20 листопада до Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» завітали шановні гості – Віталій Павлович Деркач, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії СРСР, і Михайло Іванович Васюхін, директор Міжнародного центру інноваційних і інформаційних технологій, доктор технічних наук. Вони привезли в дарунок музею створений В.П. Деркачем портрет академіка Віктора Михайловича Глушкова – засновника Інституту кібернетики АН УРСР. Гостей зустрічали проректор НТУУ “КПІ” з наукової роботи член-кореспондент НАН України М.Ю. Ільченко, директор музею Н.В. Писаревська і працівники музею, що займаються історією інформатики і обчислювальної техніки.
В.П. Деркач – учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 по 1945 р. Демобілізувався у 1947 році, навчався в Одеському електротехнічному інституті інженерів зв’язку, потім перевівся до КПІ, який закінчив у 1955 р. Прослухавши в Актовому залі АН УРСР лекцію професора Е.Кольмана про кібернетику, Віталій Павлович зацікавився новою галуззю науки і техніки, став першим аспірантом В.М. Глушкова, який почав працювати в Києві в серпні 1956 р.
В Інституті кібернетики В.П. Деркач понад 30 років завідував науковим відділом, був заступником директора з наукової роботи. Має 300 публікацій наукових робіт і винаходів з проблем обчислювальної техніки, мікроелектроніки та кібернетики. Під керівництвом Віталія Павловича було створено установки «Киев-67» та «Киев-70», які керували потужним електронним променем для електронної літографії і застосовувалися у виробництві інтегральних схем. У 1977 році, спільно з В.М. Глушковим і Ю.В. Капітоновою, В.П. Деркач був удостоєний Державної премії СРСР за цикл робіт з теорії дискретних перетворювачів і методів автоматизації проектування ЕОМ.
Віталій Павлович – не тільки вчений і педагог, а ще й поет і художник. До 80-річчя від дня народження В.М. Глушкова він намалював маслом його портрет, на загальну думку – найкращий на сьогодні портрет великого вченого. Нещодавно В.П. Деркач виготовив копію цього портрета, яку і подарував Державному політехнічному музею при НТУУ “КПІ”. Передаючи портрет, В.П. Деркач з теплотою розповідав про свого великого вчителя, з яким не тільки працював, а й дружив багато років.