Надважливим питанням роботи й подальшого розвитку оборонно-промислового комплексу нашої держави було присвячено форум "Трансформація менеджменту в оборонно-промисловому комплексі", що пройшов наприкінці травня в КПІ ім. Ігоря Сікорського. Його актуальність визначило саме життя: війна стала надзвичайно технологічною, понад те, за деякими оцінками, технології на фронті оновлюються тепер ледь не щотримісяці.
Тому мають змінюватися і підходи до організації діяльності підприємств ОПК. Зокрема, ефективність їхньої роботи визначатимуть структурні зміни в системі управління. Тож невипадково, що організатором форуму став саме факультет менеджменту і маркетингу університету, а його учасниками – представники керівництва низки підприємств галузі, Ради національної безпеки та оборони України і Об'єднання організацій роботодавців оборонно-промислового комплексу ("ФРУ Дефенс"), а також, певна річ, студенти, викладачі та працівники університету.
"Нині оборонно-промисловий комплекс України стикається з безпрецедентними викликами. Ми бачимо, що окрім ресурсів, які потрібні для нашої перемоги, ми мусимо забезпечити якісне управління. І з моєї точки зору, ОПК переживає такий час, коли він не просто структурно змінюється, а змінює філософію, навіть парадигму управління. В засобах масової інформації можна навіть зустріти твердження, що американці нас тепер навіть вважають другою Силиконовою долиною в оборонному секторі", – наголосив у вітальному зверненні до учасників форуму проректор КПІ з наукової роботи Сергій Стіренко.
А декан ФММ Марина Кравченко підкреслила, наскільки важливою для факультету є тематика, якій присвячено форум, адже до підготовки менеджерів для оборонно-промислового комплексу цей підрозділ університету долучився доволі давно і перший їхній випуск відбувся ще 2017 року. Потім, за її словами, була певна перерва, але з минулого року таку підготовку відновлено. "За цей час змінилося все. Змінився оборонно-промисловий комплекс. Він продемонстрував найшвидшу, найбільшу динаміку розвитку за останні 30 років. Якщо раніше, навіть викладаючи, ми посилалися і брали за взірець західні моделі організації ОПК, то тепер ми будуємо свою власну інноваційну його модель і будуємо її в польових умовах, – зауважила вона. – Сьогодні ми працюємо в мережевій системі, де нові знання, нові розробки з'являються в безпосередній взаємодії науки, освіти, бізнесу і виробництва буквально в режимі реального часу. Такі виклики вимагають формування абсолютно нового покоління управлінців, які зможуть відповідати на ці стратегічні виклики, які готові до цих змін". Марина Кравченко також додала, що якщо раніше ті, хто займався підготовкою фахівців цього профілю і, власне, організацією роботи підприємств оборонно-промислового комплексу, брали за взірець зарубіжні моделі менеджменту таких структур, то сьогодні Україна будує свою інноваційну модель ОПК, причому будує її буквально в польових умовах.
Чи є результати цієї роботи? Авжеж! Про них можна було прочитати на спеціальному постері, який висів у залі шелтеру Smart Space, де проходив форум, про них говорили й учасники дискусії. Скажімо, за офіційною інформацією Мінфіну України, Мінсоцполітики, МВФ, KSE, Національного банку України, Світового банку тощо виробничі потужності вітчизняного ВПК лише з 2024 до 2025 року зросли з $20 млрд до $35 млрд, а обсяги фактичного випуску продукції з 2022 до 2025 року – від $1 млрд до $12 млрд. Частка внутрішніх закупівель у 2025 році склала 76%.
