатестовано 25 осіб, стало 39), ВПІ (було 59, стало 77 осіб); ІХФ (було 146, стало 160 осіб); РТФ (було 147, стало 166 осіб); ІЕЕ (було 159, стало 164 особи); ІПСА (було 161, стало 199 осіб); ПБФ (було 173, стало 185 осіб).

Важливим позитивним зрушенням у плані підвищення якості навчання є значне зниження порівняно з осіннім семестром минулого навчального року кількості студентів, які неатестовані з трьох і більше дисциплін за підсумками обох атестацій, а саме: в грудні 2004 р. таких студентів було 1709, а на сьогодні їх налічується 1189 осіб. До речі, цей показник є, як показує досвід минулих років, орієнтиром кількості відрахованих студентів за академічну неуспішність. І це є об’єктивно зрозумілим тому, що хто не навчався упродовж семестру, не в змозі скласти сесію у повному обсязі в установлений термін.

А такий показник, як кількість атестованих з усіх дисциплін, є основою для прогнозу такого важливого показника, як кількість студентів, що вчасно склали заліки та іспити у повному обсязі. Більшість таких студентів навчаються на “добре” і “відмінно” і складають “золотий запас” не тільки університету, а й усієї країни.

Успішної сесії і якісних знань вам, студенти!