Молодим про специфіку наукової діяльності

Присвятивши науці більше 40 років свого життя, хочу поділитися з тими, хто починає чи тільки думає почати займатися наукою, деякими міркуваннями про специфіку роботи в науці, яка багато в чому дуже несхожа з іншими сферами діяльності людини.

Людина є істотою біологічною, і її вчинками опосередковано керують три основних інстинкти: голод, самозбереження (страх) і продовження роду (статевий інстинкт). Але є іще й четвертий дуже сильний інстинкт – допитливості. Він притаманний усім дітям. У зрілому ж віці цей інстинкт відмирає у більшості людей. Проте в дуже небагатьох він залишається на все життя. Саме деякі з таких людей і стають ученими.

Повторюю, таких людей небагато, швидше дуже мало. Але ж у сфері науки працюють мільйони людей – скажете ви. Тут нема протиріччя – на мій погляд, далеко не всі наукові працівники можуть вважатися вченими. Мільйони наукових працівників приходять зранку на службу, вмикають прилади чи комп'ютери, за кілька хвилин до закінчення робочого дня їх вимикають, ідуть додому і займаються кожен своїми справами, які жодного стосунку до їх роботи не мають. Їх дані вимірювань (рентгенограми, спектрограми тощо) чи комп'ютерної обробки включаються до наукових статей, самі вони входять до складу авторів. Часто ці працівники захищають і дисертації. Але особисто я цей тип людей, що працюють у науці, не вважаю вченими. Вони, звичайно, також потрібні, якщо вони сумлінно та якісно виконують свою роботу, і в колектив авторів наукової публікації вони входять цілком заслужено (хоча бувають і винятки). Але вони не є вченими і, на мій погляд, мають називатися просто науковими працівниками. Вчені ж – це ті, які своїми дослідженнями захоплені, і думають про них не лише під час робочого дня.

Отже, якість, за якою ми розрізняємо вченого, – це захопленість проблемою. Саме захопленість і є наслідком інстинкту допитливості, який не відмер у ранній молодості. Але це не єдина якість, яка повинна бути в ученого.

За часів, коли я працював в НДІ НАН України, до мене на рецензію інколи потрапляли проекти, метою яких було забезпечити світ небаченими, практично невичерпними джерелами енергії, і водночас вирішити всі проблеми екології. Такі проекти надходили до нашого НДІ з високих установ, куди їх подавали автори.

Усі такі проекти, які мені доводилося читати, з погляду науки були абсолютно безграмотними. Люди, що їх писали, мали досить слабке уявлення і про хімію, і про закони термодинаміки. Але в захопленості ідеєю їм було не відмовити! Вони неодноразово подавали свої проекти до солідних наукових інституцій, там їм відмовляли, вони знову повторювали спроби. Ось такий тип захоплених людей – це не вчені, а справжні "маніяки". З ученими їх ріднить сильний інстинкт допитливості, а відрізняє відсутність необхідних базових знань. Якщо ви належите до типу захоплених людей і хочете стати вченим, передусім слід набути базових знань.

Приміром, щоб стати вченим у галузі "чистої" чи прикладної хімії, насамперед необхідне знання тих хімічних курсів, які вивчають студенти: неорганічна, органічна, фізична, аналітична хімія. Причому, якщо ви будете спеціалізуватися в неорганічній хімії, то це зовсім не означає, що органічна хімія вам непотрібна. Абсолютно необхідно за роки навчання отримати загальну хімічну підготовку. А далі ви вже будете поглиблювати свої знання в більш вузькій галузі, до якої відноситься ваша тематика. Отже, ґрунтовна загальна хімічна підготовка – перша складова вашої бази.

Серед хіміків поширена думка, що математика їм непотрібна. Думка абсолютно хибна! Без належної математичної підготовки ви не зможете розібратися у фундаментальних теоріях, на яких базується сучасна хімія. Наприклад, будову кристалів і методи їх вивчення можна зрозуміти тільки за наявності знань з теорії векторів, груп та іншого. Спектральні дослідження будови речовини, без яких нині не обходиться майже жодне серйозне дослідження у всіх галузях хімії, потребують знань з теорії диференціальних рівнянь, у тому числі в частинних похідних. Тому бажано потурбуватися і про хорошу загальну математичну підготовку. Але помилкою було б це робити класичним шляхом, так, як вивчають математику ті, для кого це буде професією. Хімікам чи фізикам не обов'язково знати теореми існування та їх докази. Важливо вміти скористатися наслідками цих теорем у вигляді якогось алгоритму вирішення необхідних проблем. На жаль, такі курси математики зустрічаються рідко. Я знаю лише одну книгу, яку рекомендую для самоосвіти: Зельдович Я.Б., Мышкис А.Д. Элементы прикладной математики. М.: Наука, 1972. Вона, до речі, є у вільному доступі в Інтернеті.

Наука в сучасному розумінні має справу з явищами і процесами, що відтворюються. Наприклад, якщо ви розробили якийсь метод синтезу і його описали, то за цим описом будь-хто за наявності відповідної підготовки і матеріальної бази, зможе це повторити. Якщо ви вивчили кінетику якоїсь реакції, то ваш результат буде справедливим, скільки б разів ця реакція не проводилася, а не так, щоб у п'ятницю одні закономірності, а наступного понеділка інші. От саме такі явища, об'єкти, процеси і вивчаються сучасною наукою.

Але є ще феномени (а може, фантоми), які явно до цього типу не належать, хоча й цікавлять дуже багатьох розумних і допитливих людей. Я маю на увазі так звані "паранормальні явища" – НЛО, полтергейст, телекінез тощо. Якщо ви збираєтеся стати вченими, такими речами займатися не слід! Є вони насправді, чи їх нема – так питання не повинно ставитися взагалі. Ви повинні собі сказати: це мене не обходить, і я навіть про це не хочу й думати. Захоплення такими речами дуже небезпечне для людини, особливо молодої. Можна втратити не лише психічне, але й фізичне здоров'я.

Майже те саме можна сказати і про релігію. Дуже багато відомих учених були глибоко релігійними людьми – Ісаак Ньютон, Майкл Фарадей, Макс Планк і багато інших. Якщо ви вірите в Бога і відвідуєте церкву – на здоров'я, це ніяк не заважає науковій діяльності. Але краще моліться своєму Богу, до якого генетично прив'язані покоління ваших предків. Бійтеся нових сект і вірувань, яких зараз надзвичайно багато і до яких у вас імунітету нема. Запросто ризикуєте із людини творчої перетворитися на своєрідного "зомбі" – тоді кінець вашій науковій кар'єрі.

Отже, підсумую. Вченими стають ті люди, які стаючи дорослими, залишаються допитливими, уникаючи при цьому захоплення паранормальними явищами і нетрадиційними віруваннями, а також набувають солідної наукової бази (техніки наукової роботи).

О.О.Андрійко, зав. кафедри загальної та неорганічної хімії ХТФ, д. х. н., проф.