5 грудня 2012 р. зав. відділу історії авіації і космонавтики Державного політехнічного музею (ДПМ) при НТУУ "КПІ" підполковнику у відставці Олександру Сергійовичу Болтенку виповнилося 70 років. О.С. Болтенко – голова Київської об'єднаної ради ветеранів космодромів Байконур, Капустин Яр, Плесецьк, голова Центральної ради ветеранів космодрому Байконур України. 20 років він прослужив на космодромі Байконур, більше 20 років він працює задля збереження пам'яті про героїчні часи космічної ери. Значною мірою завдяки йому в ДПМ з'явилися унікальні зразки космічної техніки, що експонуються у відділі історії авіації і космонавтики.
Початок життєвого шляху Олександра Сергійовича багато в чому схожий на шлях інших ветеранів космодромів. Закінчив школу робітничої молоді, три роки працював токарем, після призову до армії служив у ракетних військах стратегічного призначення. Прослуживши рік, вступив до Казанського командно-технічного училища, курс якого пройшов екстерном за півтора року, і в липні 1964 р. отримав призначення у військову частину, розташовану на Байконурі. Там лейтенант О.С.Болтенко обслуговував пускове устаткування і брав участь у підготовці та пуску міжконтинентальних балістичних ракет 8К75 конструкції С.П.Корольова.
У 1969 р., після перепідготовки, його призначили начальником розрахунку ракетних двигунів корекції та гальмування міжпланетних станцій. На цій посаді готував до старту автоматичні міжпланетні станції (АМС) "Луна-15", "Луна-16" (доставила 101 г місячного ґрунту на Землю), "Луна-17" (висадила на Місяць самохідний апарат "Луноход-1"). Потім його перевели на дільницю монтажу АМС, де Олександр Сергійович готував до польоту АМС "Марс-2, -3", "Венера-5, -6, -7". За ці роботи отримав почесне звання "Заслужений випробувач Байконуру".
Коли програма запуску АМС завершилася, довелося змінити фах. Шість років О.С. Болтенко командував експлуатаційно-технічною ротою: 120 людей особового складу, в тому числі 4 офіцери. Всі "системи життєзабезпечення" військових частин та стартових споруд Байконуру – електромережі, водогін, каналізація, котельні, теплотраси – обслуговували (експлуатували, ремонтували, усували аварії) бійці роти. Рота спочатку була, як кажуть, проблемною з точки зору дисципліни, але під командуванням О.С. Болтенка через три роки стала зразковою. Мабуть, це врахувало командування, коли запропонувало О.С. Болтенку очолити комплекс об'єктів космодрому, який згодом отримав назву "Комплекс передстартової підготовки космонавтів".
Як відомо, майбутні космонавти готувалися до польоту в Зоряному містечку, що знаходиться неподалік від Москви. На космодром вони прибували за кілька днів до старту, на початку 60-х рр. жили в одному будинку з командуванням. Згодом, коли польоти стали тривалими, а польотні завдання більш складними, космонавти мали прибувати на космодром за два тижні до старту – щоб освоїтися зі своїм космічним кораблем, пройти відповідні тести, і, водночас, під пильним оком медиків продовжити займатися фізичною підготовкою, а також відпрацьовувати на тренажерах певні операції, які мали здійснювати у польоті. Поступово кількість об'єктів, які використовувалися для підготовки космонавтів, зросла настільки, що очевидною стала необхідність їх підпорядкуванню єдиному керівництву. Було видано наказ про створення Комплексу передстартової підготовки космонавтів, який підпорядковувався Центру підготовки космонавтів ім. Ю.О.Гагаріна. Начальником комплексу став О.С. Болтенко.
Знову ж таки, на новому місці було безліч проблем. Це і утримання в належному стані інфраструктури комплексу, яка включала територію площею 15 гектарів, де були парки зі штучним поливом дерев, басейн, тенісні корти, гімнастичні та інші спортивні майданчики, готелі з відповідним медичним устаткуванням, де космонавти жили до і після польотів. Це і вдосконалення тренажерної бази, де космонавти відпрацьовували операції, які мали виконувати у польоті. До того ж, у зв'язку з початком виконання програми "Інтеркосмос", суттєво зросла інтенсивність польотів.
