Усім добре відомо, що студентські роки – найкращі в житті, але кожен використовує їх по-різному. Для одних – це шанс побайдикувати, продовжити хоч на трохи безтурботне дитинство, для інших – чудова можливість стати фахівцем в обраній сфері, здобути чи вдосконалити навички майбутньої професії.
І ті й інші через п’ять років покинуть рідний виш, знайшовши купу нових друзів, зібравши спогади на все життя. Та є ще ті студенти, для яких університет стає не просто перехідним періодом, а домівкою на довгі роки. Їх небагато, вони продовжують навчання в аспірантурі, докторантурі, щоб відкривати для себе недосліджений світ науки чи навчати пізніше своїх наступників. Але саме вони становлять інтелектуальне ядро студентства і є майбутнім не тільки свого навчального закладу, а й науки в цілому.
Я поспілкувалася з одним із представників такого студентства – молодою аспіранткою Діаною Шантир (ФАКС). Ідеї Діани мали втілення в конструкторському бюро «Шторм». Вона захистила свою дисертаційну роботу за два роки замість трьох і стала справжньою зірочкою і надією не тільки кафедри, а й усього факультету.
– Діано, розкажіть, будь ласка, чому саме і як Ви обрали нелегкий шлях науковця?
– Усе почалося, звичайно, з участі в різноманітних конференціях, на які я їздила неодноразово. Крім того, писала наукові статті в журнали, зокрема видання КПІ. Дисертацію я захищала вже по десяти своїх статтях, з яких одна була написана англійською мовою. Серйозно ж про аспірантуру почала думати тоді, коли писала магістерську роботу. Я обрала тему «Дослідження метрологічних характеристик фільтра Калмана», яка знайшла підтримку на моїй кафедрі, а потім зайняла перше місце на конкурсі магістерських робіт факультету. Саме тоді мені й запропонували продовжити роботу вже в аспірантурі.
– Як так сталося, що аспірантуру Ви закінчили за два роки замість трьох? Це результат природного таланту чи наполегливої праці?
– Перш за все, праці. Ну і, звичайно, допомоги наукового керівника Євгенія Тимофійовича Володарського, якому я дуже вдячна. Темою дисертації я обрала «Проблемно-орієнтовані методи та алгоритми отримання вимірювальної інформації в ІВС». Через рік вже написала чернетку роботи, яку досить добре, хоча й не без критики, прийняли на моїй кафедрі автоматизації експериментальних досліджень. Ще через рік уже був готовий чистовик, тож, щоб не тягнути, було вирішено захищати дисертацію. Крім того, навчаючись у магістратурі, я входила в групу наукового резерву. Студенти цієї групи вивчали предмети першого року аспірантури – англійську мову та філософію. Так був зекономлений один рік.
– Ви, напевне, не збираєтесь зупинятись на досягнутому. Які Ваші подальші плани?
– Зараз я подаю документи у Вищу атестаційну комісію. Буду працювати на своїй кафедрі.
– Що Ви можете порадити тим студентам, які вже сьогодні мріють про наукову роботу?
– Перше і найголовніше, що потрібно для успіху в цій сфері, так це читати побільше теоретичної класики і цікавитись тим, що робиться в сучасному науковому світі. Важливо прислухатися до порад оточуючих, особливо наукового керівника. А ще потрібно просто визначити собі мету і йти до неї.