У ці травневі дні вся Україна разом зі світовою спільнотою вшановує пам’ять загиблих у Другій світовій війні — мільйонів людей, які віддали своє життя в боротьбі з нацизмом. Серед них і представники Київської політехніки: викладачі, науковці, студенти та випускники, які воювали на фронтах, працювали в тилу, створювали оборонні технології, наближали перемогу своїми знаннями та діями.
На знак шани й вдячності КПІшники поклали квіти до Пам'ятнику викладачам, працівникам і студентам Київського політехнічного інституту, які віддали життя у роки Другої світової війни.
Сьогодні, коли знову точиться боротьба за майбутнє України, ми низько схиляємо голови перед усіма київськими політехніками, які стали до лав Збройних Сил і сплатили найвищу ціну за нашу незалежність уже в нинішній війні.
Кожне ім’я на меморіальних дошках КПІ — це нагадування про ціну свободи. І доки в наших серцях живе памʼять, триває боротьба за світ, де «ніколи знову» стане реальністю.
«Наша держава стала полем битви за Європу. І це не політичне гасло чи декларації, а реальність. Європейські цінності почали захищати саме українці, розуміючи, що північний сусід сповідує іншу ідеологію, людиноненависницьку, що знищує слабшого. Але ворог помиляється — ми сильніші за нього духом, інтелектом. Боротьба за Батьківщину почалася ще в далекому 2014 році. Уже 119 київських політехніків полягло, захищаючи нашу землю, цінності, суверенітет.
Ми повинні робити все для того, щоб наші наукові, технологічні, управлінські рішення стали гарантією того, щоб жоден українець і політехнік більше ніколи не клав своє життя на полі бою. І для нас це головне. Хочу висловити велику вдячність усім, хто боронив і боронить нашу державу і дає нам можливість навчатися, працювати, жити», — Анатолій Мельниченко, ректор КПІ ім. Ігоря Сікорського.