Мистецтво є основним чинником, який формує на­шу духовність. Колискові пісні і казочки, розмальовки і іграшки, спочатку дитяча, а потім доросла література усіх жанрів, народне мистецтво в усіх його жанрах, класична музика і популярна пісня, опера і балет,  кіно, театри, художні телепередачі, музеї і художні виставки – все це створює людину духовну, яка усвідомлює світ і себе в ньому, своє призначення і покликання.

З усіх видів мистецтва, як на мене, поезія – найдемо­кратичніший і найдоступніший. Далеко не всі сприймають оперу, чи симфонічну музику, чи можуть оцінити тонкощі живопису. А взяв до рук книжечку свого поета –і поринув у простір духу, щирих емоцій, мудрих думок, світлих спогадів чи солодких мрій.

Поезія може стати також другом, вчителем і порадником. У студентські роки, коли ми обираємо орієнтири для майбутнього життя, визначаємо свої ідеали, шукаємо взірці, яким хотілось би наслідувати, хороша поезія може не тільки виховувати почуття, але допомогти зрозуміти світ і себе в ньому як неповторну особистість.

Пропоную вірш, до якого я довго йшов. Сподіваюсь, він спонукатиме до роздумів...

Ми живемо в багатоповерхівці,
Де кожен поверх – це духовний рівень.
На першім поверсі – ті, що в колисці,
На другий підніма сім'я і віра.
 
А потім – друзі, школа, книги, фільми,
В духовний світ усіх кохання кличе,
І самоствердження могутній стимул
Нас піднімає поверхами вище.
 
На кожнім поверсі – лиш однодумці.
Тут – енергійні, там – ледачі люди,
Є поверхи тупих, брехливих, дурнів.
На верхніх – благородні життєлюби.
 
Що вище поверх – люди цікавіші:
Розумні, щирі, душі їх відкриті,
Ведуть життям їх ідеали вищі,
Є радість творчості і насолода жити!

Віталій Іващенко, доц. ММІ, голова Ради з культурно-мистецької діяльності НТУУ "КПІ"