Чи можна змусити промислову воду працювати довше, не збільшуючи хімічне навантаження на довкілля? Саме над пошуком відповіді на це питання працює докторка технічних наук, доцентка кафедри екології та технології рослинних полімерів факультету автоматизації, промислової інженерії та екології КПІ ім. Ігоря Сікорського Інна Трус, яка стала стипендіаткою Верховної Ради України імені Бориса Патона.
Тема її наукової роботи – "Створення екологічно безпечних технологій для захисту промислових водоциркуляційних систем". Її виконання стало продовженням багаторічних досліджень, що проводяться на кафедрі екології та технології рослинних полімерів КПІ ім. Ігоря Сікорського у сфері водопідготовки, водоочищення, ресурсоефективного водокористування та створення екологічно безпечних технологій.
В умовах зростання дефіциту прісної води та посилення екологічних вимог підприємства дедалі активніше впроваджують повторне використання води. Це дає змогу зменшити навантаження на водні ресурси і довкілля та водночас скоротити виробничі витрати. Повторне використання води забезпечується функціонуванням замкнутих чи частково замкнутих водооборотних систем. Такий підхід дозволяє економити водні ресурси, однак має свої проблеми: з часом у воді накопичуються розчинені солі, на поверхнях обладнання з'являються відкладення, виникає корозія металів, а також можуть розвиватися мікроорганізми й біообростання. Мінеральні відкладення погіршують теплопередачу, знижують ефективність обладнання, збільшують енергоспоживання та потребують додаткових витрат на очищення і ремонт. Тому доцільно використовувати спеціальні реагенти – антискаланти, які перешкоджають утворенню відкладень. Проте традиційні реагенти часто містять фосфорвмісні компоненти, та їхнє застосування потребує врахування можливого впливу на навколишнє середовище.
Дослідження, над яким працює Інна Трус, має комплексний характер. Науковиця вивчає не тільки здатність реагентів запобігати накипоутворенню, а й їхню корозійно-інгібуючу та біоцидну дію. Особливу увагу вона приділяє так званим "зеленим" антискалантам – природним органічним сполукам, отриманим із рослинної сировини. Один із напрямів її роботи полягає у пошуку композицій, які дозволять одночасно ефективно захищати обладнання та зменшувати хімічне навантаження на водні системи. Ще одна особливість роботи молодої вченої – поєднання традиційних експериментальних досліджень із методами машинного навчання для комплексного аналізу експериментальних даних і розробки прогнозних моделей ефективності реагентів, що дозволить визначити оптимальні умови їх застосування та досягти максимальних результатів.
Варто зауважити: важливість цієї роботи особливо відчутна для України, де питання надійності промислової та комунальної інфраструктури, енергоефективності й раціонального використання водних ресурсів набувають особливого значення. Технологія, що дозволяє довше використовувати воду, ефективніше експлуатувати обладнання та водночас зменшувати негативний вплив хімічних реагентів, відповідає одразу кільком завданням сталого розвитку.
У цьому і є головна ідея дослідження Інни Трус: захист промислового обладнання та захист довкілля не повинні бути конкуруючими завданнями. Сучасна технологія водокористування має забезпечувати й ефективність виробництва, і збереження водних ресурсів. Саме на пошук такого балансу спрямовано наукову роботу, що виконується в КПІ ім. Ігоря Сікорського за підтримки іменної стипендії Верховної Ради України.