ММІ та ХТФ – ровесники КПІ

При створенні КПІ, 110 років тому, у ньому було чотири відділення – механічне, хімічне, інженерне та сільськогосподарське. З часом два останні були перетворені на самостійні вищі навчальні заклади. Сьогодні у складі КПІ є два підрозділи – Механіко-машинобудівний інститут (ММІ) та хіміко-технологічний факультет (ХТФ), що ведуть свою історію від механічного та хімічного відділень 1898 р. З їхніми керівниками зустрівся наш кореспондент і попросив коротко розповісти, як найстаріші факультети зустрічають ювілей.

Розповідає директор ММІ д.т.н., проф. М.І.Бобир:

Протягом всіх років мехмаш КПІ готував і готує висококваліфікованих конструкторів, технологів, тобто інженерів для наукоємного машинобудівного комплексу в широкому розумінні цього терміну.

Вихованець мехмашу – не лише інженер-механік, сьогодні він крім своєї спеціальності добре знає фізико-математичний цикл дисциплін. Це база, яка дозволяє швидко адаптуватися на виробництві – від електронної промисловості до авіаційного комплексу. А ще вони володіють економічними знаннями та іноземними мовами. ММІ має гарний кадровий потенціал – у нас працюють понад 40 докторів наук, професорів, близько сотні кандидатів наук, діє три фахові спецради із захисту докторських дисертацій, активно працює орган сертифікації продукції машинобудування, який має ліцензію Держспоживстандарту України тощо. На базі ММІ діє вже багато років науково-методична комісія Міністерства освіти і науки України з машинобудування та матеріалообробки.

Особливості прийому цього року – набір першокурсників відбувся за результатами зовнішнього тестування. Конкурс складав 1,3-1,4 особи на місце. Хоча у країнах Західної Європи та провідних російських вузах ця цифра сягає 3-3,5. Тобто, поки що в Україні не спостерігаємо зростання інтересу молоді до отримання перспективних інженерних спеціальностей.

У той же час мотивація до отримання якісних знань серйозно проявляється у студентів Спільного українсько-німецького факультету машинобудування. Перший його випуск засвідчив, що ці фахівці чітко знають, що працюватимуть за фахом, отримуватимуть задоволення і матеріальне, і моральне. На цей факультет приходять цілеспрямовані молоді люди, які на високому рівні опанували німецьку мову. Дві третини з них отримують два дипломи магістрів: Магдебурзького університету (Німеччина) та НТУУ “КПІ”.

На сьогодні машинобудування України знаходиться на перехідному етапі, коли великі заводи-монополісти, що мали потужну наукоємну складову, розпадаються на дрібні фірми, які задовольняють ринок потреб у продукції машинобудування (часто іноземною продукцією чи складеною з іноземних комплектуючих). Невеликі фірми мають менше можливостей і коштів для наукових досліджень, і рівень вимог до фахівця трохи нижчий.

Нині затребувані інженери на рівні бакалаврської підготовки, які знають основи конструювання, комплексне забезпечення конструкторської чи експлуатаційної підготовки, основи економіки, іноземну мову – але не конструктори чи технологи високотехнологічної продукції машинобудування.

Відомо, що рівень розвитку машинобудівного комплексу визначає ступінь розвитку країни на міжнародному рівні. Оскільки Україна має досить вагомий потенціал машинобудівної галузі, то наші фахівці завжди знаходять собі роботу.

ММІ, відзначаючи своє 110-річчя, може з впевненістю сказати, що він має хороше майбутнє, щоб і надалі готувати високопрофесійних фахівців міжнародного рівня для машинобудівного комплексу.

Розповідає декан ХТФ д.т.н. проф. І.М. Астрелін.

Наш факультет бере початок з хімічного відділення КПІ, на якому вперше в Україні і Російській імперії почали готувати не просто хіміків, а хіміків-технологів. За час існування факультету майже 1000 його випускників стали кандидатами наук, а біля 500 – докторами наук, що свідчить і про високий рівень підготовки випускників, і про плідне поєднання науки і освіти на факультеті. ХТФ дав життя трьом факультетам КПІ – ІФФ, ІХФ, ФБТ, а також п’ятьом НДІ НАН України. Ми горді з того, що 35 років КПІ очолювали вихідці з ХТФ – М.І.Коновалов, В.Ф.Тимофєєв, К.Г.Дементьєв, О.С.Плигунов.

Черговий ювілей ХТФ зустрічає з солідною стійкою репутацією, вагомими здобутками у науці й освіті, з хорошим контингентом викладачів та студентів, повністю вирішуються питання працевлаштування на перспективу.

У цьому році конкурс складав 1,7 особи на місце. Хороші результати показали випускники відділення факультету довузівської підготовки, хоча, згідно з правилами прийому, зарахування відбувалося за результатами зовнішнього тестування. ФДП на ХТФ існує 8 років, і за цей час ми могли переконатися у превагах такої форми підготовки. Абітурієнти, які приходять до нас після ФДП, не тільки краще підготовлені до навчання з різних предметів, але й свідомі свого вибору професії. Вони краще вчаться, відсоток відрахованих під час навчання серед випускників ФДП набагато нижчий ніж в середньому по факультету. Вважаю, що система підготовки на ФДП себе добре зарекомендувала. Хотілося б, щоб ФДП працював і далі, незважаючи на зміну правил прийому. Слід також зауважити, що останніми роками, на жаль, помітно знизився рівень підготовки абітурієнтів з хімії, і навчання на ФДП дозволяє виправляти цей недолік.

Кожний рік на факультеті змінюються навчальні плани – відповідно до потреб економіки та пропозицій роботодавців. Наприклад, останніми роками все більшої гостроти набувають проблеми екології – контролю за станом навколишнього середовища, та його захисту від забруднення – і на ХТФ розробляються та впроваджуються нові навчальні курси. Наприклад, на кафедрі хімічної кібернетики спільно з науковцями ІПСА розроблено курс “Сталий розвиток держави”, у тому числі на основі моніторингу хімічного та біологічного стану середовища, сьогодні включений до планів підготовки магістрів на всіх факультетах.

Слід зазначити, що останніми роками студенти все більше усвідомлюють, що їхнє майбутнє залежить від них самих. Студенти на 3-4 курсі починають більш відповідально ставитися до навчання. Ми сприяємо їм у цьому, проводячи зустрічі з випускниками останніх років, які на власному досвіді показують значення набутих в університеті знань та навиків для подальшої успішної роботи і кар’єри. Є й проблеми – із законодавчим закріпленням баз практики для студентів. Її доводиться організовувати за домовленістю з керівниками підприємств. Необхідно, щоб напрямки проходження практики співпадали з тематикою дипломних робіт або проектів. Це найкраще реалізується у відділенні магістерської підготовки, яке ми маємо в Національній академії наук України, куди направляємо щорічно 10-15% студентів. Факультет розширює міжнародне співробітництво. Зокрема, зростає кількість студентів, які проходять стажування і включене навчання за кордоном, у Франції, Швейцарії, Італії.

На завершення хочу сказати, що 110 років для факультету, як і для університету – вік зрілості!