Ви є тут

Деіндустріалізація України через зниження наукоємності освіти


Деіндустріалізація України через зниження наукоємності  освіти

У сучасному конкурентному світі рівень розвитку будь-якої країни визначається наукоємністю створюваних нею товарів і послуг у міжнародному розподілі праці. Очевидно, що наповнення ВВП країни від експортування одного умовного кілограма "іPhone" є набагато вищим, ніж від експортування одного кілограма чавуну, хімічних добрив чи зерна. Високий рівень наукоємності економіки забезпечується відповідною підготовкою людського капіталу країни, в першу чергу в компоненті інженерної та фізико-математичної освіти. Тобто, для країн, які виборюють своє "місце під сонцем", незаперечною стає формула: "Якими є люди в країні з точки зору їх критичних знань і вмінь, на такі перетворення і досягнення ця країна здатна".

Цьогорічна приймальна кампанія до вищих навчальних закладів засвідчила, що в галузі освіти наша держава нині рухається шляхом прямо протилежним тому, яким простує цивілізований світ. Її результати віддзеркалили низку глибоких проблем і суперечностей, що впродовж багатьох років накопичувалися як в економіці та суспільстві України, так і у сфері підготовки кадрів.

Проблеми вітчизняної освітньої системи можна умовно розділити на об'єктивні і суб'єктивні.

Об'єктивні проблеми обумовлені тим, що протягом усіх років незалежності України система виробництва матеріальних благ і система передової науки і освіти були розмежовані між собою, тож остання не стала головним двигуном розвитку економіки і суспільства. Як наслідок, усі ці роки мав місце стійкий процес деіндустріалізації економіки, зниження престижності інженерної праці, зменшення потреби в набутті складних наукомістких знань, особливо у фізико-математичній і інженерній компонентах.

Така "деформація" системи цінностей призвела до суттєвих якісних втрат у сфері підготовки продуктивного людського капіталу, приниження і витіснення з країни кращих носіїв інженерних і природничих знань. Головні втрати такі:

1. Занепад у масовому вимірі природничої підготовки в загальноосвітній школі, насамперед з фізики, математики, хімії. Наприклад, лише 40% студентів першого курсу Київської політехніки, які мали високі бали ЗНО з фізики, витримують вимоги університету до цієї дисципліни під час першої сесії, і відповідно – 50% з математики.

2. Дезорієнтація молодих українців, які, на відміну від їх однолітків з передових країн світу, не бачать свого майбутнього в промисловості, природничій науці та інженерії. Українські абітурієнти здебільшого мріють поповнити лави управлінців, правників, фінансистів, співробітників фіскальних органів та інших представників невиробничих або обслуговуючих професій.

3. Проведення Міністерством науки і освіти України нечіткої державної політики у сфері підготовки кадрів.  Це передусім   відхід від першочергового забезпечення потреб базових галузей економіки і врахування лише побажань абітурієнтів та їх батьків при формуванні державного замовлення. Наслідком такого підходу стали результати цьогорічної приймальної кампанії: коли МОН сформувало списки рекомендованих до зарахування у ВНЗ, виявилося, що набір  на вкрай необхідні для розвитку економіки і зміцнення безпеки країни фізико-математичні та інженерні напрями підготовки виявився провальним.  Зокрема, первинне державне замовлення (станом на початок липня 2015 р.) з напряму підготовки "Фізика" виконано на 54%, з напряму "Прикладна фізика" на 51%, з напряму "Математика" на 81%, з 28 інженерних напрямів, що відповідають структурі базових галузей промисловості України, – у середньому на 70% (див. таблицю).

4. Закладення кадрового дефіциту у базових галузях промисловості (машинобудівній, енергетичній, авіаційній, ракето-космічній, хімічній, металургійній та інших) і природничої науки України на 2020 рік (як наслідок системних помилок у формуванні держзамовлення у 2015 році). Уже тепер, у 2015 році, провідні технічні університети країни забезпечують запити вищеназваних базових галузей промисловості на інженерні кадри лише на 70-75%. Кадровий дефіцит суттєво зросте у 2020 році, у випадку, звичайно, якщо влада України плануватиме розбудовувати національну економіку переважно за рахунок високотехнологічної промисловості, а не продовжуватиме нарощувати борги держави (докладніше про це – у дослідженні "Форсайт економіки України"  http://wdc.org.ua/sites/default/files/Foresight2015-short-UA.pdf).

5. У ситуації, що склалася, незрозумілими видаються заяви очільників МОНу про подальший відхід держави від практики державного замовлення на підготовку фахівців у ВНЗ України. Якщо виходити з того, що державне замовлення є політикою держави у сфері підготовки кадрів для розвитку економіки і суспільства, то відхід від нього не дозволить забезпечити планомірний характер цього розвитку. Розрахунок лише на вільний вибір абітурієнтами майбутніх професій у суспільстві, в якому престиж інженерної справи та природничих наук значно знижено, призведе до поглиблення диспропорцій між представниками виробничої та невиробничої сфер і подальшому занепаду країни.

До суб'єктивних проблем, вирішення яких залежить від освітньої системи і, насамперед, від вищих технічних навчальних закладів, можна віднести такі:

1. У технічних ВНЗ має місце повільна модернізація напрямів і спеціальностей інженерної підготовки (а часто-густо вона взагалі не проводиться). З огляду на світові тенденції і випереджаючі вимоги ринку праці, це закладає фундамент подальшого занепаду вітчизняної економіки.

2. Слабка фундаменталізація змісту навчання за більшістю інженерних напрямів і спеціальностей.

