11 жовтня в залі засідань Вченої ради НТУУ "КПІ" вже вкотре пройшов вечір поезії Віталія Іващенка. Він знову читав свої віршовані мініатюри, знову представив нову збірку, знову вдячні слухачі аплодували, але… ті, хто неодноразово бував на його поетичних вечорах, почули для себе дещо зовсім нове. Презентована збірка Віталія Іващенка називається "Українці! Прокидайтеся! Політична публіцистика". І того вечора він виступав не тільки як філософ, лірик чи гуморист, але й як громадянин, якому небайдужа доля країни. Здається, я ніколи не чув таких слів. Ми давно вже звикли до того, що про долю країни говорять політики або платні агітатори, виступи яких закінчуються закликами голосувати за ту політичну силу, яку вони представляють. А Віталій Іващенко виступив як свідомий своєї відповідальності поет, який намагався донести до слухачів просту істину: в Україні люди не повинні ділитися на політиків і електорат. В демократичній державі всі мають бути ГРОМАДЯНАМИ. І, впевнений, це усвідомили багато з присутніх.
А тепер слово поету-громадянину. Подаємо передмову до збірки "Українці! Прокидайтеся!" і декілька віршів з неї.
В. Миколаєнко
До всіх, хто живе в Україні
Сьогодні поетична публіцистика має допомогти людям зрозуміти, що коїться в країні і чому, нагадати усім про совість і відповідальність кожного за майбутнє народу і країни.
Поезії ці писалися з 1992 року.
Наше особисте життя і життя наших дітей залежить тільки від нас, від нашого розуму і волі, від соціальної активності і усвідомлення, що ми є основою держави і всю владу маємо обирати і регулярно міняти теж ми.
Не слухайте брехунів, які Вас переконують, що немає з кого вибирати і Ваш голос нічого не вирішує. Вибирати є з кого, і Ваш голос вирішує все!
Той, хто не пішов на вибори або продав свій голос, – проголосував проти України. А це гріх! І за нього прийдеться платити.
***
Вже годі проклинати рабську кров,
Яка була століттями набута.
Навіщо ти тоді в цей світ прийшов?
Що ти зробив, аби рабом не бути?
***
Занедбані, задовбані, забиті -
Такі ми наче. Але прийде час,
Нас будуть щиро шанувати в світі!
Духовності ще вчитимуться в нас!
***
Усе минуле у собі ми носимо.
Душа народу твориться віки.
Цвіт українства – мрійники, філософи,
Поети, працелюби, співаки.
***
Є особлива музика у Слові.
Вона лунає наче з вищих сфер.
Бо суть душі народної у мові
Кристалізується – віки й тепер.
***
Тобі здається, що немає сил,
Що скривджений і без вини побитий.
Не нарікай, що це тяжкі часи,
Ми в світ прийшли їх кращими зробити.
***
Обманює людей на кожнім кроці,
Давно забув, що значить чесна праця,
Він знає, що "не судять переможців",
Чому ж забув, що "кожному воздасться"?
***
Давно відомі афоризми різні,
Як істину сприймати їх не треба.
"Нема пророків у своїй вітчизні!" -
Так думають лиш дурні й недотепи!
***
Ми живемо, немов спимо. На автоматі
Працюємо, спілкуємось, їмо.
Немає часу зупинитись і спитати
Самих себе: чи так ми живемо,
Як нам написано?
Як совість вимагає.
Чи ті ми обираємо путі?
Чи не забули ми у суєті:
За Україну МИ відповідаєм.
.