Шведські канікули за програмою Visby

Існує багато способів цікаво й корисно провести літо: поїхати на море (в гори, на дачу), навідатись до родичів (друзів, знайомих), нарешті дочитати книжку (навчитись кататись на велосипеді, стрибнути з парашутом)… А ще можна на два тижні потрапити до літньої школи. І це зовсім не означає повтор шкільного курсу за власним бажанням, а можливість здобути нові знання за кордоном, познайомитись з цікавими людьми, зрештою, отримати незабутні враження.

Цього літа мені пощастило побувати в літній школі у Швеції за програмою Visby, розрахованою на студентів та молодих дослідників, пов’язаних із соціальними науками. Для себе я обрала курс “Ґендерна проблематика та шведське суспільство”, адже давно цікавлюсь питанням рівності жінок і чоловіків, щоправда на “любительському” рівні.

З організаторами літньої школи та між собою всі “учні” спілкувались по Інтернету, і ще до прибуття у Швецію практично вся група заочно перезнайомилась. До речі, програма Visby розрахована на студентів з України, Росії та Білорусі, тому ми почували себе “невеличкою” (28 осіб) слов’янською сім’єю. Та про все по черзі.

Лунд. Саме в цьому невеликому старовинному містечку на півдні Швеції проходило наше навчання з 5 по 17 серпня. Тут знаходиться один з найбільших і найстаріших вузів Скандинавії – Лундський університет, а населення міста на дві третини складається зі студентів. Українцям потрапити до нього простіше й швидше з Копенгагена, ніж зі Стокгольма, адже Данію й Швецію єднає міст через протоку між двома морями – Північним і Балтійським. Хоч він і довжелезний і, здається, ніби потяг повисає над морем, проте вже за 20 хвилин опиняєшся в Лунді, а от зі столиці Швеції треба трястись в автобусі понад 600 км.

Наша група зліталась і з’їжджалась до Лунда з п’ятниці по неділю. Перше, що приємно дивувало “прибульців”, – величина індивідуальних (!) студентських кімнат, в яких можна грати в міні-футбол (це, звичайно, залишилось лише теорією), із власною кухнею, холодильником, посудом, санвузлом та виходом до Інтернету (якщо є ноутбук). Друге – можливість пити артезіанську воду прямо з-під крану, третє – неймовірна кількість велосипедистів, які їздять по місту спеціально відведеними велосипедними доріжками. А от ціни в магазинах кусались дуже відчутно – аж у три-п’ять разів вищі, порівняно з нашими, щоправда лише до отримання стипендії в перший день навчання. Також неприємна новина чекала на модниць: про високі підбори тут краще забути одразу, якщо не хочеш стати жертвою краси з поламаними кінцівками – дорога скрізь вимощена бруківкою та й на велосипеді їздити незручно. Проте, це, певно, і всі мінуси; переваг шведського стилю життя було набагато більше.

У понеділок організатори (такі ж студенти, як і ми, але шведи) показали нам дорогу до корпусу і познайомили з викладачами. Вже в обід ми всі стали власниками велосипедів, які нам в оренду люб’язно надав університет. Раділи всі, окрім тих, хто не вміли кататись і змушені були ходити пішки до університету всі два тижні.

Навчання велося англійською мовою цікаво й легко (знання англійської було однією з умов отримання гранту). Щодня з 10.00 до 17.00 ми слухали лекції та обговорювали різні питання, пов’язані з ґендерною проблематикою. Також були творчі завдання-презентації, які ми готували міні-групами. Особливо цікавим було останнє – колаж, створений з власних фотографій, зроблених протягом перебування у Швеції на тему: “Ґендер і урбанія” (а простіше: територія жінок і чоловіків у сучасному місті).

Окрім власне “уроків”, організатори потурбувались і про наше дозвілля. Майже щодня відбувалось щось цікавеньке: пікнік у ботсаду, гра у шведський бейсбол, поїздка на велосипедах до моря (10 кілометрів чудо-о-о-овою велосипедною доріжкою з прекрасними краєвидами на літні поля й ліси), екскурсії до Мальму (третє за величиною місто у Швеції) та місцевих історичних пам’яток… На вихідні частина групи вирушила до Стокгольма, інші – до Копенгагена; були й такі, хто встиг злітати в Амстердам… А в понеділок, сидячи в перервах на газонах перед корпусом (як справжні європейські студенти), ділились враженнями…

Неймовірно, але з таким шаленим графіком ми ще й встигали самі себе розважати – студенти в групі виявились активні й дуже творчі. Чого варті лише “Недільні вечорниці”, організовані українською стороною! Усі нації приготували національні страви (росіяни – млинці, білоруси – картопляні деруни, а українці – звичайно ж, вареники). А пізніше на наші посиденьки завітали й італійці з пастою. Справжнє інтернаціональне дійство! Українці поставили міні-виставу “Сватання на Лунді” (переклад італійцям з української вели росіяни англійською мовою – ось такий каламбур!). Після дегустації всієї наготованої смакоти розпочалося найцікавіше – конкурс народних пісень від кожної країни. “Євробачення” відпочиває! Проте врівноважені й спокійні шведи не оцінили творчий потенціал “вечорниць”, і вже вранці ми отримали попередження від охорони за порушення тиші та спокою у вечірній час…

Дні минали дуже насичено й цікаво! За два тижні ми так здружились між собою і звикли до своїх велосипедів, що, здавалось, ми тут вчимося все своє студентське життя. Ця поїздка не лише зробила всіх нас ґендерно грамотнішими, але й подарувала море позитивних емоцій, яскравих вражень і, найголовніше, – нових друзів та частинку Швеції, які назавжди залишаться в серці кожного.

Sep 25, 2007 || Автор: Майя Заховайко