Після міжнародної конференції студентів та молодих учених «Інтелект. Інтеграція. Надійність», що відбулася навесні в нашому університеті, представники Варшавського політехнічного університету (Польща) та Ханьянського університету (Сеул, Корея) пообіцяли провести аналогічні конференції у себе.
Наприкінці червня на запрошення з Варшави ми відвідали Польщу з метою практичного тренування, ознайомлення та обміну досвідом. Програма поїздки була дуже насиченою.
Спочатку ми побували на «Безміховій гурі» – невеличкій горі у Карпатах неподалік від кордону з Україною, де Варшавська та Жешовська політехніки розмістили базу для практики студентів, випробовування планерів і безпілотників та парашутного спорту. Перші змагання з планеризму пройшли тут ще у 1928 р. Саме тут в 1938 році Т.Гур поставив світовий рекорд дальності польоту на планері, пролетівши 578 км.
Другою зупинкою був Жешов – невелике та затишне місто на північно-заході країни. Там ми побували на екскурсії в аеропорту Ясьонка і «політали» на симуляторі польотів, причому декілька наших студентів навіть правильно «посадили літак».
Далі нас чекало одне з найстаріших міст Польщі, перша її столиця – давній Краків, на старовинних вузьких вулицях якого ніби потрапляєш на декілька століть назад. Нам розповіли легенду про дракона-людожера, який вимагав щомісяця молоду дівчину та з’їдав її, аж поки цьому жаху не поклав кінець хоробрий чоботар. Легенда стала історією міста, а дракон – його символом. Дивно, що не сам герой...
У столиці Польщі нас зустріли вже знайомі нам по конференції в Києві студенти та викладачі Варшавської політехніки. Цікаво, що там семестр починається 1 жовтня, бакалавр вчиться 3 роки, а магістр – 5-6. Після першого курсу потрібно обирати собі спеціальність, за якою вчитись далі, а до цього предмети однакові для всіх. Крім базових лекцій є такі, які можна обирати самостійно. А ще нас здивувало те, що у Польщі «абітурієнт» – це студент, який хоче вступити до аспірантури (чи магістратури), а «кандидат» – школяр, який прагне вступити до університету.
Лабораторії та умови навчання приємно вражають: великі майстерні, обладнання – аеродинамічні труби, моделі літаків, новенькі верстати. Ми відчули себе дітьми в іграшковому магазині: все цікаво, так і хочеться доторкнутись, погратись і не хочеться виходити. Але довелось – на нас чекала екскурсія.
Варшава – більш індустріальне місто, ніж Краків, вона виробляє шосту частину всієї промислової продукції країни. Але й для романтики місце теж залишилось. Легенда Варшави говорить, що дуже давно дві сестри-русалки припливли з Атлантики в Балтійське море. Одній з них сподобався Копенгаген, а друга Віслою допливла аж до піщаних берегів Варшави. Рибалки, зачаровані гарним співом русалки, не кривдили її, хоча вона заважала їм ловити рибу. Одного разу купець почув той гарний спів і вирішив зробити з неї ярмаркову атракцію. Коли мешканці міста довідалися про підступний план, то звільнили русалку. А вона пообіцяла, що від того часу буде завжди допомагати жителям Варшави. Тому сьогодні Русалка гордо стоїть, озброєна мечем та щитом, у затишному куточку «Старого мяста».
Усе було чудово, але ми скучили за домівкою. Коли їхали назад, проспівали всі українські пісні, що змогли згадати. Тепер чекаємо на запрошення друзів з Сеулу та наступної конференції вдома – в КПІ.