Довгострокові ефекти освіти залежать від політичних, економічних, соціальних, демографічних, психологічних, організаційних, географічних та матеріально-технічних факторів. При виборі показників дослідження та інструментів їх оцінки треба враховувати всі ці фактори.
Здійснений нами аналіз демографічної ситуації, ринку освітніх послуг та стратегій адаптації вищих навчальних закладів у сучасному середовищі призводить до висновку, що стратегічну політику вищої школи в умовах глобалізації «індустрії» освітніх послуг та росту конкуренції в цій сфері треба будувати, перш за все, з обов’язковим урахуванням домінуючого фактору демографічної кризи. Наводимо спрощену, але дуже наочну модель, яка створюється тільки з урахуванням цього фактору; інші фактори не беруться до уваги.
На діаграмі представлена, так звана, «статево-вікова піраміда» за 2005 рік, яка побудована на підставі даних Держкомстату України (станом на 01.01.2006 року) по розподілу постійного населення України за статтю та віком. Можна побачити, що з 2002 року відносно позитивна демографічна тенденція змінює свій знак і з 2006 року починається швидке наближення до глибокої «демографічної ями». У 2005 році в Україні маємо 718971 особу віком 17 років (що є середнєстатистичним віком при прийомі до вищого навчального закладу).
Згідно з офіційними статистичними даними, у вищі навчальні заклади України (І-ІV рівнів акредитації) на денну, вечірню та заочну форми навчання на основі державного та комунального фінансування було прийнято 569297 осіб, що складає 79,2 % від загальної кількості населення віком 17 років.
Припустимо, що кількість бюджетних місць до 2016 року залишається незмінною. Тоді, на підставі відповідного аналізу зменшення кількості потенційних абітурієнтів, робимо висновки, що:
- по-перше, на початок січня 2011 року є підстави забезпечити загальну вищу освіту в Україні тільки за рахунок державних та комунальних вищих навчальних закладів;
- по-друге, залишається суттєва кількість вакантних бюджетних місць;
- по-третє, буде мати місце нестача попиту на освітні послуги та їх зажадання взагалі;
- по-четверте, стратегічна орієнтація на позабюджетні прибутки за рахунок платного прийому може виявитися непередбачливою, хоча ще декілька років система може розвиватися, деякою мірою, за інерцією;
- по-п’яте, має сенс удосконалення роботи по залученню до навчання іноземних студентів, оскільки в усьому світі від привабливості вищого навчального закладу для цієї категорії студентів усе більше залежить фінансове становище навчального закладу, його престиж, оцінка ефективності його діяльності;
- по-шосте, очікуване скорочення чисельності студентів треба, в руслі парадигми «навчання впродовж усього життя», компенсувати за рахунок створення та поширення програм неперервної освіти як індивідуальної та національної стратегії виживання в сучасній висококонкурентній глобальній економіці.