З 1976 року по 1984 рік Олександр Сергійович командував Комплексом передстартової підготовки космонавтів. За цей час за його безпосередньою участю тут пройшли підготовку екіпажі 29-ти пілотованих космічних кораблів – від "Союз-21" по "Союз-40" та від "Союз Т-3" по "Союз Т-11". Серед цих екіпажів були і 11 міжнародних, до яких входили представники Чехословаччини, Болгарії, Польщі, Німеччини, Угорщини, Франції, В'єтнаму, Куби, Монголії, Румунії, Індії. До речі, коли на космодром прибували космонавти з капіталістичних країн – Індії і Франції, щоб приховати військове значення космодрому, солдатів одягали в цивільне (але вони ходили строєм), а О.С.Болтенко з колегами виступали в ролі наукових працівників.
Відслуживши на Байконурі 20 років, О.С.Болтенко в 1984 р. був переведений у Київський військовий округ. Відразу ж після переїзду до Києва взяв активну участь у створенні Федерації космонавтики України, ініційованого колишнім першим заступником начальника космодрому Байконур генерал-майором О.М. Войтенком. На установчих зборах Федерації, які відбулися 2 червня 1984 р., Олександра Сергійовича обрали членом бюро організації. Потім він багато років працював у Федерації, був активним членом Ради ветеранів космодрому Байконур, зокрема ініціював видання збірника спогадів ветеранів Байконуру "Рокот космодрома". У 2002 році його обрали головою Київської ради ветеранів космодрому Байконур, у 2005 р. – головою Київської об'єднаної ради ветеранів космодромів Байконур, Капустин Яр, Плесецьк, одним з ініціаторів створення якої він був.
Однією з найбільших справ ветеранів космодрому Байконур було створення у Києві Музею історії космонавтики. 21 квітня 1991 р. у приміщенні, наданому керівництво Київського радіозаводу в одному з житлових будинків, відбулося урочисте відкриття музею, в якому взяли участь льотчики-космонавти СРСР – двічі Герой Радянського Союзу П.Р.Попович і Герой Радянського Союзу В.М.Жолобов. У музеї побували тисячі відвідувачів, багато іноземних делегацій. Але у 2001 р. музей "виселили" з приміщення, і долю унікальних експонатів, серед яких спускний апарат космічного корабля серії "Восход", що побував у космосі, і пульт оператора космічного зв'язку з імітаторами зоряного неба і космічним секстантом, мали вирішувати самі ветерани Байконуру. Експонати перевезли до Київського планетарію, де О.С. Болтенко працював заступником директора, але у 2005 р. нове керівництво Товариства "Знання" України, якому належав планетарій, побажало "виселити" музей як малорентабельний, що загрожувало втратою унікальних експонатів. Рада ветеранів Байконуру і, насамперед, її голова О.С. Болтенко доклали багато зусиль для збереження музею. На рік відстрочили переїзд, півтора року зберігали експонати на заводі "Арсенал" і шукали нове приміщення, в якому можна було б розгорнути експозицію. У 2008 р. – після зустрічі ветеранів Байконуру з ректором КПІ М.З. Згуровським, експонати Музею історії космонавтики були перевезені до нашого університету, де вони склали основу експозиції нового відділу історії авіації і космонавтики, урочисте відкриття якого відбулося 14 травня 2008 р. О.С.Болтенко очолив новостворений відділ.
На новій роботі він працює, як звик працювати все життя – чітко, активно, ініціативно. Завдяки давнім знайомствам Олександра Сергійовича, у нас пройшли зустрічі зі знаменитими космонавтами – двічі Героями Радянського Союзу О.А.Леоновим, Г.М.Гречком, регулярно відбуваються круглі столи і наукові читання, присвячені пам'ятним датам в історії космонавтики і ракетної техніки. В цих заходах беруть активну участь ветерани космодромів, передаючи завзяття першопрохідців космічних трас майбутнім підкорювачам космосу.
Свій ювілей О.С.Болтенко зустрічає сповнений енергії та нових задумів. Побажаємо йому залишатися у строю стільки, скільки побажає. А ще, міцного здоров’я і реалізації задуманого.