Сьогодні українське суспільство переживає період докорінних змін. Громадянськість детермінує наявність відповідної громадянської позиції людини, яка визначає її активну участь в усіх соціально-економічних, політичних і соціальних змінах. Така позиція ґрунтується на розумінні того, що кожна людина є невід’ємною частиною своєї нації, свого народу. В даному випадку йдеться про наявність у громадянина відповідних національних почуттів, які сприяють його ідентифікації зі своїм народом.
Освітньо-виховний процес є складним і тривалим, він не стоїть осторонь політичних, економічних, глобальних питань. Згідно з навчальними програмами діяльність вищих навчальних закладів (як одного із інститутів виховання та соціалізації) базується на «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті». У цьому контексті актуальною є проблема формування патріотизму у громадян нашої держави. Звичайно, в такому вихованні пріоритетними є розуміння самого себе, свого народу - нації, але все ж таки, воно повинно здійснюватися поряд з вихованням толерантності до інших націй.
Невизначеність патріотичної ідеології на початку ХХІ століття має місце не тільки в її практиках, але й в освітніх програмах, діяльності державних керівних органів, засобах масової інформації тощо.
Патріотичне виховання містить цілий комплекс заходів духовного, ідеологічного, соціально-політичного, психолого-педагогічного та іншого характеру, реалізація яких покликана сприяти формуванню у людей готовності до виконання функцій справжнього патріота своєї Вітчизни, для якого патріотизм – то іманентний складник його духу, душі, практик, а не демонстративність та карнавальність, не бренд: шаровари, вишиванка, вуса, оселедець...
Особливо актуальною є проблема виховання почуття патріотизму серед студентської молоді. При цьому необхідно враховувати нові тенденції в розвитку форм громадянських якостей особистості. Однак, тільки тоді, коли сама молодь буде відчувати турботу з боку держави, можна буде говорити про таке ж ставлення зі сторони студентства.
Ефективність та доцільність патріотичного виховання студентів НТУУ «КПІ» можуть бути «виміряні» за допомогою використання соціологічного інструментарію. Так, фахівці Науково-дослідницького центру прикладної соціології «Соціоплюс» провели дослідження на тему «Дослідження динаміки ціннісних та професійних
орієнтацій студентів технічного ВНЗ при переході до постіндустріального суспільства», одним із завдань якого було визначення патріотизму студентів НТУУ «КПІ». Дослідження проводилося методом анкетування, вибіркова сукупність, при похибці 3% та значенні довірчої ймовірності 0,95 склала 1036 осіб. При цьому враховувалася пропорційна представленість студентів по факультетах. Але перед тим, як визначати «рівень» патріотичності студентів, фахівці вирішили дізнатися, який зміст вкладають самі студенти в поняття «патріотизм». Результати опитування наведені в Таблиці .
Необхідно відзначити, що «рівень» патріотизму як почуття гордості за належність до своєї держави та самоусвідомлення себе патріотом у студентів-політехніків є досить високим.
Наведені результати дозволяють сподіватися, що студенти НТУУ «КПІ» стануть гідними громадянами нашої держави.
Хоча, заради справедливості зазначимо, що патріотизм буває двох типів: патріотизм справжній та патріотизм формальний. Дійсний патріот вбачає своє завдання в тому, щоб своїми заслугами прикрашати національний прапор; патріот формальний користується цим прапором для того, щоб прикривати ним свою власну ганебність.
Саме тому, щоб в нашому університеті виховувалися справжні патріоти держави, самого університету, основним завданням патріотичного виховання повинно бути цілеспрямоване формування людини в дусі високої соціальної активності (але не активізму), громадянськості, патріотизму, мобілізація всіх сил суспільства, його соціальних і державних інститутів на активну участь у створенні необхідних умов для відродження патріотизму у молоді як духовної, моральної та соціально значущої складової реформування сучасної України.
Таким чином, із загальної мети патріотичного виховання в НТУУ «КПІ», що полягає у формуванні у молоді високих соціальнозначущих якостей, готовності реалізувати їх на користь суспільства і держави, витікають наступні завдання, реалізація яких сприяла б зростанню дієздатності підростаючого покоління, значному підвищенню рівня його соціальної активності, громадянськості та патріотизму:
- філософсько-світоглядна підготовка людини, допомога їй у визначенні сенсу життя в умовах здійснюваних перетворень; формування самосвідомості, ціннісного ставлення до особи, суспільства, держави, до ідей і цінностей їх відродження і розвитку;
- залучення людини до системи соціокультурних цінностей, що відображають багатство і своєрідність історії і культури як своєї Вітчизни, народу, так і загальнолюдських, формування потреб у високих духовно-етичних і культурних цінностях і в їх подальшому розвитку;
- виховання пошани до закону, норм колективного життя, розвиток соціальної і цивільної відповідальності як найважливішої характеристики молоді, що виявляється в турботі про благополуччя своєї країни, її зміцнення і захищеність;
- виховання позитивного ставлення до праці як вищої цінності в житті, розвиток потреби в праці на користь суспільства, держави, в ім’я служіння Вітчизні, формування соціально значущої діяльнісної цілеспрямованості;
- виховання толерантного ставлення до інших етнічних спільнот, націй, народів тощо.
Особливо важливою реалізація таких завдань є для майбутніх офіцерів, курсантів Військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ «КПІ». Адже, саме військові вважаються найбільш вираженими носіями патріотичних цінностей, бо саме їм необхідно в першу чергу ставати на захист Батьківщини.