Розмова з Людмилою Петрівною Антоненко – доцентом ІХФ – розпочалася з “навіщо”: “Навіщо про мене писати. Немає нічого особливого в моєму житті. На роботу ходжу однією й тією ж стежкою – ноги самі йдуть. Сиджу за тим же столом. Правда, записів у трудовій кілька – змінювалися посади, перейменовували кафедру, змінювали її підпорядкування. Можливо тому, що працюю з молоддю, не помічаю плину часу”.
Людмила Петрівна – випускниця ХТФ, залишилася працювати на кафедрі, пройшла шлях від інженера до к.х.н., доцента. Свою справу вважає цікавою й корисною. Напрям її наукових досліджень – технологія виробництва целюлози та паперу. Напрацьовано багаторічні контакти з Київським картонно-паперовим комбінатом, Жидачівським целюлозно-картонним комбінатом, УкрНДІ паперу та іншими виробництвами й дослідними установами. Торік отримала патент (у співавторстві) на технологію виробництва екологічно чистої целюлози з різних видів сировини, має напрацювання щодо покращення якості виробництва паперу з макулатури тощо.
До роботи Л.П.Антоненко залучає студентів, вони захищають магістерські роботи за цією тематикою, виступають з доповідями на конференціях та публікують статті у фахових журналах. Вона вимоглива до своїх підопічних. Вважає, що студенти мають зрозуміти – в університет вони прийшли отримувати знання, а не диплом. Щоб стати гарним фахівцем, мало “завчити” конспект. Потрібно навчитися застосовувати вивчене на практиці, приймати рішення, нести за них відповідальність тощо. “Можливо, – розмірковує педагог, – дехто зі студентів ображається за такі слова. Але як приємно, коли випускники потім дякують за науку”.
Кафедра екології та технології рослинних полімерів, де працює Л.П.Антоненко, єдина в Україні готує фахівців за спеціальністю “Технологія перероблення деревини та рослинної сировини”. “Попит на таких фахівців щорік збільшується, адже ми забезпечуємо всю галузь, – говорить Людмила Петрівна. – Приміром, торік на кожного випускника припадало по три заявки від роботодавців”. І з гордістю розповідає, що минулорічний випуск – унікальний: як набрали 31 студента, так і випустили 31 молодого спеціаліста. Та більше викладач переймається справами поточними: не балують абітурієнти своєю увагою кафедру екології та технології. Мабуть, престижнішою, в їх розумінні, є професія менеджера, маркетолога чи інші заморські назви, якими пістрявіють рекламні оголошення. Розуміння приходить з часом.
Людмила Петрівна багато років працювала профоргом кафедри, нині очолює профбюро факультету. Багато часу й уваги приділяє вона профспілковим справам. Адже не лише розміром матеріальної допомоги, кількістю культмасових заходів, путівок на відпочинок чи святкових подарунків вимірюється увага до людей. Вислухати, порадити, іноді постукати у владні двері – такі будні профспілкового лідера. Витримка, терпіння і мудрість – головні риси її характеру.
Можливо, щоденне спілкування з молоддю є запорукою того, що очі Людмили Петрівни світяться молодим завзяттям, а посмішка щира та доброзичлива. Поряд з такими людьми затишно і надійно.