…Перед світанком 24 лютого 2022 року більшість із нас прокинулися від звуків вибухів. За вікнами кожного очікувала нова реальність. Наші турботи, бажання і плани, які ще вчора здавалися такими важливими й нагальними, відразу стали несуттєвими. На маргінеси свідомості їх відсунули путінські марення про нову імперію. За ними на нашу землю посунули полчища напівбожевільних ординців, готових вбивати, руйнувати, грабувати і палити все, що впадало в їхні неситі очі.
Утім, війна розпочалася раніше. З перших пострілів у мітингарів на Майдані 2014 року, зі злочинної російської анексії Криму, з кривавих боїв на сході нашої держави. Але там, де не лунали вибухи й постріли, вона не була такою помітною. Хіба що телевізійні новини на більшості каналів починалися з інформації про ситуацію на Донбасі, на вулицях побільшало чоловіків і жінок у військових одностроях, а на цвинтарях – могил з молодими обличчями на пам'ятниках. Однак атмосфера навколо згущувалася, у повітрі все відчутніше відчувалося зловісне дихання великої війни, тільки не всі воліли на це зважати.
Та перші передранкові вибухи 24 лютого змінили все. Почалося нове життя. Десятки тисяч учорашніх інженерів, менеджерів, викладачів, продавців, водіїв, бізнесменів, архітекторів, бухгалтерів, студентів (список можна продовжувати дуже довго) стали солдатами ЗСУ та Нацгвардії, бійцями підрозділів територіальної оборони, волонтерами. І не лише чоловіки – пліч-о-пліч з ними піднялися на оборону Вітчизни жінки та дівчата. Комп'ютерники, які вигравали міжнародні турніри з програмування, перетворилися на захисників українського кіберпростору та вояків української ІТ-армії. В Україну потягнулися навіть ті її громадяни, які давно вже працювали за кордоном. Молоді люди, які вивчали в університетах сучасні технології, стали фахівцями з технологій виготовлення коктейлів Молотова та окопних свічок. Серед них було немало і київських політехніків. Кілька наших товаришів загинули у перші дні оборони Києва.
Наші працівники та студенти були й серед тих, хто дав жорстку відсіч ворожим диверсійно-розвідувальним групам, які спромоглися увірватися в Київ у перші дні широкомасштабної війни.
У життя увійшло слово "евакуація": київські вулиці спорожніли, тихими стали дитячі майданчики. На дорогах з'явилися знайомі до того лише з воєнних кінофільмів протитанкові їжаки. Автомобільні магістралі перегородили блокпости. Лантухи з піском затулили собою пам'ятники. Вікна багатоповерхівок перехрестили паперові стрічки. Повітряні тривоги зміняли одна одну вдень і вночі. Час від часу російські ракети влучали в житлові будинки й вбивали мирних людей. Майже повсякчас околиці міста були затягнуті димом – за лічені кілометри від них точилися кровопролитні бої. Там, біля сіл і затишних містечок, оборонці Києва відбивали атаки за атаками ворога, а потім, втрачаючи кращих своїх побратимів, самі переходили в контрнаступ. Урешті-решт просування орків у бік української столиці було зупинено. А невдовзі – вони почали втікати! Побігли, кидаючи повсюди свою зброю, техніку та тіла загиблих. І 2 квітня, за 38 днів від початку широкомасштабної війни, Міністерство оборони України офіційно повідомило, що наступ на Київ відбито і всю Київську область звільнено. Бліцкриг, на який розраховували рашисти, провалився!
Уже у понеділок 4 квітня в КПІ після оголошених 25 лютого вимушених канікул відновилося навчання. Звісно, в дистанційній формі, у синхронному та асинхронному режимах, зі зміною термінів проведення сесії та режимів роботи – але повноцінне навчання! А втім, про все це ми розповідали в нашій газеті …
Саме з перемоги під Києвом почався і відлік часу до Перемоги України. Шлях до неї не буде легким, але ми не можемо зупинятися і не маємо права на втому. Кожен на своєму місці мусить робити задля неї все, що в його силах. Тим більше, що нині нам допомагає весь цивілізований світ: війна наочно продемонструвала, хто нам ворог, а хто – справжній надійний друг. Ми стали ближчими з нашими партнерами, ми отримали нові можливості співпраці з ними (про це див. матеріал нижче). А разом ми – сила! Разом переможемо!
Важливо КПІшникам
Дорогі київські політехніки, те в що не хотілося вірилося, почало відбуватися.
1. В студмістечку КПІ організовано координаційний штаб на чолі з О.А. Іщенком (0677323329). Після отримання сиренної тривоги студенти переміщені в укриття.
2. Співробітникам, які знаходяться на відстані від КПІ просимо знаходитися вдома і керуватися розпорядженнями центральної та місцевої влади.
3. Координація дій в межах університету здійснюється через телеграм канал "Ректорат" (https://t.me/rektoratkpi). Прошу підписуватися.
Зберігаємо спокій і здійснюємо взаємодію.
Усі служби КПІ, які відповідають за життєдіяльність університету виконують свої обов'язки. Співробітникам рекомендується залишатися вдома, керуватися розпорядженнями центральної і місцевої влади і зберігати спокій. Координацію дій в межах КПІ здійснює штаб на чолі зі мною. Зв'язок через чергового по університету: 044 204 9100
Доповнення:
4. Оголошено канікули до 13/03/2022
5. З 28.02.2022 року по 13.03.2022 року науково-педагогічні працівники працюють у режимі дистанційної роботи, виконуючи навчально-методичну та наукову роботу відповідно до індивідуальних планів.
6. Навчально-допоміжний та адміністративно-управлінський персонал виконує свою роботу у формі, визначеній керівниками структурних підрозділів.