Усе далі в історію відходить чорний день Чорнобильської трагедії 1986-го. Усе менше стає учасників тих подій, та й про них держава не надто дбає. У нашому університеті працює понад 70 осіб, які мають статус постраждалих від аварії на ЧАЕС. З них ліквідаторів І категорії – 13, другої – понад 50. Одні здійснили науковий подвиг, впроваджуючи новітні технології, які врятували життя тисячам постраждалих, але не вберегли власне; інші в тому пеклі виконували буденну роботу і не вважають себе героями, а декому просто не пощастило опинитися не в тому місці й не в той час.
- В.П.Басов, А.Д.Крисенко (ХТФ) – розгорнули мобільні дезактиваційні установки для знезараження транспорту й іншої техніки, що дозволило відмовитися від будівництва стаціонарних очисних споруд, зберегти людські й матеріальні ресурси.
- В.М.Корж (ЗФ) – фахівець з різання металу та бетону, працював у складі експертної групи, яка вирішувала питання, пов’язані з розбиранням завалів на четвертому енергоблоці.
- М.М.Джумеля (ФМФ) – у другій половині квітня 1986-го зі студентами 4-го курсу здійснював фізико-хімічні дослідження природних вод у районі Прип’яті.
- О.С.Колесніченко (відділ енергетика) – у липні 1986-го виконував роботи в 30-кілометровій зоні та на блоках ЧАЕС. Скільки рентгенів отримав – не знає й досі.
- К.Д.Ноженко (ТЕФ) – обслуговував датчики, які стежили за станом того, що відбувалося під саркофагом. З ЧАЕС його життя було пов’язане близько 8 років.
- Є.В.Скоробогач (ТЕФ) – у червні 1986-го працював у складі групи науковців, яка проводила аналіз проб води в 30-кілометровій зоні.
- В.Г.Сторожук (ХМФ) – у липні 1986-го складав карту забруднених територій у районі ЧАЕС.
- М.А.Сиротинська (спорткомплекс) – у травні-червні 1986-го працювала кухаркою у Прип’яті, а також прала забруднену білизну ліквідаторів.
Відчули на собі наслідки перебування на забрудненій території й В.М.Фан (ФІОТ), А.Ф.Гапоненко (ВОХР), Е.Г.Луцик (відділ охорони праці), В.І.Мацюк (АТП), В.Ф.Нємцов (відділ енергетика), М.Д.Носко (ВОХР), С.В.Семенчатенко (спорткомплекс), В.П.Соломченко (АТП) та ін.
Сподіватися, що держава повернеться обличчям до людей, які захистили нас від «мирного атома», мабуть, не доводиться. Адміністрація університету та профспілка співробітників НТУУ «КПІ» у міру своїх можливостей турбуються про них. Більшість ліквідаторів – людей уже не молодих і не надто здорових – не люблять згадувати, а тим більше розповідати про ті роки. А нам залишається тільки пам’ять та обеліски, які додаються з кожним роком.