Нині немає українця, який би не чув Гімн України “Ще не вмерла України і слава, і воля”, слова якого написав Павло Платонович Чубинський.
Нині немає, мабуть, студента, співробітника чи випускника КПІ, який не чув би “Марш КПІ”, уривок з мелодії якого щогодини звучить над головним корпусом. Слова і музику цього маршу написав правнук П.П.Чубинського – Володимир Дмитрович Чубинський.
А між цими двома постатями був буремний вік і непрості долі багатьох Чубинських. Їх згадували наприкінці грудня минулого року в міському Будинку вчителя, де пройшов літературно-музичний вечір “Співучий рід Чубинських”.
Організували й провели цю зустріч люди, небайдужі до співу і близькі до Чубинських – вчителі та учні Бориспільського ліцею “Дизайн-освіта” імені Павла Чубинського та київські політехніки, яким свого часу довелося спілкуватися з В.Д.Чубинським.
…Ніжно звучить сопілка – лунає мелодія гімну “Ще не вмерла України…”. Юний кобзар Данилко Мельник у супроводі бандури співає пісню на вірш Павла Чубинського.
Ведучий вечора – випускник КПІ 1969 р. Сергій Цушко розповідає: “1871 року побачила світ невеличка книжечка “Сопілка” з оригінальними віршами й перекладами, автор якої – Павло Чубинський – заховався за псевдонімом Павлусь. Перед тим було навчання в Петербурзькому університеті, заслання як автора “возмутітєльной пєсні” в Архангельську губернію, експедиція в Південно-Західний край Російської імперії. Попереду була запальна праця в ім’я України, європейське визнання, ще одне заслання й більше 100 років замовчування”.
У кінці 1860 – на початку 1861 років відбулася, так би мовити, перша мала українська експедиція Павла Платоновича. До її складу входив студент третього курсу Петербурзького університету П.П. Чубинський і студент першого курсу Київського університету Микола Лисенко. Поєднання етнографічного й музичного талантів дало щедрий результат: було записано не тільки тексти, а й мелодії багатьох пісень, зокрема цілий весільний обряд.
На сцені з’являються учні Бориспільського ліцею “Дизайн-освіта”, які в гарній постановці відтворили обряд сватання, записаний Павлом Чубинським на Бориспільщині.
Далі гурт “Чумаки”, яким керує випускник КПІ Василь Триліс, виконав пісні, записані Павлом Чубинським. Письменник Дмитро Чередниченко, який багато років досліджував біографію П.П.Чубинського, а нещодавно видав книгу про нього, розповів про труднощі, які довелося долати при збиранні й опублікуванні матеріалів.
Родинний квартет Олещенків – Леонід і Ніна (випускники КПІ) з сином і донькою – заспівали пісню Ніни Олещенко на вірш Д.Чередниченка “Павло Чубинський”.
У другій частині вечора знову звучали вірші й пісні – правнука П.П.Чубинського – В.Д.Чубинського – поета і композитора, інженера і педагога, лірика і бунтаря.
В автобіографії В.Чубинський згадував: “Світлою сторінкою не лише в студентські роки, а й в усьому житті стали пісня, музика, участь у самодіяльності. На першому курсі КПІ я став учасником хорової капели й залишився відданим членом цього колективу на все життя. Скільки неповторно прекрасних миттєвостей випало мені, я вдячний долі за ту можливість творити, яку вона мені подарувала – хай і в примітивних, але своїх віршах і піснях. Вони приносили мені не лише величезну радість від самого процесу творчості, а й були незамінними ліками від усіх життєвих труднощів і потрясінь”.
У хоровій капелі він став не тільки “своїм”, він став засновником та ідеологом небаченого до того часу явища – фонтаньєрства. “Нас зачаровували в ньому різнобічна обдарованість, невичерпна енергія, романтизм, притаманне йому відчуття радості буття, яке миттєво передавалось усім. Поруч із ним кожен водночас відчував себе і особистістю, й невід’ємною часточкою прекрасного цілого. Любов до пісні, відданість капельним традиціям, справжня дружба, лицарське ставлення юнаків до дівчат – усе це разом становило сутність того неповторного явища, котре отримало назву фонтаньєрства і натхненним творцем якого був Чуб”, – згадувала Тетяна Кучинська. “З появою Володі все починало крутитись за його сценарієм – я тепер розумію, що він завчасно готував для нас сюрпризи. Те, що нам здавалось простою випадковістю, непомітно несло велику чубинську педагогіку. У нього був природний дар учителя, педагога-вихователя. Тепер важко полічити, скільки в Чуба було учнів, котрих він навчав грати на гітарі. Він був незбагненним магнітом, що вводив нас, новачків, у чарівний світ студентського життя, музики, дружби”, – писав однокашник Володимира Чубинського Борис Канюка.
Пісні Володимира Чубинського, пісні на його слова виконували Катерина Суров’як, учениця ліцею “Дизайн-освіта”, Галина і Людмила Турчак, Володимир Самайда, Сергій Мороз, випускники КПІ В.Єрмак, Л.Олещенко і С.Цушко, Ніна і Леонід Олещенки, нинішня молода хорова капела КПІ.
На завершення програми прозвучав “Марш КПІ”, виконаний капелістами всіх поколінь, що були тут присутні.
Весь вечір у залі панував такий настрій, ніби тут зібралися не просто глядачі, а родичі, яким приємно бачити одне одного, приємно разом поспівати, послухати одне одного, люди, закохані у пісню, в спів. І подумалося, що назва “Співуча родина” стосується не тільки родини Чубинських, але й родини політехніків, які під час навчання в інституті співали у хоровій капелі, а нині продовжують нести пісенну культуру далі, передавати її наступним поколінням.
Хай співочому роду не буде переводу!