Вашій увазі представляємо фільми, які торкаються теми тем – взаємодії між людьми. По суті ця тема є провідною в будь-якій діяльності. Тож приєднуйтесь до перегляду.
Афлюенція – хвороба достатку
У фільмі йде мова про стан перевтоми, тривоги і спустошення, який виникає через бажання мати всього і побільше. Схоже на анекдот про таблетки від жадності. Однак сьогодні не 1 квітня. Ситуація серйозніша, ніж здається. Мова йде про проблеми суспільства, побудованого на інтенсивному споживанні. Зокрема, про Сполучені Штати Америки очима їх громадян. А поряд з цим відображено ті наслідки, до яких призвела спроба нав’язати інтенсивне споживання “країнам, що розвиваються”. Бажаєте уникнути капкана афлюенції? Перегляньте фільм.
Права дітей
Уже 3 мільйони років дорослі ображають дітей. Часом їх мучить сумління. Тож вони створили права дітей. Але загалом все лишалося по-старому. В художній формі фільми про права дітей розкривають проблеми у взаємовідносинах між дорослими та дітьми та можливі шляхи вирішення цих проблем.
Наука жити (програма “Я хочу, я можу…”)
Фільм виявляє основні проблеми виховання та навчання. Зокрема, проблему взаємодії, ініціативи та відповідальності. Хто відповідальний за виховання дітей? Перед ким? Чого варто навчати себе? Чого варто навчати дітей? Що означає – вміти жити? Про ці та інші питання дивіться фільм із програми “Я хочу, я можу…”, підготовлений мексиканським Інститутом сім’ї та соціальних досліджень. Розповідь ведеться іспанською мовою із субтитрами англійською.
Повага і довіра до себе (програма “Я хочу, я можу…”)
Винахідливість властива людині. Однак вона втрачає сенс і силу, коли людина втрачає повагу і довіру до самої себе. Коли це відбувається і за яких умов? А найголовніше – як цього уникнути? Про це дивіться у другій частині трилогії “Я хочу, я можу…” від мексиканського Інституту сім’ї та соціальних досліджень (іспанською мовою із субтитрами англійською).
Відповідальність та прийняття рішень (програма “Я хочу, я можу…”)
Третя частина програми “Я хочу, я можу…” присвячена проблемам рольового розподілу між чоловіком і жінкою. Як це проявляється у школах? Коли в цьому є сенс, а коли сенсу немає? Як виховати у дітей незалежно від їх статі відповідальність і сміливість у прийнятті рішень? Здебільшого вважається, що чоловік має бути агресивним та без емоцій. А жінки ніби мають бути пасивними, покірними і в усьому допомагати. Чи потрібно це? Де і за яких умов? Про шляхи вирішення подібних питань дивіться фільм від мексиканського Інституту сім’ї та соціальних досліджень (іспанською мовою із субтитрами англійською).