Сьогодні вшановуємо пам’ять тих, хто загинув від штучного голоду, організованого тоталітарною радянською владою у 1932–33 роках. Кілька мільйонів українців – за різними даними, від 4,5 до 10 – стали жертвами режиму. Саме цей, наймасштабніший з трьох масових голодів, що відбулися за часів СРСР, визнано геноцидом – прицільним масовим знищенням українського народу.
Українці в той період зазнали чимало лиха: голодомору передували репресії української інтелігенції, насильницька колективізація, «розкуркулення», хлібозаготівельна кампанія та масовий терор на селі. За радянської доби це замовчували.
Однак ми не маємо права забувати про найтрагічнішу й найжахливішу сторінку історії українського народу. Цього дня київські політехніки висловлюють свою жалобу за загиблими хвилиною мовчання й молитвою. Після всеукраїнської хвилини мовчання запалюють свічку пам’яті: у вікні оселі ставлять свічку, що символізує скорботу за тими, в кого так жорстоко й безглуздо забрали життя.