Усі знають висловлювання голови першої екзаменаційної комісії КПІ – всесвітньо відомого вченого Д.І. Менделєєва про високий рівень підготовки випускників інституту. Ці слова були написані в доповідній записці міністру фінансів С.Ю. Вітте, зараз їх можна прочитати на меморіальній дошці при вході в перший корпус. Менше відомі слова Д.І.Менделєєва з цієї ж доповідної записки з оцінкою лабораторій КПІ. Він писав: “Я бачив більшість найкращих лабораторій Західної Європи, не кажучи про лабораторії навчальних закладів Росії. Кабінети й майстерні КПІ відрізняються від усього баченого мною не тільки сучасністю і багатством обладнання, а й різноманітністю і досконалістю пристроїв, призначених для студентських занять”.
Зрозуміло, що така висока оцінка – це в першу чергу оцінка діяльності тих, хто організував лабораторії, кабінети, майстерні, і, безумовно, сьогодні варто згадати, як це відбувалося. Це неважко зробити, оскільки організатор фізичної лабораторії – професор Георгій Георгійович Де-Метц видав у 1903 р. брошуру, в якій детально описав спорудження й обладнання лабораторії.
Г.Г. Де-Метц (1861-1947) стояв біля самих витоків Київського політехнічного. 25 листопада 1896 р., будучи професором Київського університету (з 1891 р.), він брав участь у першій приватній нараді підприємців, інженерів, професорів університету, в рішенні якої прозвучала необхідність заснування в Києві політехнічного інституту. Згодом Комітет зі збирання пожертвувань доручив Г.Г. Де-Метцу керувати спорудженням і облаштуванням приміщень для викладання і практичних занять студентів чотирьох відділень майбутнього інституту. Кілька разів, як згадує Г.Г. Де-Метц, архітектор І.С. Кіттнер, за проектом якого споруджувалися будівлі КПІ, переробляв проекти фізичної лабораторії, враховуючи вимоги замовника. До речі, башти в першому корпусі було споруджено не стільки для краси, скільки для виконання досліджень, що потребують висоти, балкони на них зроблено для встановлення приладів, що потребують відкритого горизонту. Коридор довжиною 42 метри запроектовано тому, що деякі фізичні досліди потребують значного простору. Крім того, вікна і двері суміжних з коридором приміщень розташовані так, що відкривши їх, можна отримати ще більші відстані в горизонтальному напрямі.
Між іншим, те, що в нашій країні називалось фізичною лабораторією або фізичним кабінетом, в Західній Європі мало назву Фізичного інституту. Стосовно КПІ це приміщення першого корпусу від лівої башти до енергокрила з Великою фізичною аудиторією включно.
Розробляючи завдання для архітектора, Г.Г. Де-Метц виходив з того, що студенти мають виконувати багато практичних завдань, що вони повинні мати можливість спостерігати явища і закони природи, а не знайомитись з ними лише за сухими описами чи під час демонстрацій на лекціях. Кількість приміщень і приладів визначалась виходячи з того, щоб демонстрація дослідів на лекціях не заважала практичним заняттям в лабораторії і щоб тут можна було проводити і наукові дослідження.
Г.Г. Де-Метц детально описав найбільш цікаві приміщення фізичної лабораторії, серед яких Велика аудиторія (зараз – Велика фізична аудиторія), музей (приміщення, де зберігалися прилади, що використовувалися під час лекцій), лабораторія точних вимірювань (де були найкращі вимірювальні прилади та еталони), холодна лабораторія (де, зокрема, була установка для отримання рідкого повітря), студентська лабораторія, оптико-механічна майстерня, фотографічний павільйон.
Г.Г. Де-Метц пише, що намагався зібрати в лабораторії все те краще, що бачив у закордонних лабораторіях. І на завершення з гордістю пише, що фізична лабораторія при Київському політехнічному інституті є однією з кращих в Росії, а від великих закладів Заходу відрізняється лише меншими розмірами, а не якістю.