Нині, на переконання в.о. завідувача кафедри міжнародного бізнесу та логістики ФММ Алли Дунської, основні тенденції розвитку вітчизняної оборонної галузі визначаються трьома ключовими моментами: розвиток безпілотних літальних систем; розвиток і масштабування виробництва наземних роботизованих комплексів; а також виробництво усього, пов'язаного з РЕБ. Саме ці сектори оборонно-промислового комплексу найінтенсивніше зростають і визначають перспективи подальшого розвитку ОПК. Водночас змінюються технології, адже нині фактично відбувається перехід до інтелектуальних технологій, технологій гнучких, які зумовлюють і необхідність змін в управлінських підходах. До того ж, якщо раніше орієнтація здебільшого була на операційні рішення, на ієрархічну побудову керування, то сьогодні мова йде про стратегічне мережеве управління, нові моделі, які дозволяють підготуватися й адаптуватися до тих викликів, з якими стикаються сьогоднішні підприємства. Ще одним аспектом змін є логістика: відбувається перехід від стабільних ланцюгів, які напрацьовувалися роками, до гнучкої логістики в невизначених умовах, під обстрілами, з ризиками і з відповідною реакцією підприємств на такі виклики. Окрім всього, підприємства переходять від традиційної бухгалтерії до фінансового менеджменту, управління контрактами, а ще – від локальної закритості до міжнародної співпраці тощо. Одне слово, тепер менеджмент – це не просто адміністрування, це, насправді, стратегічне бачення й забезпечення розвитку в умовах невизначеності.
Чи є на цьому шляху проблеми? Безумовно! Про них і про можливі шляхи їхнього подолання говорили учасники форуму. Зокрема, про питання військово-технічного співробітництва, яке неможливо розглядати окремо від діяльності ОПК, взаємодію між державною та приватним сектором ОПК, нормативно-правове забезпечення його діяльності, підготовку для галузі фахівців усіх рівнів – від робітників-складальників і верстатників, спроможних працювати на сучасному обладнанні, до інженерів і менеджерів. У цьому контексті не була забутою і проблема різниці рівня зарплат на підприємствах державної і приватної форм власності. Також згадували спікери й про небезпеки, які чатують на працівників підприємств ОПК, оскільки такі виробництва часто стають ціллю для ворожих ударів. Отож слід вирішити питання щодо надання таким людям спеціального статусу, причому, за інформацією генерального директора Федерації роботодавців України Дефенс Ігоря Фоменка, відповідний законопроєкт давно вже подано до Верховної Ради України, але на цьому все поки що і закінчилося. Крім того, порушували на форумі й питання доступу підприємств ОПК до фінансового ресурсу в умовах, коли у держави не вистачає коштів, щоб авансувати їх навіть на закупівлю комплектуючих до рівня 70-80%. Це при тому, що ОПК – одна з небагатьох галузей, які мають обмеження на рівень прибутковості. Взагалі, за дві години засідання, які пролетіли майже непомітно, учасники встигли обговорити доволі багато проблем. Які, хоч і важко, але здебільшого долаються, оскільки того вимагають умови війни. Інакше й не можна – зволікання і помилки в таких умовах коштують людських життів. Отож дуже доречною була думка, яку висловив керівник Департаменту з питань оборонно-промислового комплексу, військово-технічного співробітництва та експортного контролю апарату РНБО України Андрій Тивончук: "Оборонно-промисловий комплекс, який ми мали до війни, – це була одна історія. Сьогодні, під час війни, вже фактично сформовано абсолютно інший оборонно-промисловий комплекс з іншими компетенціями, структурою управління, технологічним розвитком і багато чим ще. Але я впевнений, що після завершення війни, паузи, перемір'я ми перейдемо до формування третьої моделі оборонно-промислового комплексу. Тим більше, що тільки ОПК зможе бути драйвером економіки, тому що він матиме відповідні ресурси, ключові компетенції і напрямки розвитку…".
А головний висновок з того, що було сказано на форумі, такий: як і в будь-якій іншій країні, в Україні сьогодні, і завтра, і завжди діяльність оборонно-промислового комплексу буде зосередженою на двох ключових завданнях: перше і найголовніше – це задоволення власних потреб Збройних Сил та інших силових структур держави, і друге – вихід на міжнародні ринки. А решту проблем, хай там як буде, слід вирішувати, виходячи саме з цих двох визначальних для галузі цілей.