3. Низька наукоємність навчання студентів, яке переважно здійснюється не на основі новітніх наукових досягнень у відповідній галузі знань, а на основі наукових результатів, отриманих декілька десятиліть тому.

4. Беззастережне, майже релігійне звеличування системи ЗНО (аналіз переваг і недоліків українського ЗНО – окрема тема) і відкидання будь-яких інших підходів до відбору молоді до ВНЗ України. Це, з одного боку, "заморозило" подальше вдосконалення самої системи ЗНО, а з другого – звело нездоланні бар'єри між вищою і загальноосвітньою школами, знищивши доуніверситетську підготовку школярів, принизило авторитет учителя і школи, активізувало явище бездумного "натаскування" молоді через неофіційну систему репетиторства. Ніхто з палких прихильників ЗНО в Україні  не переймається запитанням, чому кращі університети світу набирають поповнення за власними методиками. Що сталося б з цими університетами, якби вони десятиріччями отримували першокурсників, підготовлених шаблонно і оцінених за методикою, нечутливою до креативних здібностей людини і  подібною до складання іспитів на водійські права? Шанувальники ЗНО апелюють до аргументів щодо корупції в освіті, не припускаючи навіть, що в Україні можуть існувати університети, для яких вищі досягнення  і власний престиж важливіші за будь-яку дріб'язкову вигоду.

Таким чином, на часі лікування важких хвороб освіти. Рецепти прості. Перш за все – підвищення престижності і соціального захисту вчителя школи і викладача ВНЗ, підтримка наукових шкіл університетів з критично важливих напрямів підготовки кадрів і наукових досліджень, зміцнення навчально-лабораторної бази навчальних закладів усіх рівнів, заміна їх програм підготовки на такі, які навчатимуть школярів та студентів думати і розв'язувати нестандартні  задачі, а не просто зазубрювати шаблонні рішення.

Заміна ж цих очевидних кроків галасливим псевдореформуванням за формою, а не за змістом зменшує в Україні носіїв складних наукоємних знань і відкидає її на узбіччя прогресу.

Михайло Згуровський, голова асоціації
ректорів технічних ВНЗ України,
 ректор НТУУ "КПІ", академік НАН України

Дані про прийом на 1-й курс провідних технічних та класичних університетів з інженерних та фізико-математичних напрямів підготовки у 2015 році

Шифр напряму підготовки Назва напряму підготовки Кількість опрацьованих ВНЗ Середній бал Конкурс Подано заяв Кількість бюджетних місць Рекомендовано до зарахування Невиконання держзамовлення %
1 6.040106 Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування 77 142,11 7,60 10022 1319 1190 129 90,22
2 6.040201 Математика 38 156,62 3,33 3622 1087 890 197 81,88
3 6.040203 Фізика 37 141,98 3,59 2726 759 416 343 54,81
4 6.040204 Прикладна фізика 18 133,05 3,53 2004 568 293 275 51,58
5 6.040301 Прикладна математика 26 162,31 8,94 4986 558 475 83 85,13
6 6.050202 Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології 40 138,71 8,65 9511 1099 896 203 81,53
7 6.050301 Гірництво 10 135,19 2,10 1251 595 471 124 79,16
8 6.050401 Металургія 8 105,42 2,23 604 271 127 144 46,86
9 6.050402 Ливарне виробництво 9 117,22 2,33 245 105 45 60 42,86
10 6.050403 Інженерне матеріалознавство 14 101,23 3,70 606 164 100 64 60,98
11 6.050501 Прикладна механіка 7 141,71 7,50 435 58 47 11 81,03
12 6.050502 Інженерна механіка 39 124,76 5,53 4181 756 489 267 64,68
13 6.050503 Машинобудування 41 125,45 5,44 5215 959 679 280 70,80
14 6.050504 Зварювання 19 120,16 4,66 1133 243 201 42 82,72
15 6.050601 Теплоенергетика 26 130,68 5,23 2234 427 273 154 63,93
16 6.050604 Енергомашинобудування 8 158,31 6,10 805 132 98 34 74,24
17 6.050701 Електротехніка та електротехнології 43 153,46 5,62 5233 931 735 196 78,95
18 6.050702 Електромеханіка 37 147,85 4,48 2996 669 469 200 70,10
19 6.050802 Електронні пристрої та системи 18 134,30 6,24 1790 287 220 67 76,66
20 6.050803 Акустотехніка 2 140,17 6,27 94 15 14 1 93,33
21 6.050901 Радіотехніка 20 137,90 5,28 2246 425 270 155 63,53
22 6.050902 Радіоелектронні апарати 17 131,91 4,79 1608 336 218 118 64,88
23 6.050903 Телекомунікації 22 139,27 5,77 3811 661 542 119 82,00
24 6.051001 Метрологія та інформаційно-вимірювальні технології 21 121,31 6,31 1262 200 120 80 60,00
25 6.051003 Приладобудування 14 127,11 3,57 657 184 75 109 40,76
26 6.051004 Оптотехніка 5 136,97 5,82 320 55 42 13 76,36
27 6.051101 Авіа- та ракетобудування 6 132,78 3,68 769 209 147 62 70,33
28 6.051103 Авіоніка 4 140,22 5,18 399 77 51 26 66,23
29 6.051301 Хімічна технологія 22 136,00 5,20 3485 670 564 106 84,18
30 6.051401 Біотехнологія 17 152,57 22,34 5942 266 201 65 75,56
31 6.051402 Біомедична інженерія 6 171,57 11,67 782 67 57 10 85,07
32 6.051501 Видавничо-поліграфічна справа 11 147,10 7,02 1263 180 152 28 84,44
            Всього: 14757 10567 3765 Середній: 71,4

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій